СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиVI Апостольська подорож Папи Лева XIV до Латинської Америки: Перу. День восьмий
Восьмий день VI Апостольської подорожі Папи Лева XIV до Латинської Америки та третій день у Перу приніс особливий, глибоко особистий момент — Святіший Отець повернувся до перуанського міста Чіклайо, де раніше звершував своє єпископське та місіонерське служіння. Програма дня була насиченою і зворушливою: вранці Папа очолив урочисту Святу Месу на рівнині Пампас-де-Піментель, по обіді зустрівся з місцевим духовенством і мирянами у санктуарії Пресвятої Богородиці Миру, а ввечері відвідав Католицький університет Санто-Торібіо-де-Моґровехо, де закликав молодь і науковців берегти людську гідність у цифрову епоху.
Лев XIV: Христос здатний перетворити життя на проповідь Євангелія
П’ятниця, 13 листопада 2026 року, третій день перебування в Перу, для Папи розпочалася перельотом до Чіклайо. Це місто є особливим для Лева XIV, адже з вересня 2015 року по січень 2023 року Роберт Френсіс Превост був Єпископом Чіклайо. Це прибережне місто на півночі Перу, у регіоні Ламбаєке, адміністративний центр однойменної провінції, відоме також як «місто дружби». Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
Після приземлення на базі ВПС Перу «Педро Руїса Ґалло», Святіший Отець від’їхав до пустельної долини «Пампас-де-Піментель» поблизу Чіклайо, де очолив урочисту Святу Месу, яка зібрала пів мільйона учасників. Промовляючи до вірних, Папа на початку проповіді висловив щиру радість з нагоди свого прибуття до цього міста. «Для мене — справжнє благословення знову бути з вами. Дякую за вашу любов, вашу підтримку, ваші молитви, особливо за моє здоров’я в цей важкий час, який, з Божою допомогою, я долаю», — промовив він, запевнивши вірних у своїй постійній молитовній пам’яті. Лев XIV попросив і надалі молитися за нього, «щоб наш Господь Ісус Христос дарував благодать і надалі зміцнювати своїх братів у вірі».
Кожен християнин є місіонером
Наголошуючи на місійному вимірі християнського покликання, а саме місія була молитовним наміром цього Євхаристійного богослужіння, Святіший Отець підкреслив, що ця літургія закликає кожного охрещеного звернути погляд на найголовніше — звіщення Євангелія. Кожен християнин є учнем-місіонером, незалежно від свого місця в церковній спільноті чи рівня його віри. Посилаючись на Апостольське напоумлення святого Павла VI Evangelii nuntiandi, Папа нагадав, що «жоден охрещений не може залишатися байдужим до завдання євангелізації, бо воно становить основну місію Церкви, її найглибше покликання та сенс її існування». Згідно з догматичною Конституцією Lumen gentium, Церква покликана бути «загальним таїнством спасіння», продовжуючи місію звіщення Доброї Новини, досягаючи всіх кінців землі та перетворюючи людські реалії у цінності Євангелія.
Єпископ Риму наголосив на важливості проповідування Ісуса Христа та запитав: «Як ми, місіонери-учні XXI століття, можемо проповідувати Його сьогодні? Як ми — сім’я, парафіяльна чи дієцезіальна спільнота — можемо продовжувати місію євангелізації?». Папа сказав, що це можливо, даючи «свідчення справжнього християнського та послідовного життя» та «ставлячи Ісуса Христа в центр проповіді та нашого життя». Лев XIV наголосив, що «лише Він здатний перетворити наше життя, щоб ми могли знайти новий поштовх у проповідуванні та переданні віри». Особиста зустріч із Христом — це дар якого нас не позбавляють, вершиною якого є Тайна Вечеря. Саме там, віддаючи Своє тіло як хліб життя, а кров як напій спасіння, Ісус звернувся до Отця з молитвою про єдність усіх учнів заради того, щоб світ повірив (пор. Ів 17,21).
