Владика Богдан Дзюрах: Хрещення повинне визначати усе наше буття
За словами владики Богдана Дзюраха, апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, християнство не є простим додатком до нашого людського життя, але новим життям. Тож нашим покликанням є жити цим новим життям у кожній миті.
«Браття, коли ви з Христом воскресли, то шукайте того горішнього, де Христос перебуває, сівши по правиці Бога. Думайте про горішнє, а не про земне» (Кол. 3, 1–2).
Йдеться про послідовність у нашій вірі: якщо ми прийняли Христа у Хрещенні, якщо з’єдналися із Ним у вірі, то цей факт неодмінно має впливати і визначати усе наше буття.
Християнство не є частиною нашого людського життя, неначе якийсь додаток, що мав би облегшити нам переносити щоденні клопоти і бути неначе «небесною страховкою» від нещасних випадків цього земного життя. Хто саме так сприймав би своє буття християнином, показував би. Що перебуває далеко поза логікою Христового Євангелія, поза логікою Божого Царства, яке проповідував і яке об’являє Господь Ісус у своїй особі і у своєму діянні посеред людей.
Християнство не є додатком до нашого життя, — воно є новим життям, яке ми отримали у дарі від Пресвятої Тройці у святому Хрещенні. Тепер нашим покликанням і завданням є жити цим новим життям, об’являти його у світі, запрошуючи інших до участі у цьому дарі, якого ми удостоїлися у Христі Ісусі.
Втім, це нове життя не зберігається і не росте у нас автоматично. Що більше, диявол намагається усіма силами повернути нас у тенета смерті, занурюючи нас виключно у земні проблеми, справи і бажання. Подібно, як у цитованому вище уривку св. Павло протиставляє «горішнє» та «земне», на іншому місці показує протиріччя, яке існує між «тілесним і духовним»: «Ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж, що за духом, — про духове. Бо прагнення тіла (веде) до смерти, а прагнення духа — до життя і миру» (Рим. 8, 5–6).
Святий Павло прагне скерувати зусилля християн на захист і поглиблення нового життя, використовуючи терміни «шукайте» і «думайте». «Шукати» означає не лише мати певні «побожні прагнення», але бажати знайти, посідати те, за чим шукаємо, бо в іншому випадку пошуки не мають сенсу, а тільки поглинають час, енергію і сили. На практиці це означає не лише мріяти про святість, а реально бажати стати святими, «знайти» цю святість, до якої ми покликані як християни.
Першим кроком на у цих пошуках повинні бути наші думки: нам треба «думати» про те, що «горішнє», і керуватися цими думками у наших прагненнях, словах, бажаннях і ділах. Нехай наші думки стануть дорогою до прагнень, а прагнення нехай ведуть до слів і діл, якими нове Боже життя буде закорінюватися у нас щораз то більше!
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії