СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВірні Філадельфійської архиєпархії із своїм владикою Андрієм Рабієм вшанували пам’ять Небесної сотні
У неділю, 24 лютого, вірні Філадельфійської архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви молитовно пригадали події п’ятирічної давності, які сталися на Майдані у м. Києві, а саме Революцію гідності та жертву 107-и героїв Небесної сотні. Поминання очолив владика Андрій Рабій, Апостольський адміністратор Філадельфійської архиєпархії.
Поминання розпочалося о 14:00 год. спільною Панахидою за душі невинно вбитих героїв, які віддали і продовжують віддавати свої життя за волю та незалежність Української держави.Через силу любові до перемоги
У своєму слові владика Андрій Рабій звернув увагу на велич жертви цих новітніх героїв українського народу, які не побоялися любити до кінця, любити своїх ближніх та батьківщину більше, аніж власне життя. «П’ять років тому відбулося щось величне на Майдані у м. Києві. Це була визначна подія, яку ми будемо ще довго пам’ятати, вшановувати, а особливо — ще довго-довго ми будемо дякувати кожній із 107-и осіб, які полягли на тому місці у ті дні, жертвуючи найбільше, що вони мали — своє життя. У Святому Письмі записано дуже багато гарних, чудових та справді життєдайних речей. Серед тих стихів, які ми доволі часто чуємо, є один із найважливіших у Євангелії про те, що немає кращого дару, ніж пожертвувати своє життя задля життя інших. Якщо сьогодні спробувати собі пригадати сюжети із Майдану чи власний досвід тих, хто був, то це справді було жахіття. Пригадайте собі ту, так би мовити, велику стіну: з одного боку стояли „Беркут“ та міліція, які були дуже добре екіпіровані, тобто, мали захисні жилети, зброю, усе екіпірування, а з іншого боку були ми, тобто народ. Нічого з того, що мала поліція, ми не мали: ми мали заледве якісь щити, які можна було легко пробити кулею, ми мали каски, щоб вберегтися від тих предметів, які кидали, і хоча б якось захиститися. Ми стояли там. Ті, що перебували на стороні „Беркута“ та поліції вважали, що вони є сила. Вони ж нею не були. Сила стояла із іншої сторони там, де був народ. Велика різниця була в тому, що той народ й ті люди, котрі там стояли із усіх куточків нашої України, були там із єдиної причини — вони любили. Любов — це величезна сила. Вони любили свій край, вони любили свою родину, любили місто і село, у якому проживали, вони любили свою Неньку-Україну, будучи готовими віддати навіть своє життя заради життя своїх ближніх. Вони були готові залишатися там і віддати своє життя».
Через Таїнство Сповіді до жертви
Відтак проповідник пригадав свідчення Блаженнішого Святослава про бажання Сповіді у людей на Майдані у ці жахливі дні: «Наш Патріарх Святослав свого часу свідчив, що коли розпочали стрілянину, люди бігли до священиків, адже бажали посповідатися. Бігли не тому, що вони були перелякані, а тому, що вони знали, що йдуть туди, де в них також може вскочити куля. Вони прагнули бути готовими до того, щоби зустріти свого Господа Бога із чистим серцем. Це помножувало їхнє бажання стояти і захищати, захищати ті цінності, захищати те, що їхні діти не мали перед тим. Вони ж дуже-дуже хотіли, щоб Україна нарешті була насправді вільною».
На взір Христової жертви
«Христос віддав своє життя за нас усіх на хресті. Ми це добре знаємо. Однак, дивлячись сьогодні на приклад Небесної сотні, на те, як вони пожертвували своє життя, ми можемо собі лише уявити ту жертву, яку Господь приніс на хресті за нас усіх, щоб ми жили добре не тільки тут і зараз на землі, але щоб своєю смертю відкрити нам і показати щось величне — відкрити двері раю для нас усіх, для кожного із нас. Адже у Святому Письмі ми читаємо слова Христа: „Я йду, щоб приготувати для вас місце, щоб там, де я є, і ви були також“. Кожен із нас є покликаний до вічного життя, будучи з Господом Богом. Тепер збагнімо собі одну річ: наскільки Господь Бог любить нас усіх, як Він дбає та допомагає нам усім тут, на землі. Він навіть піклується про те, щоб у вічності ми жили разом із Ним. Отож, сьогодні, зібравшись у цій катедрі на поминання цієї п’ятої річниці жертв на Майдані, подякуймо Господеві, що Він був з нами, що Він був на нашій стороні та допоміг перемогти. Адже світло перемогло темряву», — зазначив владика Андрій про цінність жертви Ісуса Христа та Його безмежну любов до кожного із нас.
Молитва та подяка
«Помолімся за тих 107 людей, що віддали своє життя. Деякі з них були дуже молодими, інші — вже старшими, проте, це не залежить. Це так як на цвинтарі, де на камені пишуть рік народження, відтак рік смерті, а між ними — рисочка. Я завжди цікавлюся про те, що значить ця рисочка. А це залежить від кожного із нас, адже це наше життя. Яким є це наше життя? То залежить від кожного із нас. Інколи люди можуть жити сто років, і сто двадцять років, а потім — не мають що сказати про своє життя. Часом же людина проживе всього двадцять п’ять — тридцять років, і може збагнути стільки всього. Кожен із цих людей справді досягнув дуже багато. Вони зробили це для себе, для своєї сім’ї, для України, а також і для кожного із нас. Ми повинні сьогодні дякувати їм за те, що вони були саме такими, їхніх батькам за їхнє виховання, та тим родинам, які залишилися без своїх синів і доньок, татів і мамів», — завершив свою проповідь владика Андрій Рабій, Апостольський адміністратор Філадельфійської архиєпархії.
Опісля, піснею «Пливе кача по Тисині», яку виконала Софія Пітила у супроводі хору, у Філадельфійській катедрі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці розпочався концерт-реквієм, присвячений героям Небесної сотні. Далі вечір-реквієм складався із композицій українського хору «Прометей», дуету скрипальок та співачки Юлії Ступень. Завершився поминальний концерт піснею «Боже, великий, єдиний» у виконання хору «Аколада» та всіх учасників дійства.
За матеріалами офіційної facebook-сторінки Філадельфіської архиєпархіїПрес-служба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
