Владика Богдан Дзюрах: Чи я ціную дар свободи?
Чи я ціную дар свободи? Чи намагаюся жити у правді, щоб захистити і зберегти цей дар свободи і жити як улюблена і вільна дитина Божа? Саме такі запитання закликав поставити собі перед лицем нашого Визволителя — Ісуса Христа та наших захисників і захисниць, які сьогодні вмирають за нашу свободу, владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії.
«Христос нас на те визволив, щоб ми були вільні. То ж стійте і під ярмо рабства не піддавайтеся знову» (Гал. 5, 1).
Яка велика радість охоплює усіх нас, коли довідуємося, що наших полонених визволено із чужинницької неволі! Ще більшу радість відчувають самі вчорашні полонені, які були позбавлені свободи, принижені у своїй гідності, відчуваючи безнастанну загрозу мук і смерті.
Ще більш загрозливим і принизливим для гідності і для життя людини є поневолення гріхом, диявольська неволя, яка позбавляє людину повноти життя і надії на спасіння. Христос ціною власної смерті визволяє нас з цього рабства, виводить нас на світло свободи і життя.
«Нехай ніхто не засмучується гріхами, бо прощення з гробу всім засіяло! Нехай ніхто не боїться смерти, бо смерть Спасителя нас визволила… Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос — і ти звалений. Воскрес Христос — і попадали демони. Воскрес Христос — радіють ангели. Воскрес Христос — і життя вільно пливе» — врочисто проголошує славень свободи св. Йоан Золотоустий у своєму Пасхальному слові.
У Таїнстві Cвятого Хрещення та Cв. Сповіді довершується у житті кожного із нас цей вихід на свободу, ця чудова переміна нашого статусу: із рабів гріха і смерті — до свободи і радості нового життя у Христі. Однак, визволення це — тільки перший крок до остаточної свободи. Бо не вистачить лише бути звільненими з рабства. Слід жити як вільні і улюблені діти Божі та берегти цю внутрішню і зовнішню свободу як Божий дар, велику цінність.
Свобода, визволення коштували дуже дорого — смерті Сина Божого. Але життя в свободі рівно ж вимагає праці, зусиль і чуйності. Тому св. Павло і каже: «То ж стійте і під ярмо рабства не піддавайтеся знову». Завжди існуватиме спокуса знецінити жертву Визволителя і визволителів, спершу духовно вернутися в неволю — через гріхи, схильність до егоїзму та опортунізму, а відтак перестати спротивлятися злу в собі і навколо себе та реально втратити свободу, а з ними — власну гідність і життя.
Ставши перед лицем нашого Визволителя Христа і наших захисників, які сьогодні вмирають за нашу свободу, питаймо себе: чи я ціную дар свободи? чи намагаюся жити у правді, щоб захистити і зберегти цей дар свободи і жити як улюблена і вільна дитина Божа?
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії