СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВід суворого засудження до милосердного прийняття. У Ватикані розглядають, як змінилося розуміння сповіді
У Ватикані розпочався симпозіум сповідників «Покаяння та Пенітенціарія між революціями та Реставраціями (1789–1903)».
Захід, що відбувається 21 і 22 жовтня 2021 року, розглядає дві основні теми: розвиток форм покути та покаянної духовності протягом ХІХ століття. Точніше кажучи, йдеться про період між Французькою революцією (1789) та смертю папи Лева ХІІІ (1903) — історичну епоху, яка майже збігається з так званим «Довгим ХІХ століттям», пише Vatican News. Розглядається роль Апостольської пенітенціарії в лоні Римської курії та Церкви того часу, що був позначений політичними, соціальними та релігійними пертурбаціями. Висвітленню цих тем посприяють невідомі досі матеріали з «Архіву богослова».
Складне століття і Таїнство Покаяння
Промовляючи 21 жовтня під час відкриття симпозіуму, кардинал Мауро П’яченца, Верховний Пенітенціарій, сказав: ідеться про значущий і складний для життя Церкви період, позначений глибокими перемінами й сильними протистояннями. То був час протистояння між Церквою і тогочасним суспільством. Протистояння викликали революція і старання Церкви протидіяти секуляризації та усуванню надприродного, — що підтримувало Просвітництво.
У цьому контексті, підкреслив кардинал П’яченца, святе Таїнство Сповіді явилось як одне з привілейованих місць вираження релігійності, — також і завдяки внескові таких постатей, як святі Альфонсо де Ліґуорі, Жан-Марі Віанней, Джузеппе Кафассо чи Джованні Боско. Всі вони, за словами Верховного Пенітенціарія, були «подиву гідним прикладом нового шерегу сповідників, промоторів оновленого душпастирства, що в уділенні святого Таїнства Покаяння надавали перевагу сповненому любові прийманню каяника», разом зі «шляхом навернення та духовного оздоровлення».
Щодо діяльності Апостольської пенітенціарії, то її сьогоднішній очільник звернув увагу на те, що під час наполеонівської окупації Рима це був єдиний дикастерій Римської курії, який зумів «гарантувати безперервність своєї діяльності завдяки вірності й мужності своїх працівників». У подальшому, в період Реставрації, Пенітенціарія відіграла важливу роль «в оздоровленні ран та відновленні порядку, в перспективі „реставрації душ“».
Подолання надмірної суворості
Доповідачі представлять учасникам симпозіуму свої виступи згідно з міждисциплінарним підходом: із перспективи історії, теології, з погляду сакраментальних практик, релігійності, права і культури.
Перший день завершиться доповідями італійського священника-композитора Марко Фрізіни та директорки відділу Візантійського середньовічного мистецтва Ватиканських музеїв Адели Бреди. Їхні виступи присвячені еволюції представлення теми гріха, милосердя і покаяння у мистецтві ХІХ століття.
«Ідеться не про те, щоби просто згадати минуле, якого більше нема, але щоб, роздумуючи про минуле, скористатися можливістю ще раз показати красу і важливість цього таїнства у житті вірян, які навіть серед недосконалості та неминучих падінь продовжують крокувати вперед шляхом спасіння, про що постійно нагадує Папа Франциск. Роль і краса Таїнства милосердя у цій динаміці падінь і примирення — більш ніж очевидна», — підкреслив регент Апостольської пенітенціарії монсеньйор Кшиштоф Нікєль.
Щодо важливих змін, які позначили ставлення до Таїнства Сповіді протягом ХІХ століття, він зауважив, що той час був характерний доланням надмірної суворості — впливу янсенізму, поширеного у XVIII столітті. Також це був «період тріумфальної моральної теології св. Альфонса Марії де Ліґуорі, більш урівноваженої та уважної до конкретних потреб каяників».
«Великий неаполітанський святий, канонізований саме в те століття, а потім проголошений Покровителем усіх сповідників, що звершив папа Пій ХІІ, є беззаперечним орієнтиром для всіх священників, які виконують служіння в конфесіоналах», — зазначив монсеньйор Нікєль.
ХІХ століття було також і часом виникнення нових проблем, перед якими сповідники опинилися, виконуючи нормативні принципи на практиці. «Маються на увазі проблеми, пов’язані з подружньою етикою, але також усі питання, які ми б сьогодні зарахували до соціального вчення, пов’язані зі ставленням католиків до сучасного їм суспільства, часто просякнутого ліберальним та антиклерикальним духом», — сказав регент.
Палац Апостольської пенітенцерії
Відкрито «Архів богослова»
Безпрецедентна подія в межах цього симпозіуму — відкриття так званого «Архіву богослова» Апостольської пенітенціарії. Там зберігаються тексти роздумів теологічних консультантів цієї ватиканської установи щодо особливо складних випадків, які розглядалися протягом століть.
«Прелат, якому доручено допомагати верховному пенітенціарієві, досліджуючи складніші справи, передані до Трибуналу, пропонуючи відповідні резолюції». Таким, згідно з посадовим визначенням, є завдання богослова Апостольської пенітенціарії.
2019 року Папа Франциск дозволив відкрити для ознайомлення це сховище документів, доти призначене виключно для наукового вивчення. Тексти Архіву стосуються богословських і канонічних питань, які розглядаються загально і не описують конкретні випадки, захищені таємницею сповіді. Приготування фондів для консультації тривало два роки.
«Вивчення цих документів дозволить поступово зрозуміти не тільки напрямки мислення окремих теологів чи самої Пенітенціарії, але також і культурну атмосферу та стосунки всередині Курії з невідомої досі перспективи», — пояснив монсеньйор Кшиштоф Нікєль.
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
