СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиVI Апостольська подорож Папи Лева XIV до Латинської Америки: Уругвай — Аргентина. День третій
Третій день Апостольської подорожі Папи Лева XIV до Латинської Америки, 8 листопада 2026 року, став кульмінаційним та завершальним етапом його перебування в Уругваї. Цей день пройшов під знаком глибокого духовного єднання з уругвайським народом, адже понтифік здійснив паломництво до міста Флорида — духовного серця країни — саме в день національного свята Матері Божої Тридцяти Трьох, головної небесної покровительки Уругваю. Очоливши багатотисячну заключну Святу Месу, Святіший Отець символічно підсумував першу частину свого масштабного латиноамериканського турне та вирушив далі — до Аргентини.
Лев XIV уругвайським католикам: не втомлюйтеся передавати віру!
«Я прибув як паломник, щоб поділитися вірою та любов’ю, з якими цей народ упродовж поколінь звертав свій погляд до Божої Матері», — сказав Святіший Отець, промовляючи до вірних, які в неділю, 8 листопада 2026 року, зібралися в Національному санктуарії Нуестра-Сеньйора-де-лос-Трейнта-і-Трес (Пресвятої Богородиці тридцяти трьох) у Флориді. Паломництвом до святині розпочався заключний день його перебуванні в Уругваї. Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
Тут зберігається невелика дерев’яна статуетка (висотою близько 36 см, виготовлена з парагвайського кедра), пов’язана з історією незалежності Уругваю. «Тридцять три східняни» (Treinta y Tres Orientales), знаменита група повстанців, яка 19 квітня 1825 року висадилася на пляжі Аґрасіада, щоб звільнити Східну провінцію від окупації Бразильської імперії, ввірилася під опіку Матері Божої. Вони розпочали повстання, яке згодом призвело до народження сучасної держави. Тому ця фігура Матері Божої вважається національним символом і її шанують також і ті уругваці, які далекі від віри.
Очоливши Святу Месу на площі перед базилікою саме в день урочистості Покровительки Уругваю, Лев XIV запропонував замислитися над місцем Пресвятої Діви Марії в історії та духовному житті країни. Спираючись на біблійні приклади, Папа розкрив значення віри, яку родина не лише зберігає, а й передає наступним поколінням.
Юдита і Марія: жінки, через яких діє Бог
Роздумуючи над біблійними читаннями, Папа звернув увагу на зв’язок між Юдитою та Пресвятою Богородицею. Обидві були названі благословенними серед жінок, хоча жили в різні епохи. Юдита, яка в час небезпеки для свого народу не піддалася страху, завдяки молитві та посту знайшла відвагу ризикнути власним життям. Після визволення Ізраїля вона не приписала перемогу собі, а прославила Бога. «Ти слава Єрусалиму! Ти велика гордість Ізраїля! Ти велика честь нашого роду!» (Юд 15, 9), — процитував Лев XIV слова, якими народ вітав Юдиту, визнаючи в її вчинку свідчення Божого діяння.
Під опікою Марії від початків незалежного Уругваю
Святіший Отець звернувся до історії почитання Богородиці Тридцяти Трьох, яка посідає особливе місце в житті країни. Цей титул пов’язаний із подіями 1825 року, коли тридцять три борці за свободу Уругваю довірили Марії початок нового етапу в житті народу. Відтоді минуло багато поколінь, змінилися суспільні обставини та ставлення людей до віри, однак образ Покровительки залишився знаком Її близькості до уругвайців. Підсумовуючи цю думку, Папа зауважив, що «також й історію народів неможливо повністю зрозуміти, якщо залишити поза увагою Бога».
Жінки, які передають віру з покоління в покоління
Переходячи до теми родинного свідчення, Папа згадав біблійний приклад Лоїди та Евніки — бабусі й матері святого апостола Тимотея, від яких він успадкував щиру віру. Серед тих, хто залишив слід в історії Церкви в Уругваї, він назвав святу Марію Франческу Рубатто, яка служила найбіднішим, і блаженних мучениць Долорес та Консуело Аґіар-Меллу, сестер із Монтевідео. Однак, за словами Святішого Отця, значна частина цієї історії залишилася незаписаною. Її творили матері, бабусі, хрещені матері, черниці й катехитки, які навчали молитви та власним прикладом показували, що означає жити з Богом. «Можливо, ми не пам’ятаємо всіх слів, які вони нам говорили, але добре пам’ятаємо, як вони молилися, як розповідали про Господа і з яким переконанням жили згідно з тим, чого нас навчали», — зазначив Лев XIV, віддаючи шану жінкам за їхню вірність.