Євангелізація полягає в зустрічі з Христом
Святіший Отець підкреслив, що Господь чекає на нас на двох головних трапезах — у Божому слові та Пресвятій Євхаристії. Водночас Він виходить нам назустріч у церковній спільноті та в кожній людині, яка потребує нашої любові й прийняття. Це означає, що євангелізація полягає не у нав’язуванні доктрин чи покладанні на ефективні структури, а в свідченні про реальну зустріч з Ісусом Христом. «Євангелізація, насправді, зосереджується на свідченні життя та на єдності спільноти. Без свідчення неможливе явне звіщення Ісуса Христа», — промовив проповідник. Як зазначав Папа Франциск у Апостольському напоумленні Evangelii gaudium, євангелізація ґрунтується на вірі і на «красі спасенної Божої любові», а не на «переконливих промовах, що ґрунтуються лише на людській мудрості, чи на прозелітизмі». За його словами, «радість Євангелія оновлюється й примножується, коли ми ділимося нею». Як зазначив Єпископ Риму, радісне поширення послання спасіння вимагає від з нас смирення, турботи та глибокої поваги до свободи й совісті кожної людини. У цьому завданні може допомогти відродження спільної молитви у родинах. Християнські сім’ї є справжньою «малою домашньою церквою» та водночас місійним ядром. Адже вони «спонукають своїх членів активно брати участь у житті місцевих спільнот, великої спільноти Вселенської Церкви та всього суспільства», — зазначив Папа.
Гармонія між милосердям та істиною
Звертаючи увагу на друге послання від Івана, Лев XIV заохотив «усвідомити, наскільки важливим для євангелізації є вимір любові», адже «звіщення віри має поєднуватися з милосердям та допомогою найбіднішим». Він зазначив, що в цьому посланні Іван «звертається з наполегливим закликом до братньої любові». Папа підкреслив, що любов нерозривно пов’язана з істиною, яка «полягає не в теорії, не в абстрактній ідеї чи утопії, а в особі Ісуса Христа». Він також застеріг, що євангелізація має зважати на мінливий світ, де подекуди передавання віри припинилося через байдужість, матеріалізм та егоїзм. Він додав, що без гармонії між милосердям та істиною любов стає лише сентименталізмом, а істина без любові — холодною та суворою.
Наповнити Євангелієм міста і села
«Місію не можна імпровізувати», — підкреслив Папа, нагадуючи, що ми можемо ділитися лише тим спасінням і досвідом прощення гріхів, які самі пережили у зустрічі з Господом. На завершення Святіший Отець закликав християн Перу не піддаватися спокусі відсунути віру у сферу особистого життя, але виявляти цю радість в сім’ях, на робочих місцях, в успішному виконанні професійної діяльності та в суспільному житті. Він заохотив перуанських вірних «взяти на себе зобов’язання ділитися живою надією, якою є Ісус Христос, і наповнити Євангелієм села, містечка та міста, щоб звіщати всім „славу Господню“».
Лев XIV в каплиці святого Оскара Ромеро в Чіклайо: будувати сопричастя
Після Святої Меси, яку Папа Лев XIV в п’ятницю, 13 листопада 2026 року, очолив на пустельній рівнині Пампас-де-Піментель поблизу перуанського міста Чіклайо, він вирушив до каплиці святого Оскара Ромеро, що в районі Ла-Вітторія цього міста. Свого часу він, коли очолював дієцезію Чіклайо, ініціював реконструкцію цього храму й організував збір необхідних коштів. Відбудова, яку він підтримував і після того, як переїхав до Риму, завершилася кілька тижнів тому.
Архиєпископ Оскар Ромеро, який у 1977 році очолив архидієцезію Сан-Сальвадора, є символічною постаттю для Латиноамериканської Церкви: він активно виступав проти соціальної несправедливості, репресій та насильства з боку військової влади Сальвадору, і був убитий 24 березня 1980 року під час відправи Святої Меси в лікарняній каплиці. Папа Франциск проголосив його святим у 2018 році.
Вдячність
Промовляючи до присутніх у каплиці, Святіший Отець промовив кілька слів експромтом, назвавши Божим благословенням можливість бути тут. Він подякував також всім, хто доклав зусиль, щоб втілити в життя мрію про нову каплицю, присвячену святому Оскару Ромеро. «Дякую всім, хто брав участь у цьому проєкті», — сказав Папа, водночас дякуючи спільноті за молитви за його здоровʼя: «Як ви знаєте, лише місяць тому мені довелося перенести операцію, і Бог, своєю благодаттю, виявив велику милість. Я знаю, що ваші молитви та молитви багатьох інших людей дуже допомогли цьому служителю одужати й бути сьогодні тут, серед вас. Щиро дякую».
Сопричастя
Лев XIV зазначив, що Ісус прийшов, щоб дати нам спасіння, і віддав своє життя, щоб ми отримали спасіння та вічне життя. Але Він хоче, щоб ми продовжували цю місію, а тому «запрошує нас усіх долучитися до досвіду приналежності до Його Церкви, бути сестрами та братами, об’єднаними в Церкві». «Він закликає всіх охрещених, кожного відповідно до свого покликання, єпископів, священників, богопосвячених осіб та мирян, до участі у сопричасті, яким є Церква, щоб звіщати Добру Новину, ділитися нашою вірою, далі передавати її один одному, з покоління в покоління, серед сусідів, серед родичів», — сказав Папа, підкреслюючи, що це означає ділитися Божою любов’ю, ділитися «великою звісткою про те, що Ісус завжди з нами».
