СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Богдан Дзюрах: «Людина має вчитися молитися»
«Так само і людина всіх часів і в будь-якому віці покликана поглиблювати своє життя молитви, а часом навіть неначе заново вчитися молитись. Це так, як людина, яка вміла ходити, але раптом зламала ногу внаслідок якогось нещасного випадку, і тоді, спершу досвідчивши своєї безпорадності і безсильності, відтак мусила наново вчитися ходити…» Саме про це роздумує апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владика Богдан Дзюрах у черговому духовному дописі на власній сторінці у Фейсбук.
«Раз якось він молився в якомусь місці, і як закінчив, сказав до нього один з його учнів: „Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчав своїх учнів“» (Лк. 11, 1).
На перший погляд, молитва є чимось дуже природним для людини. Невипадково славний єзуїт отець Томас Шпідлік одного разу зауважив: «Запитувати, чому людина молиться, це все одно, що запитувати: чому птах співає? Відповідь в одному і в другому випадку така сама: бо така їхня природа!». Все ж, трудність полягає не у тому, щоб визнати універсальний характер феномену молитви, а у тому, щоб побачити, усвідомити і визнати, що людина має вчитися молитись.
Хтось може сказати: «Я ж вмію вже молитися! Мене цього навчили ще в далекому дитинстві мої батьки — спасибі їм за це! Знаю напам’ять чимало молитов, сягаю час від часу до різного роду молитовників і збірників молитви, зрештою — якщо говорять так звані „практикуючі“ християни — регулярно беру участь в церковних богослуженнях. Невже і я повинен ще учитися молитись?»
Євангельські слова, наведені на початку, підтверджують ці наші невиразні передчуття: апостоли, як діти вибраного народу, без сумніву, мали досвід віри і досвід особистої, родинної та спільнотної молитви. І все ж, спостерігаючи за тим, як Ісус молиться, відчули в серці прагнення переглянути свій дотеперішній досвід молитви, поглибити свою молитву.
Так само і людина всіх часів і в будь-якому віці покликана поглиблювати своє життя молитви, а часом навіть неначе заново вчитися молитись. Це так, як людина, яка вміла ходити, але раптом зламала ногу внаслідок якогось нещасного випадку, і тоді, спершу досвідчивши своєї безпорадності і безсильності, відтак мусила наново вчитися ходити…
У нашому духовному житті бувають ситуації, коли ми теж почуваємося духовно чи душевно «зламаними», коли світ навколо нас валиться, а життя втрачає сенс. В таких обставинах наша віра може зазнавати серйозних випробувань, а наша молитва може перестати бути тим, що додає нам сили і надії. Навпаки, буває, що у важких життєвих обставинах ми почуваємося настільки розгубленими і збентеженими, що стаємо нездатними молитися так, як ми до цього часу були призвичаєні і «навчені» це робити.
Такі життєві ситуації не слід вважати відступом назад у вірі чи у досвіді молитви. Навпаки, вони можуть стати цінною нагодою, шансом відкрити справжню силу спілкування з Богом, поглибити нашу молитву, навчитися по-новому будувати свої стосунки з Богом.
У світлі віри кожна ситуація, а зокрема — криза чи випробування, яке ми чи наші ближні переходимо, може стати запрошенням, яке нам посилає Святий Дух, вступити до чергового «класу» у безнастанній школі християнської молитви. Якщо в своєму серці відчуваємо таке натхнення, таке бажання, дякуймо Богові за нього і звернімося до Господа євангельськими словами: «Господи, навчи мене молитися, так як Ти свого часу навчив молитися Твоїх апостолів і учнів!».
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
Локації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