Не втрачати надії щодо тих, хто віддалився від Бога
Окремо Папа звернувся до жінок, які переживають біль через те, що їхні діти та онуки перестали молитися або брати участь у церковному житті. Як приклад витривалості в молитві він навів святу Моніку, яка роками молилася за свого сина Августина, не перестаючи довіряти Божій благодаті. «Тож не вважайте марним те, що ви посіяли. Господь навчив нас, що зерно може проростати й рости так, що сам сіяч не знає, як це відбувається» (Мк 4, 27), — підкреслив Святіший Отець. Закликаючи до терпеливості, він заохотив і надалі молитися за своїх близьких та підтримувати їх, навіть якщо здається, що людські зусилля не приносять результату: «Є двері, які ви не можете відчинити, але Бог може».
Передавання віри — відповідальність усієї родини та Церкви
Звертаючись до батьків і дідусів, Лев XIV запропонував їм наслідувати святого Йосифа, який узяв на себе відповідальність виховувати Ісуса: водив Його до храму, навчав чесно працювати й показував Йому, що Бог має посідати перше місце в житті людини. «Молоді люди потребують бачити, як ви молитеся, приступаєте до Святих Таїнств, з повагою ставитеся до своїх дружин, просите пробачення і живете чесно, навіть коли це вимагає жертв. Дитина багато чого вчиться, бачачи, що її батько вміє схилити коліна перед Богом і при цьому не почувається менш мужнім», — наголосив Папа.
Посилаючись на Книгу Второзаконня, він підкреслив, що Боже слово повинно бути присутнім у щоденних розмовах, рішеннях і вчинках членів родини. Підтримувати сім’ї в цьому завданні покликані також єпископи, священники та богопосвячені особи через своє духовне батьківство й материнство. Як взірець того, як потрібно вести інших до Христа, Святіший Отець представив Марію, яка не зосереджує увагу на собі, а скеровує людей до Ісуса. Саме тому в Кані Галилейській Вона каже слугам: «Що лиш скаже вам, — робіть» (Йн 2, 5).
Нести Христа іншим: місія Церкви та посвята Уругваю Богородиці
Роздумуючи над словами апостола Павла про Ісуса Христа як єдиного Посередника між Богом і людьми, Папа наголосив, що саме зустріч із Господом є метою євангелізації та справжньої марійської побожності. Він закликав молитися за весь уругвайський народ, зокрема за його керівників, родини, молодь і тих, хто потребує навернення. Прикладом місіонерського служіння Лев XIV назвав Марію, яка після Благовіщення поспішила відвідати Єлизавету. Так само й християни покликані першими робити крок назустріч людям. «Ми не можемо постійно чекати, що ті, хто віддалився, самі повернуться. Уругваю, потрібно вирушати в дорогу! Треба знову входити в домівки, наближатися до людей, вислуховувати їхні запитання й нести їм Христа!» — закликав Святіший Отець.
На завершення проповіді Папа повідомив про намір покласти перед образом Богородиці Тридцяти Трьох «Золоту троянду» як знак пошани та синівської любові. Він також висловив бажання наново присвятити Уругвай Марії, довіривши Її опіці всіх мешканців країни. «Нехай ця „Золота троянда“, принесена Марії на знак пошани й синівської любові, нагадує також Її дітям, що вони покликані наслідувати Її: любити Христа так, як любила Його Вона, і нести Його іншим так, як принесла Його Вона. Нехай так буде», — завершив свою проповідь Святіший Отець.