На завершення Святіший Отець запросив присутніх проказати молитву, «якої нас навчив Ісус», після якої уділив благословення.
Папа до духовенства в Чіклайо: автентичне сопричастя визнає розмаїття
По обіді в п’ятницю, 13 листопада 2026 року, Святіший Отець прибув до санктуарію Пресвятої Богородиці Миру в дієцезії Чіклайо, щоби зустрітися з духовенством, богопосвяченими особами, синодальними командами та душпастирськими працівниками. Комплекс марійської святині, який об’єднує храм, монастир святого Йосифа та осідок передсемінарійного приготування святого Турибія з Моґровехо, звели наприкінці 1980-х років з ініціативи єпископа Іньясіо Марії де Орбеґосо-і-Ґойкоечеа на землі, яку пожертвувала Кармела де Ґомес Санчес. Сучасна бетонна споруда за проєктом бюро Haacker Velaochaga y Cía поєднує монументальність із функціональністю для паломників, а її архітектурним осердям є восьмикутний храм із 30-метровою вежею праворуч. У святині зберігається фігура Богородиці Миру, яку 1985 року освятив святий Іван Павло ІІ.
Голос місцевої Церкви
Під час зустрічі Святішого Отця з церковною спільнотою прозвучали три свідчення про єдність і синодальний шлях Церкви. Отець Фелікс Фієстас Мартінес подякував Папі за приклад єдності, що спирається на слова In illo uno unum («у єдиному Христі ми єдині»). За його словами, священники вчаться від Папи уникати клерикалізму, слухати мирян і допомагати їм усвідомлювати співвідповідальність за місію Церкви.
Сестра Росіо Карраско Кінтана зі Згромадження Дочок Пресвятої Діви Марії Провидіння розповіла про досвід богопосвячених осіб архидієцезії Трухільйо. Слухання та спільне розпізнавання, у тому числі разом із мирянами, допомагають відповідати на виклики освіти, охорони здоров’я, допомоги вразливим і запобігання торгівлі людьми. Співпрацю між згромадженнями вона назвала знаком надії та дії Святого Духа в суспільстві, позначеному насильством і недовірою.
Ґлорія Альбертіна Сапата Кордеро, душпастирська працівниця, поділилася досвідом понад трьох років синодального шляху. Вона розповіла, як щороку фігура Пресвятої Богородиці «Nuestra Señora del Tránsito» здійснює паломництво від дому до дому: у кожній родині вона залишається на три дні, де проводяться молитовні чування і відбувається благословення оселі. «Не існує „вони“ і „ми“, а є один народ, який іде до Господа під проводом Марії», — зазначила вона.
Хрещення — це постійний поклик «жити любов’ю»
«Прибуваючи сьогодні до вас як Наступник святого апостола Петра, я ще глибше відчуваю ту єдність, що поєднує нас у Христі та в Його Тілі, яким є Церква, — це таємниця сопричастя, Божий народ, який паломничає крізь історію. Ви самі чудово являєте багатство цього народу в розмаїтті харизм і служінь», — звернувся до зібраних Лев XIV. Згадуючи «об’єднавчий вимір життя Церкви», який із великим запалом розвивав Папа Франциск, — синодальність, — він заохотив до роздумів над тим, яким чином Церква може ставати «більш синодальною та місійною».
В основі синодальності, за словами Наступник святого Петра, лежить «наш зв’язок із Христом, укорінений у Хрещенні». Саме Хрещення є основоположною ідентичністю кожного вірянина, яка випереджає будь-який уряд, професію чи служіння. Ставши в ньому синами і доньками Бога та учасниками священства й пророчої місії Христа, усі члени спільноти несуть співвідповідальність за євангелізацію, покликані звіщати Євангеліє та служити передусім убогим і відкинутим. «Першим свідченням, яке повинні давати християнські спільноти, є братерська любов між їхніми членами, що є відображенням Пресвятої Трійці. Немає місії без сопричастя», — зауважив Папа.
Автентичне сопричастя
Продовжуючи, Лев XIV зазначив, що «автентичне сопричастя визнає розмаїття культур, покликань, харизм і служінь як багатство», цінує його та підтримує його розвиток. «У цьому дусі влада в Церкві повинна здійснюватися як служіння, розпізнавання й цінування харизм та ініціатив, оскільки участь мирян є не привілеєм, наданим їм іншими, а виявом їхньої гідності, що випливає з гідности хрещення», — наголосив він. Праця задля справедливости, миру й спільного блага, захист людської гідности, а також супровід сімей, молоді, мігрантів, корінного населення та людей у злиднях не залежать від власного розсуду вірних, а є прямим обов’язком, що випливає з місії Церкви.
