СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиVI Апостольська подорож Папи Лева XIV до Латинської Америки: Аргентина — Перу. День шостий
Шостий день VI Апостольської подорожі Папи Лева XIV, що відбувся у середу, 11 листопада 2026 року, став символічним містком між двома країнами Латинської Америки. Протягом цього насиченого дня Святіший Отець попрощався з гостинною Аргентиною, звершивши багатолюдне богослужіння в Люхані, та перелетів до Перу, де розпочав третій етап свого паломництва з офіційних зустрічей у Лімі.
Лев XIV у в’язниці Буенос-Айреса: також за ґратами можливий новий початок
11 листопада 2026 року під час Апостольської подорожі до Аргентини Папа Лев XIV відвідав Федеральний пенітенціарний комплекс Буенос-Айреса, відомий як в’язниця «Карсель-де-Девото». Святішого Отця зустріли Архиєпископ Буенос-Айреса Хорхе Ігнасіо Гарсія Куерва, представники влади та адміністрації закладу, капелан отець Матіас Де Мартіні та ув’язнені. Під час зустрічі у спортивному залі троє чоловіків — Крістіан, Максіміліано та Рейнальдо, який уже відбув покарання, — поділилися особистими історіями. Папа подякував їм за відвертість і готовність розповісти про власний досвід. Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
В’язниця з непростою історією
За майже столітню історію в’язниця «Карсель-де-Девото» пережила чимало змін і стала свідком драматичних сторінок історії Аргентини. Відкрита у 1927 році для утримання осіб, засуджених за незначні правопорушення, вона згодом набула сумної слави. Під час військової диктатури 1970-1980-х років тут утримували політичних активістів, а будівлю використовували як таємний центр катувань. Трагічним епізодом став бунт 1978 року, відомий як «бунт матраців» (Motín de los colchones) або «різанина в 7-му корпусі»: тоді загинули понад 60 осіб, ще 85 отримали поранення. Останніми роками розпочалося поступове закриття установи та переведення ув’язнених до нового пенітенціарного комплексу в Маркос-Пасі, провінція Буенос-Айрес. Та за історією цієї установи стоять передусім людські долі — особисті трагедії, помилки та надії тих, хто опинився за ґратами. Саме до досвіду цих людей і звернувся Папа Лев XIV, роздумуючи про людську обмеженість, страждання та можливість навернення.
Обмеженість людини та надія на навернення
Лев XIV запропонував замислитися над людською обмеженістю, яку сучасне суспільство часто сприймає як недолік, намагаючись будь-якою ціною позбутися хвороб, старіння та страждань. Таке прагнення може породжувати ілюзію всемогутності, що виявляється у залежностях, жадобі легких грошей, насильстві й корупції. Водночас життєві випробування та помилки стають частиною особистого досвіду, залишаючи глибокий слід у пам’яті. Як зазначив Святіший Отець, «з роками ми зберігаємо в собі повчання, що закарбовуються, наче шрами, стаючи пам’яттю про пройдений шлях — між свободою і падіннями, мріями та розчаруваннями» (Magnifica humanitas, 120).
Папа наголосив, що навіть скоєне зло не позбавляє людину гідності й можливості навернення. Попри тяжкі наслідки людських вчинків, Божа благодать залишає відкритим шлях до примирення. Адже, за словами Святішого Отця, «навіть тоді, коли людина втрачає людяність і чинить трагедії, маленьке світло продовжує світити […] і залишається здатним знову розгорітися, завдяки Божій благодаті, на шляхах навернення та примирення» (Magnifica humanitas, 121).
В’язниця як можливість нового початку
Від загальних роздумів про людську обмеженість Папа перейшов до конкретного досвіду тих, хто перебуває за ґратами. Лев XIV наголосив, що навіть біль і помилки минулого не позбавляють людину можливості змінити життя. Навпаки, пережиті обмеження можуть відкрити нові перспективи, допомогти пізнати себе, відчути підтримку ближніх і зустріти Бога. Тому Папа закликав сприймати час ув’язнення також як нагоду для примирення з Господом і підготовки до повернення в родину та суспільство. На підтвердження цієї думки він навів слова: «Люди розквітають не всупереч своїм обмеженням, а часто саме завдяки їм» (Magnifica humanitas, 118).
Святіший Отець водночас не оминув болісних переживань, пов’язаних із позбавленням волі: розлуки з дітьми та близькими, самотності, докорів сумління й усвідомлення завданої іншим шкоди. Він згадав також про тих, хто у важкі моменти не знайшов підтримки. «Може здаватися, що все це — відкрита рана, яка ніколи не заживе», — зауважив Лев XIV. Попри це, він закликав бачити у в’язниці не лише місце покарання, а й простір для особистісного зростання, навчання та здобуття нових професійних умінь. Папа навів образ пустелі, яка з Божою допомогою перетворюється на родючий сад, а темрява поступається місцем вогникам надії. Таке оновлення може принести плоди не лише самим ув’язненим, а й їхнім родинам, працівникам пенітенціарних установ та суспільству загалом.