Папа попрощався з Уругваєм: й надалі примножуйте віру, надію й любов
Євхаристійне богослужіння, яке Папа Лев XIV у неділю, 8 листопада 2026 року, очолив на площі перед катедральною базилікою у Флориді, стало останньою велелюдною подією його перебування в Уругваї. Тож перед тим, як завершити Святу Месу проказуванням молитви «Ангел Господній» та уділити своє благословення, Наступник святого Петра звернувся з кількома подячними словами, скеровуючи їх насамперед до усіх, хто уможливив цю подорож.
Математика віри
«Мені сказали, що, хоча Уругвай є відносно невеликою країною, його народ має щедре серце і здатний на великі справи. Це стало очевидним протягом цих днів. Ви все дуже добре підготували. Щиро дякую!» — мовив Лев XIV, зауваживши, що це був час святкового ділення вірою в Ісуса Христа, ставши свідками того, «що ця радість зростала кожного дня». «Те, що ми пережили в Монтевідео, в Пайсанду та тут, у Флориді, поширюється на решту країни та світу. Така вже математика віри: те, що ми отримали й даруємо безкорисливо, з Божою благодаттю, примножується, відкриває нові горизонти та збагачує наше життя, надаючи йому нового сенсу», — сказав Папа, закликавши уругвайських католиків і надалі «примножувати віру, надію та любов», звіщаючи радість, яка «випливає зі зустрічі з нашим Господом Ісусом Христом».
«За заступництвом Богородиці Тридцяти Трьох я прошу Бога благословити уругвайський народ і вести його стежками єдності та миру. Я ношу вас у своєму серці і прошу вас і надалі супроводжувати мене своїми молитвами. Дякую, Уругвай!» — сказав на завершення Святіший Отець.
Завершальні події
По завершенні Євхаристійного богослужіння Папа відʼїхав до осередку Доброго Пастиря, де споживе обід разом із уругвайськими єпископами. Після обіду Святіший Отець вирушить до аеропорту Монтевідео-Карраско, де відбудеться церемонія прощання за участі Президента Уругваю. Приблизно о 15:30 місцевого часу (20:30 — київського) розпочнеться годинний переліт до Буенос-Айреса, столиці Аргентини, на борту Боїнга B737-MAX авіакомпанії «Aerolíneas Argentinas». Так завершується перший етап VI Апостольської подорожі цього понтифікату.
Папа Лев XIV прибув до Аргентини
Дванадцять років Петрове служіння здійснював уродженець Аргентини Хорхе Маріо Берґольйо, який увійшов в історію Церкви як Папа Франциск. Але його батьківщина майже сорок років чекала на те, щоб вітати Наступника святого Петра на своїй землі. І ось нарешті це сталося. В неділю, 8 листопада 2026 року, в міжнародному аеропорту Буенос-Айреса, о 16:33 місцевого часу (21:33 — київського) приземлився літак Аргентинських авіаліній, який 40 хвилин перед тим піднявся в небо з міжнародного аеропорту столиці Уругваю, з Папою Левом XIV та його супроводом на борту.
У аеропорту, де Святішого Отця зустрічав Президент Аргентини Хавʼєр Мілей, відбулася лише офіційна зустріч, яка передбачала військові почесті, виконання гімнів і привітання між делегаціями. З летовища Святіший Отець вирушить до площі Хосе де Сан-Мартіна, відвідання пам’ятника якому належить до протокольних заходів міжнародних візитів. Опісля в Каса-Росада, урядовому палаці, де розташований офіс президента, відбудеться церемонія привітання та візит ввічливості до Глави держави. День завершиться зустріччю з представниками влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства в Палаці Свободи та приватною зустріччю з августинцями в Апостольській нунціатурі.
В Аргентині, яку двічі — 1982 та 1987 року — відвідував святий Іван Павло ІІ, Папа Лев XIV перебуватиме до середи, 11 листопада. У програмі, крім столиці, також заплановані візит до Кордови та паломництво до Марійського санктуарію в Лухані.
