СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиVI Апостольська подорож Папи Лева XIV до Латинської Америки: Уругвай. День перший
Уругвай вітає Наступника святого Петра. Літак з Папою Римським на борту приземлився в столиці країни місті Монтевідео. В аеропорту відбулася офіційна зустріч.
Після майже сорокарічного очікування Уругвай знову вітає Наступника святого Петра. В п’ятницю, 6 листопада 2026 року, о 16:19 місцевого часу (21:19 — київського), в міжнародному аеропорту Монтевідео-Карраско приземлився літак з Папою Левом XIV на борту, який у столиці Уругваю розпочав перший етап своєї VI Апостольської подорожі, що триватиме до 17 листопада та охопить також Аргентину і Перу. Нагадаємо, що єдиним Єпископом Риму, що відвідував цю країну на Південноамериканському континенті був святий Іван Павло II (1987 і 1988 роки). Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
На летовищі відбулася лише офіційна зустріч. Біля підніжжя трапу Святішого Отця привітав Президент Уругваю Яманду Орсі. Привітання між делегаціями, натомість, відбулося на сусідній базі військово-повітряних сил.
З аеропорту Папа вирушив на площу Незалежності, де відбудеться офційна церемонія привітання та зустріч з представниками влади, підприємництва, дипломатичного корпусу на громадянського суспільства.
Папа в Уругваї: кожна людина повинна бути захищена в своїй гідності
Економічна ініціатива, продукування багатства, як громадського, так і приватного, необхідні для розвитку країни, але їхні плоди повинні виливатися в блага та можливості, які дійсно досягають усіх. На цьому наголосив Папа Лев XIV у своєму першому слові, виголошеному на уругвайській землі. Прибувши у п’ятницю, 6 листопада 2026 року, до Монтевідео, столиці країни, Святіший Отець з аеропорту приїхав на площу Незалежності, подолавши завершальну частину маршруту в панорамному автомобілі.
Тут відбулася церемонія привітання, особливістю якої стало виконання гімнів Святого Престолу та Уругваю молодіжними оркестром і хоровими колективами. Тут же на площі відбулася зустріч з представниками влади, дипломатичного корпусу, громадянського суспільства, підприємництва та культури, під час якої Папа виголосив свою першу промову.
Джерело демократичної влади
Свої роздуми Святіший Отець побудував навколо ключової сторичної події в боротьбі за незалежність країни — маршу «la Redota», коли кільканадцять тисяч військових і цивільних 1811 року відступили на північ країни, щоб не повертатися під владу іспанської корони. Вірніше, навколо того, як ці події представлені на пам’ятнику національному герою Хосе Артіґасу, встановленому посеред площі, де відбувалася зустріч.
Монумент увінчаний постаттю Артіґаса верхи на коні, а нижче провідник «Редоти» зображений посеред свого народу, як частина юрби. Ця деталь нагадує про його слова: «Мій авторитет походить від вас і завершується вашою суверенною участю». «У одній-єдиній фразі, — пояснив Папа, — він поєднав владу та відповідальність того, хто її здійснює, приймаючи її від конкретної громади та відповідаючи перед нею».
Загальне благо
Лев XIV згадав про те, що минулого року відзначалося 40-річчя безперервної демократії в Уругваї, де кілька урядів змінили один одного з волі громадян. «Громадська влада ґрунтується на служінні загальному благу, і вона має здійснюватися відповідно до правового порядку з повагою до свободи та відповідальності громадян», — сказав він, підкреслюючи, що служіння загальному благу включає також відповідальність за збереження цих благ і для майбутніх поколінь. Зважаючи на те, що це втілюється у рішеннях щодо природних ресурсів та джерел енергії, Святіший Отець відзначив той факт, що за останні десятиліття Уругвай докорінно перетворив свою систему виробництва електроенергії, яка сьогодні вона ґрунтується практично повністю на відновлюваних джерелах.
