СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВідбулася ювілейна проща Самбірсько-Дрогобицької єпархії до відпустового місця у с. Биличі на Старосамбірщині
15 червня, у неділю Всіх святих, відбулася ювілейна проща Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ до відпустового місця у с. Биличі на Старосамбірщині.
Архиєрейську Божественну Літургію очолив владика Ярослав Приріз, єпископ Самбірсько-Дрогобицький. Йому співслужили о. Павло Коляса, декан Добромильський, о. Володимир Нестер, адміністратор відпустового місця, о. Богдан Добрянський, декан Самбірський, о. Михайло Николин, декан Старосамбірський, о. Любомир Макарчук, декан Мостиський, о. Володимир Пустельник, декан Судововишнянський, а також чисельне духовенство єпархії. Святу Літургію прикрасив спів хору «Літанія» під керівництвом Любові Шийки з протокатедрального собору Покрови Пресвятої Богородиці м. Самбора. Після привітального слова владика Ярослав освятив прочанську купіль. Про це пише пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.
Під час проповіді владика Ярослав запросив вірних пережити це паломництво як зустріч із джерелом надії — Пречистою Дівою Марією. «Хтось прийшов сюди з болем, хтось із подякою на вустах, а ще хтось із тихою надією. Однак всі ми несемо до Матері Божої невимовну подяку за Її заступництво, за покров над нами, над нашими родинами і над усім українським народом. Сьогодні ми прийшли до Неї не лише як прочани, але як Її діти, які знають: тут — джерело втіхи і справжньої надії», — сказав єпископ.
Цьогорічна проща відбулася в контексті свята Всіх святих, яке, за словами єпископа, «немовби підсумовує увесь духовний зміст П’ятидесятниці», являючи плоди Святого Духа — святих, знаних і незнаних, які жили довірою до Бога. «Святі це ті, хто, співпрацюючи з Божою благодаттю, пройшли шлях очищення, постійної молитви, глибокого покаяння та невтомної духовної праці. Їхня святість — не легенда і не далекий ідеал, а жива реальність», — зазначив владика Ярослав.
Проповідник підкреслив, що святість — це не щось далеке й недосяжне. Навпаки — вона можлива, бо починається з довіри до Бога. «Святі не були ідеальними. Всі вони були людьми „з плоті й крові“. Але те, що їх вирізняє — це довіра до Бога… Святість — не втеча від життя, а його повнота», — наголосив проповідник.
Провідною темою проповіді стала постать Пресвятої Богородиці як Матері Надії. «Марія — джерело надії. Тієї надії, яка розпочалася у Назареті, коли вона сказала Богові: „Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову“… Вона не знала, куди веде Її ця згода. Але знала, Хто Її кличе. І цього було досить», — зауважив єпископ.
Особливий акцент владика зробив на присутності Богородиці під хрестом — у годину смерті Ісуса. Саме там, на Голготі, Вона об’являється нам як Мати надії. «Її присутність під хрестом — це найвищий прояв богослов’я надії. Бо там, де все виглядало втраченим, Вона вірила, що Бог не перестає бути вірним. У цю годину найбільшого болю, Христос дарує Її нам: „Ось Мати твоя“ (Йо. 19, 27). Вона стає Матір’ю кожного, хто стоїть під хрестом, хто шукає надію в мороці, хто бореться і хто втрачає» — підкреслив владика Ярослав.
У реаліях війни, коли кожна українська родина несе хрест болю, втрати, тривоги, владика звернув погляд вірних до Пречистої Діви як до тієї, що «знає наш біль, знає тишину Божого мовчання. Але водночас — знає, що Бог не покидає. У її молитовному заступництві Україна стоїть, Україна молиться, Україна бореться», — наголосив проповідник.
На завершення проповіді владика Ярослав звернувся до прочан із пастирським закликом відкрити свої серця перед Богородицею: «Принесімо Їй у молитві свої рани і сподівання, турботи і вдячність, усі свої прагнення… Та понад усе благаймо Її, щоб супроводжувала нас дорогою святості… Просімо, щоб укріплювала нас, коли ми втомлюємося; щоб підносила, коли падаємо; щоб допомогла нам знову знайти шлях, якщо ми його втратили», — закликав владика.
Після завершення Святої Літургії владика Ярослав склав подяку духовенству, прочанам за їх молитовну участь в богослужіннях у відпустовому місці.
Богослужіння завершилося молитвою за Україну.
Довідка
За переказами, саме тут колись об'явилася Божа Матір, освятивши джерело. З того часу вода з цього джерела вважається цілющою і багато людей свідчать про фізичні та духовні зцілення після її вживання та відвідин цього місця.
Біля джерела стоїть невелика каплиця. Згідно з місцевими розповідями, каплицю в Биличах не один раз руйнували (особливо за атеїстичних часів), але кожного разу її відбудовували добрі люди. Вважається, що теперішня каплиця – вже дев'ята за рахунком. Сучасна цегляна каплиця була споруджена у 1990-1993 роках та освячена 16 жовтня 1994 року.
Кожного року до чудотворного джерела в Биличах організовуються масові паломництва. Найбільш численні прощі відбуваються двічі на рік:
- у неділю Всіх святих - перша неділя після Зіслання Святого Духа;
- на свято Покрови Пресвятої Богородиці 14 жовтня.
У ці дні паломники можуть отримати повний відпуст, якщо сповідаються та приймуть Пресвяту Євхаристію.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