Відкрити красу синодальності
За словами Наступника святого Петра, синодальність виражає ідею спільної ходи дорогою. «Брати й сестри, заохочую вас дедалі повніше відкривати красу того, щоб бути синодальними спільнотами. У який спосіб? Стараючись, аби кожен вносив свій внесок, немов живе каміння духовної будови, згідно з розмаїттям покликань та множинністю дарів і служінь, оживлюваних одним Святим Духом», — зазначив він. Такий стиль «спільнотного життя» вимагає духовності, вкоріненої в молитві, слуханні Божого слова, участі у Святій Месі, євхаристійній адорації, братерському діалозі та спільнотному розпізнаванні. «Адже легко говорити про синодальність, але її втілення в життя є викликом і вимагає від усіх переглянути власні настанови та поведінку, починаючи з пастирів, які є першими слугами спільноти», — підсумував Лев XIV.
Розвивати душпастирські ради
Синодальності, на думку Папи, сприяє пожвавлення діяльності душпастирських рад. Хоча вони мають дорадчий голос, їхнє значення для життя Церкви є величезним: вони допомагають вслухатися в голос спільноти, пізнавати дійсність, розпізнавати пріоритети та напрацьовувати більш відповідні рішення. «Тому заохочую вас подбати про те, щоб кожна спільнота могла мати власну душпастирську раду, члени якої візьмуть на себе також зобов’язання здобути належне формування», — закликав Наступник святого Петра.
Наостанок Папа Лев XIV висловив вдячність присутнім за вірне служіння Євангелію й заохотив не втомлюватися у цій праці, ввіривши їхні зусилля опіці Богородиці Миру, аби Боже Царство приносило щедрі плоди на землі північного Перу.
Папа в католицькому університеті: формувати мудрих і відповідальних людей
«Влада — це служіння, управління — це вміння слухати, а освіта — це благородний акт надії», — цими словами Папа Лев XIV поділився одним із головних уроків, які виніс із років служіння в Перу, звертаючись 13 листопада 2026 року до спільноти Католицького університету Санто-Торібіо-де-Моґровехо (USAT) у Чіклайо. Відвідинами цього закладу завершився восьмий день його VI Апостольської подорожі, третій перебування в Перу.
Зустріч мала для Святішого Отця особливе значення: виконуючи служіння Єпископа Чіклайо, він був Великим канцлером цього навчального закладу, заснованого 1998 року з ініціативи тодішнього єпископа Чіклайо Інясіо Марії де Орбеґосо-і-Ґойкоечеа. Папа подякував усім, хто супроводжував його в ті роки, та звернувся до студентів, викладачів і представників академічної влади із роздумами про покликання католицького університету, виклики цифрової епохи й відповідальність освіти перед людиною та суспільством.
Католицький університет — спільнота пошуку істини
Вихідним орієнтиром для своїх роздумів Лев XIV обрав постать покровителя університету — святого Турибія з Моґровехо, правознавця й Лімського архиєпископа, який став прикладом мудрості, милосердя та справедливості. Віра, яку він проповідував, і наукова спадщина, яку залишив, повинні й надалі надихати академічну спільноту.
Посилаючись на Апостольську конституцію святого Івана Павла II Ex corde Ecclesiae, Святіший Отець підкреслив, що католицький університет є «живою спільнотою, у якій пошук істини стає актом любові та служіння великому людському роду». За словами Папи, якість освіти визначається тим, наскільки вона допомагає формувати мудрих, чесних і зрілих людей. В умовах культурних змін університет покликаний сприяти діалогу віри й розуму, релігії та науки, спрямовуючи дослідження на пошук істини й загальне благо. Папа застеріг від зведення освіти до підготовки фахівців для ексклюзивного й надмірно конкурентного ринку, байдужого до справедливості та людської гідності. Він також нагадав про відповідальність у використанні технологій: «Технологія, дорогі друзі, ніколи не є нейтральною: кожна її форма несе з собою відбиток, інтереси й амбіції тих, хто її розробляє та контролює. Тому її слід вивчати з ясним розумом і чистим серцем».
