Владика Богдан Дзюрах: Богородиця — Мати і Вчителька ніжної любові

21 травня 2020

Так, кожна людина, доросла і маленька, потребує не лише їжі, одягу, даху над головою і післяобідньої сієсти. Усі ми потребуємо любові і зокрема в її невербальному виді, у постаті зичливого погляду, делікатного дотику, міцних обіймів, щирої усмішки… Усе це вияви однієї з характерних рис любові, що її називають ніжністю.

Владика Богдан Дзюрах: Богородиця — Мати і Вчителька ніжної любові

Нещодавно одна моя знайома, мати кількарічної донечки, ділилася своїми враженнями від досвіду повернення малої після карантину до дитячого садочка. Доня вже скучила за друзями, за вихователькою, за спільними забавами і розвагами. Проте, вона не сподівалася, що у садочку на неї чекає зовсім інша дійсність: що там казатимуть не доторкатися до жодної дитинки, що не можна буде обмінюватися улюбленими іграшками, що вихователі будуть в дивних гумових рукавичках і так далі. Дитина повернулася додому цілком розгублена, засмучена, з руками, пересохлими від частого вживання антисептиків і мила, а найголовніше — з неймовірним «голодом любові, з голодом обіймів»…

Любов ніжна

Справжня любов є тиха, лагідна, дискретна, делікатна. Одне слово — ніжна. Вона не надимається, не домінує, не підвищує голосу, не кричить. Вона не має потреби черпати свою силу з зовнішніх атрибутів: влади, посади, статусу, бо джерелом її є чисте добре серце, здатне дивитися на іншу людину Божим поглядом, відчувати чужу ситуацію Божим серцем, промовляти до іншої людини Божими словами, які лікують, підносять на дусі, розраджують і потішають. Серце такої людини має щось із Серця Того, Хто сказав про себе: «Навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим» (Мт. 11, 29). Невипадково Папа Франциск описує ніжність як «рух, який започатковується в серці, щоб відтак досягати до очей, до вух, до рук». Ніжна любов бачить серцем, слухає серцем, реагує серцем, промовляє серцем. Ніжна любов є промовистою сама по собі, вона не потребує слів, їй вистачають жести.

Історія матері та двох доньок

Пригадую розповідь про одну побожну матір двох доньок, яка усю свою любов, усі зусилля і увесь свій материнський хист вкладала в їх добре християнське і людське виховання. Розмовляла з ними, пояснювала, вчила, застерігала, — так як це робить кожна любляча мама. І ось, коли вже доньки стали дорослими, трапилась нагода до задушевної розмови, під час якої мама поцікавилась, що ж з тих наук і повчань доньки взяли у своє життя. Їх відповідь дещо спантеличила матусю, бо одна із них сказала: «Чесно кажучи, ми вже забули про тої повчання і науки, але про шкарпетки ніколи не забудемо». — «Про які шкарпетки?» — спиталася здивована мама. — «А пам’ятаєш, як холодними зимовими ранками ти будила нас до школи, а нам так не хотілося вилізати з-під теплої ковдри. Тоді ти брала вовняну шкарпетку, делікатно по черзі витягувала наші ніжки з-під ковдри і одягала ці шкарпетки нам на ноги. Цього не забудемо ніколи»…

Марія у Євангеліях говорить мало, але каже так багато

Богородиця є Матір’ю і Вчителькою ніжної любові. Любові, яка не потребує багатьох слів. Хтось слушно спостеріг: «Марія у Євангеліях говорить мало, але каже так багато!»

Дуже промовистим під цим оглядом є опис весілля в Кані Галилейській. Історія вам всім відома: Богородицю запрошують на весілля. Там рівно ж є Ісус із учнями. В певному моменті Марія зауважує, що незабаром бракуватиме вина і звертається до Ісуса з проханням допомогти: «Вина не мають». Ісус відказує, на перший погляд відсторонено і навіть шорстко: «Що тобі і мені, жінко, ще не прийшла моя година». Проте Марія прикликає слуг і радить їм робити все, що скаже Ісус. На Його слово слуги понаповнювали великі посудини водою, яка відтак чудесним способом перетворилася на добірне вино…

Брак вина у Кані: подружня радість і ніжна любов Богородиці

Ніжність любові Богородиці проявляється у тому, що Вона здатна зауважити потребу раніше, ніж зацікавлена особа собі її навіть усвідомить. Так, Вона бачить, що незабаром у цього молодого подружжя розпочнуться негаразди, їм забракне вина. Що означає брак вина? Вино у Біблії є символом радості і повноти життя. «Вино веселить серце чоловіка», — каже Псальмоспівець (Пс. 104, 15). Так, у молодому подружжі дуже швидко настає перша криза, коли п’янка закоханість і зачарованість одне одним минає і настають монотонні сірі будні, що виявляють усю прозаїчність людського життя і недосконалість людської природи, полишеної сама на себе. Подружня радість, як зрештою і кожна людська радість, є дуже мінливою, нестабільною, скороминаючою. Хтось казав, що у Львові був магазин з весільними товарами, який мав назву-вивіску на фасаді «Один день щастя»… Кажуть, що довго той магазин не проіснував, але це вже інша історія…