Родини ув’язнених: Христос поруч із тими, хто позбавлений свободи
Окремо Лев XIV звернувся до тих, хто переживає ув’язнення близької людини, залишаючись поза стінами в’язниці. «Дорогі батьки й матері, дорогі дружини та діти, дорогі родини тих, хто перебуває у в’язниці. Хочу нагадати вам, що, коли Ісус Христос говорив про фундаментальне значення милосердя, Він ототожнив Себе з ув’язненим» (Мт 25, 36), — сказав Папа. Продовжуючи цю думку, Святіший Отець звернув увагу на те, що сам Христос пізнав досвід позбавлення волі. «Тому саме до Нього ми повинні звертатися з молитвою за наших близьких, які перебувають у в’язниці. У Нього, Який сам пізнав ув’язнення, слід просити сили й мудрості для них, щоб час самотності та ізоляції не був змарнований, а став часом благодаті та спасіння», — наголосив Лев XIV, підкресливши важливість молитви та духовної підтримки родин ув’язнених.
До працівників пенітенціарної системи: виклики як нагода для зростання
Від духовної підтримки родин Святіший Отець перейшов до тих, хто безпосередньо служить людям у пенітенціарних установах. Звертаючись до працівників пенітенціарної адміністрації, фахівців, волонтерів і душпастирів, які відвідують в’язниці Аргентини, Лев XIV визнав, наскільки непростим є їхнє служіння. Він звернув увагу на розчарування та відчуття безсилля, які можуть виникати перед «структурами гріха», смертю, обманом і корупцією, що породжують різні форми агресії. Водночас Папа запевнив, що навіть такі випробування можуть стати нагодою для зростання та подолання труднощів.
Нагадуючи, що відвідування ув’язнених належить до діл милосердя, Лев XIV підкреслив, що це покликання стосується кожного. До тих, хто працює у пенітенціарній сфері, він звернувся з побажанням не втрачати віри й надії та докладати зусиль задля зміни в’язничного середовища. «Я закликаю вас залишатися непохитними у вірі та міцно триматися християнської надії, щоб долати численні виклики, які постають щодня, і сприяти тому, щоб це середовище ставало людянішим і сповненим поваги, конкретно допомагаючи реабілітації людей та їхньому поверненню до суспільства», — сказав Папа.
Заклик до аргентинського суспільства: спільна відповідальність за ближнього
Лев XIV також закликав представників влади та все аргентинське суспільство усвідомлювати спільну відповідальність за ближнього. Розмірковуючи про те, як людська вразливість може стати джерелом взаємної підтримки, Папа зазначив: «Саме в нашій обмеженості знаходять місце співчуття, щире занепокоєння потребами інших і щедрість» (Magnifica humanitas, 119).
Нагадуючи, що всі належать до єдиного людського роду, Папа закликав підтримувати тих, хто працює задля загального блага, дбати про виховання дітей і молоді у справжніх цінностях та захищати одне одного від небезпек злочинності. Він застеріг, що відповідальність за ближнього є також відповідальністю перед Богом, Який запитає кожного про його вчинки: «Господь запитає нас, що ми зробили для кожного з наших братів і сестер».
Завершуючи зустріч, Святіший Отець ввірив усіх заступництву Пресвятої Діви Марії Милосердя (Nuestra Señora de la Merced) та уділив присутнім благословення.
Папа в Люхані: проголошуйте Євангеліє словами і ділами
У середу, 11 листопада 2026 року, Папа Лев XIV очолив Святу Месу в Національному санктуарії Матері Божої в Люхані, що стало підсумковим акордом другого етапу його Апостольської подорожі. Марійська святиня лежить 70 кілометрів на північний захід від Буенос-Айреса. Історія святині в Люхані розпочалася 1630 року з події, яку називають «дивом воза». Звичайний віз із невеликою, усього 38 сантиметрів, глиняною статуеткою Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії раптово зупинився біля тутешньої річки й не було можливо рухатися далі. Тварини рушили з місця лише тоді, коли з воза зняли ящик з фігурою Богородиці. Сприйнявши це як знак, що Марія прагне залишитися на цій землі, місцеві жителі збудували тут невелику каплицю. Згодом, зусиллями багатьох поколінь, на її місці виросла велична базиліка зі 100-метровими шпилями, а 1930 року папа Пій XI проголосив Матір Божу з Люхана покровителькою Аргентини.