Віра, наука і технології на службі людства
Лев XIV також застеріг від технократичного мислення, яке зводить реальність до матеріальних показників, а найвищою цінністю вважає ефективність. Він закликав науковців і студентів розвивати критичне мислення та шукати мудрість, якої не можуть дати машини й комп’ютерні програми. Лише тоді технологічний поступ служитиме цілісному розвитку людини, захисту її гідності та загальному благу. Прикладом такого служіння Папа назвав святого Турибія, який у часи експлуатації та дискримінації корінного населення рішуче захищав його гідність. Святий вивчав мови тих, кому служив, проповідував Євангеліє з повагою до їхньої культури та уклав один із перших катехизмів мовами корінних народів Америки. Звертаючись до цього прикладу, Лев XIV зауважив, що й сьогодні існують «пустелі» — нові форми моральної та громадянської неграмотності, які призводять до соціального виключення бідних. Тому університет, наслідуючи святого Турибія, покликаний спрямовувати наукові інновації на подолання соціальних розривів і зцілення ран суспільства.
Людська обмеженість — шлях до солідарності
Лев XIV звернув увагу на поширення ідей трансгуманізму та постгуманізму. Це ідеологічні течії, прихильники яких вважають, що рано чи пізно технології усунуть будь-які хвороби й страждання, а також старіння і навіть саму смерть. Папа застеріг від ілюзії технологічної досконалості, доступної лише заможним, тоді як цілі народи й далі потерпають від злиднів та гноблення. Натомість християнська антропологія нагадує, що людська обмеженість — не недолік, а невід’ємна умова людської величі. «Обмеженість, насправді, є закликом до солідарності та відкритості на трансцендентність. У той час, як міф про самодостатність замикає нас в егоїзмі й призводить до відкинення слабких, усвідомлення власної крихкості робить нас уважними до потреб кожного», — пояснив Святіший Отець.
Прикладом цього є святий Турибій, який сам зазнав фізичних обмежень під час виснажливих пастирських подорожей, хвороб, втоми та нерозуміння з боку можновладців. Однак ці випробування не зупинили його служіння, завдяки якому він змінив церковну й суспільну історію країни. Папа закликав університетську спільноту наслідувати його приклад.
Віра, навчання і жертва: свідчення студентів та викладачів
Звертаючись до студентської молоді, Лев XIV заохотив використовувати можливості нової епохи у світлі віри, яка допомагає долати самотність, нудьгу й біль. Згадуючи свідчення студентки Анхели, Папа підкреслив, що віра не усуває труднощів магічним способом, але дарує надію. «Живий зв’язок із Богом утішає нас, надаючи сенсу нашим хрестам, які Господь Ісус несе разом із нами», — зауважив Святіший Отець. Свідчення Адріано спонукало Папу роздумати над взаємозв’язком молитви й навчання. Обидва досвіди вимагають зосередженості та внутрішньої праці, здатних змінювати людину й спонукати її переходити від роздумів до конкретних вчинків. «Саме так слід жити вірою як чеснотою, тобто як силою, що дарує мудрість і мужність та веде нас до найважливішого», — сказав Лев XIV. Окремо він зупинився на словах професорки Ґусман про жертву. Папа пояснив, що вона означає не лише відмову, а передусім освячення власного життя у всіх його вимірах. «Єднаючись із жертвою Христа, яка відкриває справжній сенс цього досвіду, ми відкриваємо наше життя, його труднощі й надії для Божої дії. Він завжди обертає на добро те, що ми вкладаємо в Його батьківські руки», — мовив Святіший Отець.
Освіта як служіння справедливості та загальному благу
Звертаючись до викладачів і представників академічної влади, Лев XIV назвав їхню працю особливим виявом милосердя в інтелектуальній сфері. Супроводжуючи молодь у навчанні та дослідженнях, вони покликані не лише передавати знання, а й власним життям свідчити про цінності, які допомагають формувати відповідальних і вільних людей. Папа заохотив викладачів разом зі студентами наполегливо шукати мудрість і ділитися нею в університетському середовищі та в суспільстві. «Будьте вільними мислителями, для яких істина стоїть вище за особисту думку, а справедливість — вище за власні інтереси», — закликав Святіший Отець. Окремо він підкреслив, що наукова праця повинна приносити конкретну користь суспільству, насамперед найбіднішим, і сприяти захисту створіння від економічних інтересів та спекуляцій, що нехтують добром народу.
На завершення Лев XIV заохотив університетську спільноту продовжувати освітню місію з новим запалом і ввірив її заступництву Діви Марії — Sedes Sapientiae, Престолу Премудрості. Він побажав, щоб Богородиця, яка прийняла у своє лоно Вічне Слово, допомагала долати виклики сучасності з мужністю та вірою. «Нехай Бог завжди вас благословляє!» — побажав Святіший Отець.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