Папа: кожне покоління отримує батьківщину, яку йому передали попередні
«Через місію, яка їй була доручена, Церква супроводжує життя народів. Тому також і тим, хто обіймає державні посади, вона прагне запропонувати слово, натхненне Євангелієм і спрямоване на захист гідності кожної людини, злагоди та загального блага», — сказав Папа Лев XIV, розпочинаючи своє слово, звернене до представників влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства Аргентини. Зустріч з ними стала завершальною подією третього дня його VI Апостольської подорожі та першого дня перебування в цій країні. Вона відбулася ввечері, 8 листопада 2026 року, в Палаці Свободи, після візиту ввічливості до Глави Держави.
Промовляючи після Хавʼєра Мілея, Святіший Отець зізнався, що перебування на цій землі має для нього особливе значення. «Протягом дванадцяти років Вселенська Церква слухала голос аргентинського Папи, який зберігав у своїй пам’яті та серці місця, людей та віру, які він тут отримав. Сьогодні, ставши його наступником у Петровому служінні, я, в певному сенсі, йду зворотним шляхом і приїжджаю на батьківщину, де Папа Франциск розпочав шлях, який згодом поєднався з шляхом усієї Церкви», — сказав Лев XIV, зауваживши, що наблизившись до місця його народження, він наблизився до «набагато ширшої історії, побудованої поколіннями людей, які перед і після нього прийняли цю батьківщину та залишили щось після себе».
Формування народу
Як зауважив Наступник святого Петра, хто тут народився, хтось прибув здалеку, хто належить до корінних народів. Саме із зустрічі «різних походжень і досвідів» сформувався народ, який засвідчив також здатність підводитися у важкі моменти та рухатися далі. Всі «зробили внесок у формування Аргентини», бо жодне покоління «не будує батьківщину, починаючи з нуля», а отримує її. Робить це через мову, інституції, сформовані іншими, та блага, які зросли завдяки праці багатьох. «Історія зберігає приводи для вдячності, але й болісні спогади. Кожне покоління має розпізнати те, що варто зберегти, подолати несправедливі наслідки минулого та збагачувати спільну матеріальну й духовну спадщину. Батьківщина, яка сьогодні перебуває у ваших руках, завтра стане спадщиною для інших», — мовив Папа, зауваживши, що саме культура залишає «найхарактерніші прояви цього спадку». В цій спадщині також «глибоко вкорінена християнська віра».
Роль демократії
Далі Святіший Отець зазначив, що поділяти ту саму спадщину вимагає навчитися співіснувати. Історія вчить, наскільки може зростати народ, коли його відмінності перетворюються в нагоди для діалогу та зустрічі. «Саме тому демократія також є частиною спадщини, яку слід берегти. Вибір своїх правителів шляхом голосування, участь у суспільному житті, вільне висловлення своїх переконань, довіра до закону та визнання інституцій спільним простором — це цінності, які зміцнюються з часом і які кожне покоління покликане берегти та зміцнювати», — мовив Лев XIV, зазначивши, що демократія зміцнюється через щоденну участь у громадському житті. Водночас, на тих, хто отримав громадські посади, лежить «особливо вимогливе завдання», адже «влада досягає свого найвищого значення, коли здійснюється як служіння, коли вміє поглянути глибше, ніж безпосереднє і коли задіює свої вміння у дбання про те, що належить усім».
Загальне благо в конкретних обставинах
У цьому контексті Наступник святого Петра підкреслив, що «загальне благо, дбанню про яке присвячена влада», повинно відчуватися «в конкретних умовах щоденного життя». Особливе місце в цьому займає сімʼя, «фундаментальна клітина суспільства», де кожна людина відкриває, «що її власне життя пов’язане з життям інших» і де чимало людей «отримують перші зерна віри». Важливе значення в цьому має «мати змогу жити завдяки власній праці». «Саме тому необхідно сприяти всьому, що відкриває нові можливості, стимулює приватну ініціативу та сприяє тому, щоб економічне зростання охоплювало також тих, хто стикається з найбільшими труднощами», — сказав Лев XIV, відзначаючи, що Аргентина посідає «великі людські ресурси». Для того, щоб це багатство принесло плоди для всіх, «необхідно присвятити особливу увагу молоді». «Країна повинна серйозно замислитися над тим, де вона помилилася, якщо її молодь змушена покидати свою землю, щоб здійснити свої мрії», — додав він.
