СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Богдан Дзюрах: Молитва і праця. Як правильно поєднати?
У черговому духовному роздумі на офіційній фейсбук-сторінці преосвященний владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії, застановляється над тісним зв’язком молитви та праці у нашому повсякденному житті.
Вічна дилема побожної людини: праця чи молитва? Тут слід взяти до уваги кілька моментів.
По-перше, Дух Святий не протиставляє різних вимірів людського життя, а єднає їх навколо єдиного центру — Бога. Славне венедиктинське правило «ora et labora» — «молися і працюй» є найкращим доказом цього.
По-друге, це єднання різних дійсностей не означає їхнього змішування (можна навіть провести аналогію з двома природами — людською та божою, — поєднаними в одній особі Ісуса Христа без розділу і без змішання). Іншими словами, праця завжди залишається працею, а молитва — молитвою. Очевидно, ми можемо (і повинні!) жертвувати нашу працю на Божу славу, проте, праця не повинна зайняти нас настільки, щоб ми не мали більше часу на виключне і усамітнене перебування з нашим Господом. Св. пам’яті владика Софрон Мудрий залишив по собі досить-таки радикальний вислів: «Проклята та праця, яка відтягує мене від молитви!»
Я такий вдячний євангелистові Луці за те, що залишив нам свідчення і приклад самого Господа Ісуса щодо пріоритетів, яких нам під цим оглядом слід триматися! Ось як він записав: «Чутка про нього [Ісуса] ширилась дедалі більше, і сила людей збігалася, щоб його почути й вилікуватись від своїх недуг. Та він відходив у місця самітні й молився» (Лк. 5, 15–16). Якщо вже Ісус, Який безнастанно перебував у внутрішньому єднанні з Отцем і Святим Духом, потребував усамітнюватися на молитву і не дозволяв поглинути себе зовнішнім (навіть корисним і потрібним!) справам, то тим більше ми повинні бути чуйними, щоб не загнати себе самих в горнило чисто людського активізму, позбавленого тривких духовних основ. Адже Ісус сам нас застеріг: «Без Мене ви нічого не можете робити» (Йо. 15, 5).
Отож, не йдеться про виключення чи заперечення харитативного служіння, а про пріоритети, які слід мати на увазі і неухильно дотримуватися: від молитви (від Бога) все має виходити і до молитви (до Бога) все має повертатися. До речі, скажімо собі чесно: нас відтягують від молитви найчастіше не якісь шляхетні і благородні послуги, а — досить-таки банальні справи і поверхові розваги…
То ж, по-третє, і як підсумок цих роздумів, хочу навести геніальний, як на мене, у своїй простоті і глибині вислів одного варшавського професора-монаха, який так сказав про досить поширену схильність серед християн трактувати працю як молитву: «Праця стане „молитвою“ лише тоді, коли в житті даної людини вже існує реальне і глибоке життя молитви». В іншому випадку, якщо не надати молитві пріоритетного місця серед тисячі занять і справ, виникне реальна небезпека, що праця стане не продовженням молитви, а — спритною втечею від молитви, а цього ніяк не можна допустити, якщо не хочемо завдати великої шкоди для усього нашого духовного життя.
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії
Локації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
