Віра, піст, молитва: владика Володимир Ющак про можливість творення християнином великих діл Божих

27 серпня 2022

У X Неділю після Зіслання Святого Духа, 21 серпня 2022 року, владика Володимир Ющак, єпарх Вроцлавсько-Кошалінський, закликав вірних до іспиту совісті, під час якого варто поставити собі три важливих запитання: чи ми є людьми віри, чи ми постимо і яке місце займає в нашому житті піст та чи ми є людьми щоденної відданої молитви, тобто, чи і як ми молимось?

Віра, піст, молитва: владика Володимир Ющак про можливість творення християнином великих діл Божих

Хвилину тому був прочитаний фрагмент з 17-ого розділу Євангелія святого Матея. Під час невдалого оздоровлення апостолами хворого хлопчини виникає ціла акція, а на адресу апостолів чути тверді Христові слова. Слова жалю і здивування випливають також з вуст батька хворого хлопця і від самих апостолів.

Подія невдачі апостолів

Наведу ці слова. Найперше батько хворого хлопця припадає до ніг Ісуса з проханням: «Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити» (Мт. 17, 15–16). Реакція Христа була дуже гострою: «Роде невірний та розбещений, — відповів Ісус, — доки я маю бути з вами? Приведіть мені його сюди!» (Мт. 17, 17). У свою чергу, приступають до Христа збентежені і засоромлені апостоли. Євангелист Матей каже: «Тоді підійшли учні до Ісуса насамоті й спитали: — Чому ми не могли його вигнати?» (Мт. 17, 19). Христос дає їм відповідь: «Через вашу малу віру; бо істинно кажу вам: коли матимете віру, як зерно гірчиці, скажете цій горі: перенесися звідси туди — і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом» (Мт. 17, 20–21). На цьому дискусія Христа з апостолами ще не закінчується. Євангелист дальше розповідає: «Як вони зібралися в Галилеї, Ісус сказав до них: Син чоловічий має бути виданий у руки людям і вони його уб’ють, але третього дня він воскресне. І вони тяжко зажурились» (Мт. 17, 22–23).

Всі розуміємо біль батька хворого хлопчини та його розчарування фактом, що апостоли не змогли оздоровити його сина. Ми готові зрозуміти і сприйняти гострі Христові слова, які євангелист Марко наводить ще у більш гострій формі: «О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму?» (Мр. 9, 19). Він дав їм силу і владу, а вони не вміли із неї скористатися. Розуміємо теж збентеження апостолів, коли питають свого Вчителя про причину їхньої невдачі. Останнє речення з сьогоднішнього Євангелія кидає світло на усю причину замішання. Коли апостоли почули від Христа, що він вимушений терпіти і страждати, що помре та третього дня воскресне, їхньою реакцією була журба: «І вони тяжко зажурились» (Мт. 17, 23).

Нерозуміння апостолами Христової місії

Виявилось, що насправді у цей момент апостоли нічого не зрозуміли з усього, що досі Христос їм говорив. Не допомогли їм також Христові чуда, яких вони були свідками і які також самі могли творити завдяки отриманій від Нього силі. Виглядає, що вони тішились як діти, коли могли оздоровляти хворих, виганяти злих духів, але не усвідомлювали до кінця, ким є Вчитель, який дав їм таку силу. Не розуміли також, що Його місією було перейти Хресну дорогу, включно зі смертю на хресті, та воскреснути третього дня для нашого спасіння, хоча Він про це їм не один раз говорив. Вони перебували на людському рівні. Насправді, вони у цей час ще не зрозуміли навіщо Христос прийшов на світ та до кінця Йому ще не повірили.

Без сумніву, Христос знав про цю слабість своїх апостолів. На горі Тавор, про що ми чули минулої п’ятниці, у празник Господнього Преображення, Христос перемінився перед трійкою апостолів: Петром, Яковом та Іваном. Вони мали можливість оглядати Його у славі Його божества. Його божество підтвердили присутні там Мойсей і Ілля та сам Бог Отець. Це мало утвердити апостолів у вірі, головно у важких часах, які для них мали щойно надійти.

Віра, піст і молитва

Дорогі у Христі сестри і брати!

За Христовими словами, справді віруюча людина може дійсно робити великі речі. Може навіть діяти проти законів природи: за Христовими словами, може навіть гори переносити. Для цього, однак, потрібно найперше бути людиною справді віруючою. Апостолом забракло справжньої віри і тому вони стали безсильними, не змогли оздоровити дитини. Христос називає їх родом невірним та розбещеним.

Потрібно також пам’ятати, що Божа сила, яку отримує людина, не діє автоматично. Вона вимагає співпраці людини з отриманою Божою благодаттю, яку кожний з нас отримав вже у Таїнстві Хрещення. Але навіть і цього може бути замало. Христос пояснює своїм апостолам, що конечним є також піст і молитва. Піст — це добровільне відречення від того, що могло б віддаляти нас від Бога. Молитва — це постійне перебування у духовній злуці з Богом. Без цих засобів ми не будемо спроможні творити великих Божих діл. Можемо опинитись у подібній ситуації, як згадані сьогодні апостоли.