Сьогодні ця маленька статуя в біло-блакитних шатах, яку в народі ніжно називають Patroncita Morena («Смуглява покровителька»), зберігається у коштовному срібному футлярі за головним вівтарем храму в серці аргентинської пампи. Щороку понад шість мільйонів прочан приходять сюди, щоб поділитися своїми болями й надіями. Особливо зворушливим є паломництво молоді, коли тисячі юнаків та дівчат долають пішки 60 кілометрів із Буенос-Айреса. Свого часу у паломництво вирушав і майбутній Папа Франциск, який завжди носив у серці особливу любов до Люханської Матері.
Народ — велике багатство Аргентини
На початку своєї проповіді Лев XIV звернув увагу на фрагмент із Книги пророка Ісаї, який зібрані на Євхаристії чули в Літургії слова. Цей уривок спонукає уявити різні типи ландшафтів: пустелю, степ, гори. Усі вони покликані «розквітнути і радісно співати, відображаючи славу Божу». У цьому ключі Папа заохотив також подивитися на різноманітну географію, якою Творець «оздобив» Аргентину: неосяжні рівнини й могучі річки, численні гірські хребти, зелені плоскогір’я та широкі долини, глибокі моря, величні льодовики та великі пустелі. «У всьому своєму блиску і красі вся ця земля на „краю світу“ співає славу Господеві», — зауважив Папа і додав, що цими днями він побачив також, яким великим багатством є люди Аргентини, які відзначаються своєю гостинністю, відкритістю та жертовністю.
Перебуваючи у санктуарії Богородиці з Люхана, Святіший Отець особливим чином згадав свого попередника — Папу Франциска, який завжди носив у серці покровительку Аргентини й власним життям навчав любити та вшановувати її, продовжуючи робити це навіть із місця свого спочинку поблизу ікони Пресвятої Матері.
«Із серцем, переповненим вдячністю за численні дари, якими Бог щедро обдарував цю країну, я хотів би запропонувати вам сьогодні дорогу, яку ми переживаємо під час кожного звершення Євхаристії. Вона складається з чотирьох етапів: примирення, просвітлення Божим словом, сопричастя та висилання на місію», — вів далі Папа, підкресливши, що на цьому шляху християн супроводжує Діва Марія.
Примиритися з минулим задля майбутнього
«Багато хто з наших братів і сестер — або ж навіть ми самі та наші сім’ї — нині, можливо, переживають моменти власної Голгофи, потерпаючи від хвороби, бідності, безробіття, дискримінації чи сімейних розколів, серед інших випробувань. У ті темні хвилини ми краще розуміємо досвід Марії біля підніжжя Хреста, коли Її материнське серце розривалося від болю», — зауважив Папа.
У той найстрашніший момент свого життя Марія прийняла від свого Сина нову місію, приймаючи все людство у своє материнське серце. Проповідник підкреслив, що і християни покликані прийняти Божу благодать та пройти шлях прощення та примирення, які допомагають відновити мир, надію і милосердя. На цьому шляху важливо зі щирістю визнати свої провини перед Господом та просити у Нього прощення. «Нам також необхідно примиритися зі своїм минулим і сьогоденням, щоб збудувати нове майбутнє, в якому останнє слово залишається за любов’ю», — підсумував Святіший Отець.
Компас на життєвій дорозі
Говорячи про наступний етап, просвітлення Божим словом, проповідник нагадав про досвід учнів на дорозі до Емаусу. Коли вони «йшли з сумними обличчями, знеохочені та пригнічені суворою реальністю смерті Господа», їм з’являється воскресилй Ісус та пояснює Писання. Під час спільної трапези вони впізнали Його присутність, яка розпалила їхні серця. Християни на своєму життєвому шляху зустрічаються із «втомою, розчаруванням чи дезорієнтацією», тому потребують компасу, провідника — Божого слова. Повторюючи за псалмоспівцем, Папа заохотив зібраних зробити його світильником на своєму життєвому шляху.
Сопричастя з Христом та ближнім
Говорячи про третій етап, сопричастя, Папа нагадав, що сам Христос запрошує нас до Свого столу, «і за цим столом усі ми є бажаними гостями». Це місце особливо покликані зайняти ті, з якими Себе ототожнює Господь: бідні і голодні, мігранти, хворі та ув’язнені. «Сопричастя з Христом не дає нас замикатися у власних справах, не веде до того, щоб користуватися потребами інших чи ухилятися від власних обов’язків. Навпаки, воно спонукає нас бути активною частиною спільноти, безкорисливо ділитися отриманими дарами і пропонувати те небагато, що маємо, задля блага багатьох», — наголосив Наступник святого Петра.
