СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Віра — це сила, якою сама людина співпрацює з Богом у зціленні», — владика Василь Івасюк
11 квітня 2021 року, у ІV неділю Великого посту, в день, коли наша Свята Церква величає та прославляє преподобного Івана Ліствичника, преосвященний владика Василій Івасюк, єпарх Коломийський, звершив Архиєрейську Божественну Літургію у катедральному соборі Преображення Христового м. Коломиї. Свою літургійну гомілію єпископ присвятив значенню віри у нашому житті та її постійного розвитку через вдосконалення у чеснотах.
«Цей рід нічим не можна вигнати,
тільки молитвою та постом»
(Мр. 9, 29)
Вступ. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Ось у четверту неділю Великого посту читаємо Євангеліє від Марка, який закликає нас укріпляти віру через піст та молитву. Віра допомагає приймати силу Божої благодаті, щоби йти по сходинках чеснот Івана Ліствичника до Бога.
І). Оздоровлення юнака, який «має німого духа» (Мр. 9, 17). Євангельське читання розповідає про зцілення одного біснуватого юнака на прохання його батька. Молоду людину кидало «об землю так, що піниться, скрегоче зубами, дерев’яніє» (Мр. 9, 18). Батько хворого звертався до апостолів й учнів Спасителя по допомогу, але вони не змогли його оздоровити. Тоді батько прийшов до Ісуса, який сказав: «Щодо того — якщо можеш — то все можливо тому, хто вірує» (Мр. 9, 23). І тоді батько зі сльозами на очах скрикнув: «Вірю, поможи моєму невірству!» (Мр. 9, 24). І тільки тоді Господь зцілив юнака, одержимого німим духом. Учні, залишившись на самоті, запитали Ісуса, чому вони не змогли вигнати злого духа із хворого. Господь відповів: «Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом» (Мр. 9, 29). Оздоровлення цього молодого чоловіка відбулося після преображення на горі Тавор і незадовго до страстей та смерті Ісуса Христа (пор. Мт. 17, 4–21).
Біснуватих оздоровляло дванадцять апостолів, а також інших сімдесят їхніх учнів не своїми силами, а силою та іменем Ісуса Христа, який дав їм владу над нечистими духами. «Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч. (…) Даром прийняли, даром давайте» (Мт. 10, 1.8). Іменем Христовим на початках існування первісної Церкви звершували зцілення біснуватих християнські мученики, ісповідники, подвижники, пастирі й учителі. Однак цей випадок вимагав віри, молитви та посту.
1.1). Віра робить усе можливим для кожної людини. Господь дарує зцілення, адже Його благодать вище від усіх законів природи. Бог нікому й ніколи не висуває жодних умов, але очікує від нас щирої віри. І тут Спаситель потверджує важливу істину, що віра — це сила, якою сама людина співпрацює з Богом у зціленні.
Щоби ліпше зрозуміти Христове навчання, потрібно взяти за приклад лікування хворого. Медики використовують ліки чи хірургічне втручання для оздоровлення організму, але добре знають, що участь у цьому беруть фізичні і душевні сили людини, тому мобілізують її внутрішні сили добрим словом. На цьому ґрунтується пастирська опіка над хворим, коли священник заохочує до молитви, Тайни Покаяння, Пресвятої Євхаристії та читання Святого Письма, прощення та примирення з ближніми. Без участі людини зцілення є неможливе.
Кожне чудо, яке Бог здійснює над нами, не може статися всупереч нашому бажанню. Воно відбувається за участю людини та її віри. І тут необхідно запитати: «Чому віра так необхідна для зцілення людини?» Відповідь дуже проста: Бог є джерелом життя, а отже, і джерелом зцілення. Божа сила може допомогти людині перебороти тілесну хворобу тільки за посередництвом віри. Один святий каже, що віра, неначе руки й уста, які приймають дар Божий. Дійсно віра дає змогу Богові звершити зцілення. Молитва і піст — це чинники, що скріпляють нашу віру. Для здійснення чуда необхідно так укріпляти віру, щоб могти прийняти дар Божий.
ІІ). Четверту неділю Великого посту Церква Христова присвячує пам’яті преподобного Івана Ліствичника (579–649 рр.). Ігумен монастиря св. Катерини на горі Синай є автором важливого церковного твору «Ліствиця раю». У ньому зображено шлях поступового сходження людини до духовної досконалості по ліствиці (сходинках) душі, що веде від землі до місця вічної слави. Цей твір містить практичні вказівки щодо духовного життя та слугує дороговказом під час Великого посту і для ченців, і для мирян.