Солідарність між поколіннями
«Цей горизонт піднімає ще одне питання: яке місце у наших рішеннях займають ті, хто ще має народитися? Перш ніж запитувати себе, який світ ми їм залишимо, ми маємо визнати їхню гідність. Наша відповідальність перед майбутніми поколіннями починається з того, щоб приймати життя з перших його хвилин і берегти його аж до його природного завершення», — вів далі Папа, нагадуючи також про важливість захисту гідності тих, хто хворий, має залежності чи інвалідність. Ця відповідальність стосується також піклування про землю. «Бог благословив Аргентину надзвичайними природними багатствами. Її поля, водні ресурси, джерела енергії, корисні копалини та різноманітність екосистем відкривають широкі можливості для розвитку», — мовив Святіший Отець, підкреслюючи, що «справді людяна екологія» вміє поєднати піклування про створіння з піклуванням про людей.
Крім того, за словами Папи, швидкий технологічний розвиток відкриває можливості, які ще недавно були немислимі. Це також ставить свої запитання, адже в наших руках інструменти, спроможні «глибоко перетворити людське життя». «Цей прогрес вимагає зважати на наслідки його застосування та відповідальність тих, хто приймає рішення щодо його використання. Технологічний розвиток потребує етичної свідомості, яка дорівнює його викликам», — підкреслив Лев XIV.
Міжнародна співпраця
За словами Святішого Отця, чимало з цих викликів виходять за межі окремих держав, тому «думати про майбутнє Аргентини» означає також мати на думці народи, з якими вона поділяє континент. «Зміцнення майданчиків для зустрічей та співпраці — це спосіб спільно взяти на себе відповідальність, з якою жодна країна не може впоратися самотужки», — сказав він, наголошуючи на необхідності співпраці в таких сферах, як несуть велику загрозу, як от організована злочинність, мережі торгівлі людьми, контрабанда зброї та наркотиків. Все це вимагає «координованої діяльності між державами та стабільності інституцій».
«Одним з найвищих проявів цих спільних зусиль є служіння миру. Законні інтереси кожної нації слід захищати шляхом діалогу, дотримання права та постійного пошуку домовленостей. Південна Америка зуміла у важкі моменти своєї історії знайти шляхи переговорів та порозуміння для подолання серйозних напружень. Аргентина покликана зберегти цю готовність до діалогу та сприяти тому, щоб вона й надалі приносила свої плоди», — підкреслив Папа.
Універсальне призначення Євангелія
Далі Наступник святого Петра вказав на те, що «також і Церква прагне співпрацювати в здійсненні цієї спільної відповідальності». Також і її присутність є частиною історії країни. «Протягом століть вона супроводжувала народи континенту, звіщаючи Євангеліє та святкуючи віру, виховуючи, допомагаючи хворим, підтримуючи вбогих, супроводжуючи сім’ї та сприяючи миру й примиренню», — сказав Папа, зазначивши, що ця місія народжується з любові Христа, «Який пролив свою кров за всіх».
«Є цінності, яких потребує суспільство і які жодна державна політика не може створити самостійно. Довіра, прощення, готовність служити та усвідомлення того, що власне життя має сенс, який виходить за межі успіху чи корисності, плекаються у особистій свідомості та в житті сімей і спільнот. Віра живить і підтримує ці цінності. Саме тому Церква прагне залишатися поруч із аргентинським народом, виявляти любов, розділяючи його тягарі та радощі, і дарувати йому надію, що походить від Євангелія», — мовив Лев XIV.
Підсумовуючи, Папа зазначив, що оглядаючи шлях цієї країни, на думку спадає образ, який супроводжував цю промову: кожне покоління отримує батьківщину, яку інші вклали в його руки. «Дорогі аргентинці, сьогодні значна частина цієї відповідальності лягає на ваші плечі. Надзвичайне надбання, яким ви володієте, дає вам змогу з упевненістю дивитися в майбутнє», — сказав він, ввіряючи народ Луханській Божій Матері, до Якої покоління за поколінням вдавалися з молитвами місцеві люди, і до молитов яких сьогодні також і він хоче долучитися.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
