Владика Богдан Дзюрах: Ми не повинні зупинятися у нашому зростанні в Господі
«Ми не повинні зупинятися у нашому зростанні в Господі. Господь нас кличе зростати у вірі «дедалі більше». І це також є чимось таким природним, як ріст дерева, що має здорове коріння: воно росте, тягнеться вгору, розширяє свою крону, приносить плоди». На цьому наголошує владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, у черговому духовному роздумі зі серії «Слово на дорогу».

«Як, отже, ви прийняли Господа Ісуса Христа, так у ньому і ходіте, вкорінені в ньому, збудовані на ньому і зміцнені в тій вірі, якої ви навчились, стараючись рости у ній дедалі з подякою» (Кол. 2, 6–7).
Святий Павло, описуючи християнське життя, послуговується досить сильними і промовистими словами. Закликає християн, оскільки вони «прийняли Господа Ісуса Христа», «ходити в Ньому». Іншими словами, буття християнином не може означати чогось статичного, пасивного, нерухомого. Святий Дух, входячи в життя людини, прагне урухомити у ній нові потоки благодаті, нову енергію, якою Христовий учень має спричинятися до переміни світу.
Святий Павло каже, що ми є «вкорінені у Христі», тому що нове життя, яке ми отримуємо у Святому Хрещенні, сягає своїм корінням до глибин Божого єства і подає до всіх сфер нашого людського буття життєдайні потоки благодаті. Таким чином ми, співпрацюючи із Божою благодаттю, стаємо здатними приносити плоди живої віри, плоди спасіння.
Втім, ми не повинні зупинятися у нашому зростанні в Господі. Господь нас кличе зростати у вірі «дедалі більше». І це також є чимось таким природним, як ріст дерева, що має здорове коріння: воно росте, тягнеться вгору, розширяє свою крону, приносить плоди.
Наше християнське покликання буде тоді живим і життєдайним, коли ми будемо намагатися постійно зростати у вірі і в євангельській любові. Окрім цього, ознакою зрілості у вірі є вдячність. Ми часто звертаємось до Бога з різного роду проханнями, мольбами і благаннями. Проте, ознакою духовної людини є здатність бути вдячною «за всіх і за все».
Нехай голос св. Тереси від Ісуса (Авільської) буде для нас додатковим світлом на цій дорозі зростання і укріплення у вірі: «Хто має Бога, тому нічого не бракує: одного Бога достатньо! Нехай твоїм бажанням буде бачити Бога, а твоїм страхом — втратити Його, твоїм смутком — не мати Його, твоєю ж радістю — те, що може привести тебе до Нього, і тоді ти будеш жити у великій радості…».
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви





