СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Він ділився своєю мудрістю і своїм благословенням з іншими до кінця свого життя», — владика Богдан Дзюрах в пам’ять про Блаженнішого Любомира
31 травня 2023 року в пам’ять про відхід до вічності Блаженнішого Любомира, владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії, очолив в катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці м. Мюнхен Божественну Літургію та поділився своїми спогадами про постать великого духовного батька, який закарбував своє ім’я в історії Української Греко-Католицької Церкви.
«Сьогодні ми молимося за світлої пам’яті Отця і Главу нашої Церкви, який її очолював 10 років. Ці роки можна назвати цілою епохою в історії УГКЦ, тому що після десятиліть жорстоких переслідувань в часах комуністичного режиму, а потім у бурхливому розвитку структур нашої Церкви на матірних землях настав час укріплення і утвердження нашої Церкви на початку третього тисячоліття», — зазначив на початку свого слова єпископ, як повідомляє пресслужба Апостольського екзархату у Німеччині та Скандинавії.
Згадуючи про історичний візит святого папи Івана Павла ІІ в Україну у 2001 році, владика Богдан пригадав, що цьому передувала ще одна важлива подія, а саме обрання Блаженнішого Любомира Главою УГКЦ. «Він вже тоді втішався надзвичайно великим авторитетом. Знаком цього авторитету було те, що папа призначив його кардиналом. І наша Церква зраділа, отримавши такого батька», — сказав апостольський екзарх.
А відтак єпископ назвав кілька важливих моментів, якими Блаженіший Любомир спричинився до розбудови рідної Церкви.
«Блаженніший Любомир увійде в історію нашої Церкви назавжди завдяки поверненню осідку Глави Церкви до Києва. Після століть вигнання Київських митрополитів Унійної Церкви зі столиці, там де був їхній осідок, починаючи від хрещення нашої Батьківщини, він повернув УГКЦ в серце українців. Українці через нього відкривали УГКЦ», — зазначив владика Богдан.
«За Любомиром Гузаром розпізнавали кожного з нас. І він надав великого авторитету нашій Церкві. Навіть для тих людей, хто не належав до УГКЦ, найбільшим авторитетом за життя і навіть після смерті був наш владика Любомир. Дуже часто люди казали: „Ми любимо слухати вашого Блаженнішого“. Його мудрість і любов до народу передавалися у кожному його слові та ділі», — підкреслив владика Богдан.
Також єпископ підкреслив вболівання Блаженнішого Любомира над тим, щоб Церква була Церквою, щоб вона прославляла Бога і провадила людей до Нього, щоб Вона єднала людей навколо віри і Бога. «Його боліли негативні явища всередині Церкви. І його дуже болів розділ християн в Україні та українських Церков. Тому в день інтронізації він казав: „Ми маємо дбати про зріст у вірі наших людей“. вони пережили велике випробування і переслідування, але їхня віра залишається ще надто поверховою. Маємо працювати над зростанням у вірі нашого народу, щоб він справді став віруючим і об’єднаним у Святому Дусі народом», — сказав про Блаженнішого владика Богдан.
Також, за словами архиєрея, Блаженніший Любомир зважав на те, щоб Церква спричинялася до духовного відродження українського народу. Щоб була євангельською закваскою, що перемінює зі середини українське суспільство.
«Він, який ще дитиною з батьками змушений був залишити рідну землю, виховався у вільному світі. І, повернувшись до Батьківщини, вніс нового духа — духа незараженого радянською ментальністю, духа правдивої Божої свободи, пошани до гідності людини, справедливості, відповідальності, всього того на чому має будуватися нормальне людське суспільство. Він, повернувшись в Україну, застав там інший народ. Як він сам пригадував: „Народ поранений, народ хворий“. Він казав: „Наші люди є добрі, але вони хворі“. Він бачив наші суспільні хвороби, зокрема недовіру, яка руйнувала українське суспільство. Він намагався відродити довіру людей одні до одних, закликаючи людей шанувати одне одного, думати про добро іншого, а не лиш особисте», — сказав апостольський екзарх.
А відтак владика Богдан звернув увагу на те з якою особливістю лежала на серці Блаженнішого українська молодь.» Він з нею пов’язував відродження України. Пригадую, коли він святкував своє 75-ліття, то окрема частина квитків на його святкування мала бути зарезервована для молоді. Він звертався до сумління дорослих і казав: «Яку Україну і яку Церкву ми передаємо нашій молоді?». Він не упускав жодної нагоди, щоб бути з молодими людьми, щоб ділитися з ними мудрістю, щоб дякувати їм за те добро, яке вони вже роблять для свого народу і для своєї Церкви».
«Невипадково після його відходу до вічності спонтанно серед молоді почали зароджуватися спільноти присвячені його пам’яті: в Києві спільнота „Покоління Любомира“, в Італії „Бути людиною“, — а це є його гасло, його життєве прагнення. Багато молодих людей завжди радо слухали його і дивилися на нього зі захопленням. Хотіли бути біля Блаженнішого, отримати його благословення, пораду і підтримку. І він ним ділився до кінця свого життя», — сказав архиєрей.
«Коли він йшов на пенсію, то на пресконференції перед журналістами він сказав: „Я ще собі печі не вимурував, на якій я буду відпочивати“. Він на ту піч жодної цеглинки так і не придбав. Працював і служив до останнього свого дня. Я переконаний, що він і надалі служить нам і знаю це з власного досвіду. Коли є трудність, то приходжу до нього, молюся і отримую поміч. І багато людей про це свідчать. Вже не одна книга списана у крипті Патріаршого собору. Спершу була книга співчуття, а потім ми виставили книгу прохань про молитву і вислуханих молитов, де є подяки за отримані ласки», — сказав на завершення свого слова про постать Блаженнішого Любомира владика Богдан і закликав присутніх у храмі людей молитися, щоб Господь Бог прославив його на землі, так як і він прославляє нашу Церкву на небі з Богом.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦЛокації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