Марія в цих обставинах звертається до Ісуса з проханням про поміч. Робить це тихо, дискретно, не спектакулярно, бо любов не хоче виставляти чужі проблеми і кризи на всезагальний огляд. Богородиця звертається до Джерела любови короткою молитвою-проханням: «Вина не мають». Знову ж таки, погляньте яка проста і ніжна ця любов Марії: Вона не тисне на Ісуса, не зловживає своїм статусом Матері, своїм духовним чи кровним авторитетом, вона просто представляє справу Ісусові, із повною довірою, що те, що Він зробить, буде для цих молодят найкращим. Ніжна любов уміє довіряти. Блаженніший Любомир, пригадую, завжди казав: «Коли я молюся за когось, то я не знаю, що просити, бо не знаю, що є найкраще для даної людини з Божої точки зору. В такому разі я з повною довірою представляю дану справу чи дану особу Богові, залишаючи Йому повну свободу діяти так і тоді, як і коли Він уважатиме за найбільш відповідне і стосовне».

Відтак Марія кличе слуг. Зауважте, не кличе молодят, щоб їх не засоромити, не збентежити тим, що виявила у їхньому домі якусь проблему. Ніжна любов уміє діяти дискретно, вона не намагається нікому докорити, підкреслюючи вади чи браки людини. Вона уміє знайти альтернативні шляхи, вона є креативна, вона уміє робити приємні несподіванки, а при цьому залишатися у тиші і тіні.

Стати знаряддям і виявом Божої любові

І так стається чудо, за яким слідує останнє чи не найважливіше випробування для ніжної любові: готовність відійти на другий план після довершеного діла, без жалю, без образ і без претензій. Бо ось опис чуда в Кані Галилейській закінчується такими словами: «Ось такий чудес початок учинив Ісус у Кані Галилейській, і велич тим свою об’явив, — тож і учні його увірували в нього» (Йо. 2, 11). Зауважмо: ні слова про Марію. Не знаємо, чи була вдячність і признання за Її тихе, але таке вчасне та успішне заступництво. Вона завершила у цьому епізоді своє служіння і відійшла у тінь. Вона, що в Благовіщенні визнала себе смиренною слугинею Господньою, поводиться так, як згодом вчитиме Спаситель своїх учнів: «Отак і ви, як зробите все, що звелено вам, кажіть: Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити» (Лк. 17, 10). Справжня любов не буде очікувати нагороди, не ображатиметься і не докорятиме за брак віддяки, вона буде щаслива, що Господь дозволив їй бодай на коротку мить стати Його знаряддям і виявом Його єдиної воднораз батьківської і материнської надійної і ніжної любови.

Церква: ніжність в родинному домі

Ми на початку згадували, як дуже потребують діти ніжної материнської і батьківської любові. Знаменно, що весілля в Кані Галилейській проходить в домашній атмосфері, в стінах рідного дому. Самою своєю присутністю у цьому домі Марія, так як кожна любляча матір, вносить затишок і безпеку, створює атмосферу спокою, тихої радості і миру. В присутності мами ми, діти, почуваємося в себе вдома, бо з Нею ми пов’язуємо перший позитивний досвід нашого життя на цьому світі перед народженням і відразу після нього.

Справді, саме від мами кожен з нас отримав перші вияви чулої і ніжної любові. Те саме досвідчив у своєму земному житті і Господь наш Ісус Христос. Святіший Отець Франциск, для якого тема ніжності у християнській вірі є дуже близькою і дорогою, так роздумував про цю прикмету Богородиці з нагоди цьогорічного Всесвітнього Дня миру: «Щойно народжений Ісус побачив своє відображення в очах жінки, в обличчі своєї матері. Від Неї отримав перші пестощі, з Нею обмінявся першою усмішкою. З Нею започаткував революцію ніжності. Церква, споглядаючи Дитя Ісуса, покликана її [цю революцію] продовжувати. І справді, подібно як Марія є Жінкою і Матір’ю, так само і Церква є Жінкою і Матір’ю, і в Богородиці віднаходить свої характерні риси. Бачить Її, непорочну, і почувається покликаною казати „ні“ гріхові і світськості. Бачить Її плідну, і почувається покликаною звіщати Господа, народжувати Його в житті людей. Бачить Її — Матір, і почувається покликаною приймати кожну людину як свою дитину», приймати, — ми б продовжили, — ласкаво, делікатно, ніжно, — як тільки мама може це робити.

Говорити про ніжність в часах карантину, коли нам кажуть дотримуватися соціальної дистанції, коли не рекомендують вітатися за руку і т. д., для когось може видатися недоречним. Одначе, може навпаки, саме тепер, у ці часи, коли ми всі, незалежно від статусу і віку, настільки спраглі ніжної любови, Господь запрошує нас відчути на собі люблячий погляд Богородиці, невидимий дотик благословляючої десниці Господа Ісуса, пульсування Найсвятійшого Серця Ісуса і Непорочного Серця Марії, які безнастанно б’ються любов’ю до кожного із нас.

Дякуймо Богові за те, що дав нам Богородицю за люблячу і ніжну Матір, а з нею дав нам відчути красу і силу Його божественної ніжної любові. Бо ніжність — це не слабкість, а тиха делікатна сила, що міняє серця і світ навколо. Вчімось від Неї продовжувати революцію ніжності, даруючи в першу чергу нашим найближчим і найріднішим, але також всім іншим людям прості щоденні знаки пошани, зичливості, уваги і любові, ніжної любові. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
Секретар Синоду Єпископів УГКЦ