Цей твір вказує, що християнського благочестя можна досягти через духовні подвиги. Господь дає людині на шляху до Царства Божого благодать, а від людини потрібно самовідданості і праці. За змістом «Ліствиця раю» поділяється на дві частини: у першій ідеться про гріхи проти християнського життя, а друга розкриває поняття про моральні та богословські чесноти. «Ліствиця раю» складається з тридцяти слів-сходинок — це роки Ісуса Христа до початку Його публічних проповідей.
Першою сходинкою преподобний вважає зречення від земних пристрастей. Далі неупередженість, мандрівниче життя, послух, покаяння, пам’ять про смерть, плач, лагідність. Також розкрито пристрасті та інші гріховні стани, дано вказівки для боротьби з ними. Потім зображено шлях чеснот, матір’ю яких є молитва. Вінцем твору «Ліствиці раю» є союз трьох чеснот — віри, надії та любові.
ІІІ). Погляд Христа на Україну через звільнення хворого від духа німоти. Сатана розставляє різні пастки на людей цього світу, щоб їм затулити очі, вуха й уста. Наслідуючи блудного сина, раптом людина скаже, що повертається до свого батька, тоді Ісус Христос приходить на допомогу. Господь негайно вислуховує щире прохання і бажання звільнитися від цих недуг та повернутися до Батьківського дому. Бог Отець допомагає звільнитися від кайданів диявольських, проганяючи від нас духа сліпоти, глухоти й німоти.
Приклад. Одного разу під час бурі капітан військового корабля побачив уночі далеко світло іншого судна на морі. Два кораблі йдуть один проти одного, відстані скорочуються і зіткнення неминуче. Капітан військового корабля вимагає, щоб зустрічне судно змінило курс на 10 градусів. Однак капітан зустрічного судна не має наміру міняти свого напрямку і просить капітана військового корабля, щоб той змінив курс. Нарешті капітан військового корабля пригрозив трибуналом і дуже вимогливо наказав іншому судну змінити курс на десять градусів та повернути на північ. Відповідь спантеличила військового капітана. Спокійний голос від джерела світла повідомив: «Терміново міняйте свій курс на північ. Я маяк». Військовий капітан підкорився наказу маяка і швидко почав змінювати свій курс, щоб уникнути катастрофи. Зміна курсу — це наше покаяння, і саме воно провадить до віри в милосердного Бога, який приходить з допомогою людям у найважчих життєвих ситуаціях. Ось так і в житті духовні люди є маяками для всіх народів. Відкинути попередження праведників означає зазнати загибелі корабля вашої і так ще досить слабкої віри (пор. 1 Тим. 1, 18–19).
Христос дав нам спосіб, яким він може доторкнутися до нас своєю рятівною силою. Це відбувається через святу Тайну Покаяння. Ми називаємо це тайною прощення і зцілення, бо Христос підіймає нас зі самого дна гріховної безодні та лікує те, що в нас хворе чи ушкоджене. Святі Тайни — це ліки. Наша неміч і хвороба перед Божою силою — ніщо. З вірою в Бога ми стаємо сильними та спроможними перемагати сили темряви, кожну хворобу і всяке горе. Божественний Цілитель бере на себе важкий тягар і нас оновлює. Отже, у Тайні Покаяння отримуємо прощення і відкриваємо рани нашої душі. Кожна людина і наша держава Україна цього посту приходимо до Христа — надії безнадійних та просимо пробачити нас, полікувати і благословити.
Висновки. Отже, дорогі брати й сестри, ми продовжуємо час Великого посту, щоб принести Богові плід, гідний покаяння. Преподобний Іван Ліствичник нині пропонує народу України щиро покаятися, щоб підійматися чеснотами, як драбиною по щаблях, до Бога. Твір «Ліствиця» описує 30 чеснот сходинок, щоби ними пройти з вірою й осягнути вічне блаженство в Царстві Небесному.
Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», вірою з’єднай назавжди Україну з Богом.
Господи, вислухай щирі молитви, прийми строгий піст народу України та вилікуй наші немочі й хвороби, вижени сили темряви і кожне горе Твоєю божественною силою.
Святий Душе, скріпи в серцях воїнів України дар Божої віри, що робить нас спроможними приймати Бога й успішно боронити рідний край. Амінь.
Благословення Господнє на вас!
† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський
у четверту неділю Великого посту,
у катедральному храмі Преображення Господнього,
м. Коломия