Захист життя від зачаття до природної смерті
Повертаючись до пам’ятника Артіґасу, Папа звернув увагу на присутність на барельєфі жінки, яка пригортає немовля. «Цей жест захисту спонукає замислитися про життя, яке має свій початок, і про життя, яке ще розвивається в материнському лоні. Ненароджена дитина вже належить до людського роду та до майбутнього свого народу. Її абсолютна залежність від матері не применшує гідності, якою вона наділена, та захисту, на який вона заслуговує», — мовив Наступник святого Петра, нагадавши, що Сам Ісус забажав перебувати в цьому стані, коли втілився. «Приймати нове життя означає, — додав Святіший Отець, — що батько повинен взяти на себе відповідальність разом із матір’ю, що сім’я повинна підтримати, а соціальні умови — дозволити обом батькам виховувати власних дітей і піклуватися про них».
На тому ж монументі зображена згорблена літня жінка. Ця деталь, за словами Лева XIV, наводить на думку, що нікого не слід оцінювати виключно на підставі продуктивності, роботи чи здатності до автономності. Гідність не здобуваємо, не заслуговуємо, її не потрібно доводити. На барельєфі, за його словами, ми бачимо обличчя та рухи, але не знаємо, що кожен з цих людей несе в собі. І сьогодні ми теж можемо бути оточені тими, хто несе тягар страждань, самотності та відчаю. Папа особливо згадав про самогубства, для запобігання яким незамінні охорона здоров’я, сім’я та близькість громади. «Ніхто не повинен почуватися настільки чужим, щоб думати, ніби смерть краща за життя», — підкреслив він.
Роль громади в полегшенні болю
Хвороба, інвалідність, фізичний біль, втрата автономності, бідність, безробіття, відторгнення — все це ситуації, в яких участь суспільства особливо необхідна, вів далі Папа, згадавши про свій нещодавній досвід хвороби, який спонукає замислитися про безліч людей, які не мають можливості отримати своєчасний діагноз і необхідне лікування. Він закликав гарантувати медичну допомогу також і тим, у кого немає коштів: якщо людина опинилася в такій ситуації, вона «залишається повноцінним членом суспільства, і її цінність не зменшується». Єпископ Риму висловив готовність Церкви «співпрацювати з усіма, хто працює заради полегшення болю, коли це можливо, і заради підтримки тих людей, чий біль полегшити неможливо».
Плідна співпраця Церкви і держави
Лев XIV підкреслив плюралізм уругвайського суспільства, нагадавши, що світський характер означає не витіснення релігії у приватну сферу, а можливість для релігійних громад робити повноцінний внесок у розвиток суспільства. У цьому контексті він нагадав, що зв’язки між Уругваєм і Святішим Престолом сягають перших років незалежності латиноамериканської держави, коли Папа Григорій XVI призначив в 1832 священника Дамасо Антоніо Ларраньяґу Апостольським вікарієм в республіці. Цей акт церковного характеру розцінили як визнання незалежності нової держави.
«У цей самий Уругвай я приїхав як Наступник святого Петра і як пастир, з бажанням зустріти Церкву, що паломничає цією землею, та з любов’ю наблизитися до всього народу», — підсумував Папа, побажавши, щоб ці дні «допомогли зміцнити те, що нас єднає, та відновити довіру, з якою ми долаємо труднощі й готуємося до того, що нас чекає». «Нехай Бог благословить Уругвай, і нехай Пресвята Діва Марія, Якій цей народ довірився в момент свого народження, і надалі супроводжує його протягом усієї його історії», — сказав Лев XIV.
Після промов Святіший Отець здійснив візит ввічливості до глави держави, який відбувся у розташованому поруч палаці ім. Хосе Артіґаса.
Лев XIV: євангелізувати означає бути схожими на Того, Кого проповідуємо
«Через Хрещення Христос зробив нас учасниками Свого життя і закликає зростати в уподібненні до Нього, аж доки ми не навчимося дивитися, слухати й любити так, як Він», — сказав Папа Лев XIV, розпочинаючи проповідь під час вечірні в катедральному соборі Непорочного Зачаття та святих Филипа і Якова в Монтевідео. У п’ятницю, 6 листопада 2026 року, на завершення першого дня своєї VI Апостольської подорожі, Святіший Отець молився разом із єпископами, місцевим духовенством, богопосвяченими особами та семінаристами. Згадуючи історію собору, зокрема купіль, у якій прийняв Хрещення національний герой Уругваю Хосе Гервасіо Артіґас, він наголосив, що саме благодать Хрещення становить основу християнського життя та покликання наслідувати Христа.
Серце, яке уподібнюється до того, що любить
Роздумуючи над 134-им псалмом, який прозвучав під час вечірні, Папа застеріг від ідолопоклонства, наголосивши, що людина поступово уподібнюється до того, на що покладає свою надію. Цю думку він пов’язав зі словами Ісуса про скарб і серце. «Люди створювали ті образи й зрештою ставали схожими на них. Таким є людське серце: поступово воно набуває форми того, що любить і на що покладає свою надію. Саме тому каже нам: „Бо де твій скарб, там буде і твоє серце“ (Мт 6, 21)», — пояснив Лев XIV.
Це застереження стосується і тих, хто присвятив себе Господу: навіть у церковному служінні можна непомітно зосередитися на власних досягненнях, визнанні чи прагненні все контролювати. Натомість справжня вірність покликанню передбачає постійне повернення до Христа. На противагу безмовним ідолам Святіший Отець представив живого Бога, Який бачить людські страждання і чує благання свого народу. Втілення Божого Сина стало найповнішим об’явленням цього співчуття. «А коли Божий Син став людиною, це Боже співчуття виявилося в людському обличчі, в очах, вухах і руках, таких самих, як наші. Ісус підвів погляд на Закхея, що ховався серед гілок дерева. Він вислухав Вартимея, хоча багато хто хотів змусити його замовкнути. Він простягнув руку, щоб доторкнутися до прокаженого, і благословив дітей, які підходили до Нього. З Його уст лунало слово, що виганяло демонів, а з хреста — благання про прощення для Його катів», — сказав Папа. Ці євангельські приклади, за його словами, вказують на шлях наслідування Христа: бути уважними до інших, чути їхні потреби та виявляти милосердя.
Служіння, в якому залишаються сліди любові
Святіший Отець звернувся до багаторічного служіння священників і богопосвячених осіб, наголосивши на його плодах. «Ваші очі бачили, як зростали цілі покоління, і помічали безліч непомітних для інших сліз. Ваші вуха приймали довірливі зізнання, які важко було вимовити. Скільки людей входили до сповідальниці зі страхом, а виходили радісними від отриманого прощення! Те саме можна сказати і про ваші руки, які стільки разів підносили Христове Тіло, доглядали хворих, готували їжу або підтримували тих, хто вже не міг ходити. Через харизму ваших Згромаджень ці руки доносили до багатьох людей Божу ніжність», — сказав Лев XIV.
Папа також відзначив красу старості, позначеної відданим служінням ближнім: «Деякі з них несуть на собі сліди віку та праці. Які ж прекрасні руки, що постаріли, творячи добро!». Посилаючись на Послання апостола Якова, Святіший Отець нагадав, що випробування віри породжує витривалість. Він закликав залишатися з Христом і в хвилини труднощів, коли праця здається марною, сили слабшають або доводиться починати все спочатку, адже саме так дозріває духовне життя.
Блаженний Хасінто Вера — свідчення життя, сформованого молитвою
Як приклад життя, сформованого молитвою та близькістю з Богом, Папа навів постать блаженного Хасінто Вери, першого єпископа-ординарія для Уругваю, похованого в катедральному соборі Монтевідео. Він згадав його місіонерське служіння дорогами цього краю, турботу про бідних та душпастирську працю. Лев XIV процитував свідчення черниці, яка багато років знала блаженного і, згадуючи його простоту в розмові та ході, зауважила: «Достатньо було поглянути на нього, щоб скласти враження, ніби він постійно перебуває в молитві».
Цю духовну поставу Папа назвав плодом глибоких стосунків із Богом, які відображалися в усій поведінці блаженного. «Стосунки з Богом сформували його обличчя, його жести, його спосіб бути з іншими. Той, хто наближався до нього, відчував у ньому щось від доброти Христа ще до того, як почув бодай одне слово з його проповіді», — наголосив Святіший Отець. Приклад блаженного Хасінто Вери засвідчує, що переконливість євангельської проповіді народжується передусім із життя, сповненого молитви та уподібнення до Христа.
Євангелізація через свідчення та молитву за покликання
«Ось одна з таємниць євангелізації: бути схожими на Того, Кого ми проповідуємо», — сказав Папа, звертаючись до теми місії Церкви в Уругваї, де багато людей мало знають Ісуса Христа, а чимало молодих виросли далеко від церковного життя. За таких обставин саме свідчення християн може відкрити іншим Божу любов. «Нехай те, як ми дивимося на інших, слухаємо їх і наближаємося до тих, хто страждає, пробуджує в них запитання: „Звідки народжується така любов?“. І нехай, коли ми говоритимемо їм про Ісуса, вони зможуть відкрити в наших словах того самого Господа, чию доброту, попри нашу убогість, вони вже почали відчувати через нас», — побажав Лев XIV.
Як приклад сили спільної молитви Папа навів досвід Уругваю. У 2024 році у міжєпархіальній семінарії не було жодного нового кандидата, тож вірні почали збиратися на дні молитви та посту, благаючи Господа послати робітників на Його жнива. Сьогодні кілька молодих людей уже розпочали шлях до священства та богопосвяченого життя. «Яка ж радість знати, що й надалі з’являються великодушні відповіді на любов Христа! Від щирого серця дякую всім, хто підтримував це благання, і заохочую їх не занепадати духом та наполегливо продовжувати. Розпізнавайте в цих плодах свідчення того, що наш Бог вислуховує молитву Свого народу», — сказав Святіший Отець.
Звертаючись у цьому контексті до єпископів усього світу, Лев XIV закликав наслідувати цей досвід. «Я також хотів би, щоб цей досвід Уругваю, — сказав він, — знайшов відгук у всій Церкві. З цього катедрального собору в Монтевідео я закликаю своїх братів-єпископів з усього світу організовувати у своїх дієцезіях дні молитви та посту за зростання покликань до священства та богопосвяченого життя. Нехай парафії, сім’ї та чернечі спільноти єднаються в цій молитві, і нехай приклад цієї землі надихне багатьох інших молитися з такою самою довірою!».
Зберігати близькість із Христом і єдність у Святому Дусі
Наприкінці проповіді Лев XIV звернувся до семінаристів, новиків і новичок, заохочуючи їх черпати натхнення з досвіду тих, хто вже багато років іде шляхом богопосвяченого життя. «Погляньте на тих, хто перед вами пройшов шлях посвяти: дивіться на їхні натруджені руки, на їхню витривалу любов, на те, як вони будують свої стосунки з Ісусом. Навчіться в них близькості з Господом», — сказав Святіший Отець. А тих, хто вже багато років виконує служіння або живе у богопосвяченому стані, Папа закликав не занедбувати тишу молитви, слухання Божого слова та зустрічі з Христом у Євхаристії, адже саме в цій близькості оновлюється любов, що спонукала їх присвятити Йому своє життя.
Повертаючись до образу бездиханних ідолів із псалма, Лев XIV нагадав про воскреслого Христа, Який дмухнув на учнів зі словами: «Прийміть Духа Святого» (Ів 20, 22). Святий Дух оживляє людину й об’єднує всіх в одне тіло. Тому Папа закликав духовенство та богопосвячених осіб дозволити Йому провадити себе, зберігаючи єдність навіть у випробуваннях. «Навіть якщо іноді вас розділяють багато кілометрів, підтримуйте одне одного й завжди залишайтеся в сопричасті з Наступником святого Петра, який також потребує підтримки ваших молитов», — попросив Святіший Отець.
На завершення Папа ввірив присутніх заступництву Пресвятої Богородиці — Nuestra Señora de los Treinta y Tres (Богородиці Тридцяти Трьох), покровительки Уругваю. Він нагадав, що саме в Її лоні сформувалося людське обличчя Христа, через яке світ пізнав Божу любов, і попросив Марію допомогти всім зберігати серце близько до Її Сина, щоб наприкінці земного життя з довірою віддатися в Його руки.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
