Владика Богдан Дзюрах: Людина покликана до слухання
Кого ми слухаємо у своєму житті? Яке значення ми надаємо тому, що вислухали? Зрештою, невже від нашого слухання залежить і наше спасіння? На ці запитання намагається відповісти владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, у започаткованій на власній фейсбук-сторінці рубриці «Слово на дорогу».
«Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте. Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має» (Мр. 4, 24–25).
Людина на сторінках Святого Письма описана як створіння, відкрите до слухання, а навіть більше — покликане до слухання. Бог у Біблій першим промовляє своє творче слово: «Бог сказав — і сталося, Він повелів — і створилося» (пор. Пс. 33, 9). А людина покликана усім своїм буттям відповідати Богові поставою вдячності, поклоніння і послуху.
Після гріхопадіння наших прародичів, Господь Бог скеровує до Адама своє слово в надії, що той почує і відізветься: «Де ти?» (Бут. 3, 9). Відтак червоною ниткою крізь увесь Старий Завіт проходить славне «Шема Ізраель» — «Слухай Ізраїлю!» — заклик, яким Господь Бог запрошує свій народ до життєдайного спілкування зі Собою у любові та довір’ї.
Ми безнастанно слухаємо когось. Така наша природа. Питання є: кого ми слухаємо? До чиїх слів відкриваємо двері нашого вуха і серця? До нас промовляє світ, часто вдаючись до маніпуляцій, а навіть до пропаганди; до нас намагається промовляти лукавий, обіцяючи багато, але насправді позбавляючи нас всього; до нас промовляють різні люди, такі самі як ми — обмежені у пізнанні істини; до нас промовляє голос нашого сумління і наші власні невпорядковані почуття; і до нас постійно промовляє Господь Бог. Посеред цієї гущавини слів і потоку інформації нам слід налаштувати «приймач» нашого серця лише на голос Бога, подібно як налаштовували радіоприймач на ватиканські хвилі підпільні греко-католики (хто пам’ятає ті часи, той зрозуміє).
Від того, кого, що (пор. Мр. 4, 24) і як ми слухаємо (пор. Лк. 8, 18) залежить наше спасіння і доля людей, що поруч з нами. Бо почуте і прийняте нами слово стає у нас «тілом», визначає наш спосіб мислення, наші слова і нашу поведінку, а через нас — поширює навколо або надію і життя, або — зневіру, страх і розпач. То ж дуже вважаймо, щó слухаємо, кого слухаємо і як слухаємо!
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії