«Вкрасти дитину означає спробувати вкрасти майбутнє», — кардинал Микола Бичок у 4-ту річницю повномасштабного вторгнення

ПРОМОВА

владики Миколи кардинала Бичка, ЧНІ,
з нагоди четвертої річниці повномасштабного вторгнення в Україну

(24 лютого 2026 року, площa перед катедральнм собором Святої Марії, Сідней)

Дорогі брати і сестри, дорогі друзі України,

Сьогодні ми збираємося з тяжким серцем, адже, хоча повномасштабне вторгнення розпочалося чотири роки тому, ця війна не почалася у 2022 році. Вона почалася ще у 2014 році, коли росія незаконно анексувала Крим і окупувала частину Донецької та Луганської областей. Відтоді Україна зазнає безперервної агресії, яка переросла в жорстоку і несправедливу війну, що принесла нашому народові неймовірні страждання. Ми стоїмо тут не лише для того, щоб пам’ятати, а щоб говорити правду, захищати людську гідність і молитися за мир, що ґрунтується на справедливості.

Серед багатьох ран, завданих нашій нації, одна є особливо болючою: викрадення українських дітей. Тисячі наших синів і дочок — деякі з них ще немовлята — були викрадені з їхніх домівок, розлучені з родинами, вивезені далеко до росії і піддані примусовій асиміляції. Це не лише порушення міжнародного права; це порушення найсвятішого зв’язку, створеного Богом — зв’язку між батьками і дитиною.

Ці діти не є статистикою. Це живі душі. У них є імена, історії, мрії. Вони належать родинам, які щодня чекають новин, які щовечора моляться про диво, які не втрачають надії. І ми стоїмо з ними. Ми підносимо наші голоси за них. Ми не дозволимо світу їх забути.

Водночас ми повинні чітко говорити про ще одну небезпеку: так звані «мирні угоди», які вимагають від України поступок агресору. Такі пропозиції не є миром — це капітуляція, замаскована дипломатичною мовою. Справжній мир ніколи не може бути побудований на несправедливості, примусі чи залишенні невинних людей. Ми засуджуємо будь-який заклик, що вимагає від України віддати своїх дітей, свою землю або свою гідність.

Як Церква, ми віримо, що кожна дитина є образом Божої любові. Вкрасти дитину означає спробувати вкрасти майбутнє. Та навіть у цій темряві ми проголошуємо: зло не має останнього слова. Господь чує крик бідних і збирає кожну сльозу. Наші молитви, ваші молитви — не марні. Вони підносяться, як кадило, перед Богом і зміцнюють тих, хто бореться за правду, справедливість та повернення кожної викраденої дитини.

Молитва не є пасивною. Молитва — це сила. Вона підтримує захисників на передовій. Вона втішає матерів, які чекають. Вона зміцнює дипломатів і гуманітарних працівників, які невтомно працюють, щоб повернути цих дітей додому. І вона оберігає наші власні серця від озлоблення та відчаю.

Сьогодні, стоячи перед цим великим собором, ми об’єднуємо свої голоси з мільйонами людей у світі. Ми молимося за звільнення України, за зцілення її ран і, особливо, за безпечне повернення кожної дитини, яку було викрадено. Ми молимося за мир — не за тишу чи капітуляцію, а за мир, що походить від правди, справедливості та перемоги людської гідності.

Нехай Господь благословить Україну. Нехай Він захистить її дітей. І нехай дарує нам благодать залишатися непохитними в надії, доки кожна родина не буде воз’єднана, доки кожна несправедливість не буде виправлена, і мир не повернеться до нашої улюбленої Батьківщини.

А тепер помолімося за всіх, хто загинув у цій війні; за тих, хто захищає Україну, військовополонених, поранених і зниклих безвісти; за рятувальників, лікарів, медсестер і пожежників; за тих, кому довірене керівництво; і за всіх українців, які страждають. Ми молимося з упевненістю, бо знаємо, що Бог близький до розбитих сердець. Ми знаємо, що світло світить у темряві, і темрява його не перемогла. Ми знаємо, що дух України — сформований вірою, зміцнений стражданням і підтримуваний молитвою — не може бути підкорений.

Тепер помолімося разом Отче наш, як нас навчив Христос, наш Спаситель:

Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

† Микола кардинал Бичок,
єпископ Мельбурнської єпархії Святих апостолів Петра і Павла