Марія, як і Її Син, показує приклад, що означає «любити до кінця». Це не значить робити якісь великі речі, а бути вірними біля Господнього боку як у часи страждань, так і в часи радості, слави і світла. «Це означає дивитися на життя очима небес і розфарбовувати кожен наш день кольором надії. Ми знаємо, що труднощів багато, але Господь надихає наших людей на героїчні вчинки милосердя. Серед них — батько, який щодня рано встає, щоб принести додому хліб; мати, яка проводить довгі ночі в лікарні біля ліжка хворого малюка; добрий друг, який ділиться своїм часом із тими, хто потребує допомоги», — сказав Папа.
Ідіть і євангелізуйте: словами і ділами
Говорячи про слова наприкінці Святої Меси, які заохочують нас іти і проповідувати, Папа перейшов до завершального етапу. «Ідіть і проповідуйте; звіщайте радість Євангелія словами та добрими ділами. Аргентино, встань і йди, люби! Як казав святий Августин: любіть і робіть все, що забажаєте: якщо мовчите — мовчіть з любові; якщо кричите — кричіть з любові; якщо виправляєте — виправляйте з любові; якщо прощаєте — прощайте з любові», — звернувся до зібраних він.
Завершуючи свою проповідь, Папа вручив себе під материнську опіку Матері Божої Люханської, у спомин Якої (8 травня) Лев XIV розпочав свій понтифікат. «Провадь мене, Мамо, в апостольській місії, яку Господь доручив мені, і веди та супроводжуй аргентинський народ на його шляху. Допоможи йому будувати мости милосердя та мережі солідарности; запали в їхніх серцях прагнення продовжувати шлях примирення, сопричастя і місії, освітленими словом Твого Сина Ісуса Христа і міцно утверджені на Ньому — „наріжному камені“», — завершив свою проповідь Святіший Отець.
Прощання Лева XIV з Аргентиною: нехай Бог благословить цю землю
Євхаристійне богослужіння, яке Папа Лев XIV у середу, 11 листопада 2026 року, очолив перед базилікою Пресвятої Богородиці в Люхані, було останньою велелюдною подією його чотириденного перебування в Аргентині, куди він прибув у неділю пополудні. Тож перед тим, як уділити кінцеве благословення, він звернувся до двох мільйонів присутніх і до всіх, хто єднався через засоби комунікації, із прощальним посланням.
Назавжди в серці
Святіший Отець висловив глибоку вдячність Богові за успішний візит до Аргентини — батьківщини Папи Франциска. «Дякую тобі, Аргентино, за те, що прийняла мене з відкритими обіймами!» — сказав він. Лев XIV нагадав, що фігура Матері Божої Люханської колись прибула сюди й залишився назавжди, і хоч сам він мусить продовжувати свою місію в інших місцях, то назавжди носитиме аргентинців у своєму серці.
«Нехай Бог благословить цю землю Непорочної Діви Марії, чий блакитно-білий плащ відбився у кольорах її прапора. Нехай народи півночі з їхніми горами та долинами, півдня з їхніми величними льодовиками, сходу з їхніми річками та лісами, а також заходу з їхніми величними гірськими хребтами прославляють Господа за численні отримані дари і, в Його ім’я, йдуть і звіщають Євангеліє з радістю та вдячністю», — мовив Папа, зізнаючись, що почувався тут як удома. «До побачення, моя улюблена Аргентино!» — попрощався він.
Після Святої Меси Лев XIV відʼїхав до столичного аеропорту, де відбудеться церемонія прощання. Під час переїзду він зупинився у «Віллі Святого Йосифа», роколекційному осередку отців маристів, де привітався з волонтерами, що брали участь у проведенні заходів в рамках аргентинського етапу його Апостольської подорожі.
Папа Лев XIV відлетів до Перу: третій етап VI Апостольської подорожі
У міжнародному аеропорту Буенос-Айреса відбулася офіційна церемонія прощання за участі Президента Аргентини Хавʼєра Мілея, після чого Папа Лев XIV піднявся на борт літака Аргентинських авіаліній, який о 14:38 місцевого часу (19:38 — київського) вирушив у напрямку Ліми, столиці Перу. Переліт тривав понад 5 годин.
Я багато отримав від вас і хочу відповісти взаємністю. Перше слово Лева XIV у Перу
«Я дуже радий, що повернувся в Перу», — сказав Папа Лев XIV, розпочинаючи свою першу промову в цій країні. В середу, 11 листопада 2026 року, літак Аргентинських авіаліній з Святішим Отцем на борту, який вилетів з Буенос-Айреса, приземлився о 17:01 місцевого часу (о 0:01 12 листопада — київського) в міжнародному аеропорту Ліми, столиці Перу. Роберт Превост, який значну частину свого життя служив тут як місіонер, а від 2015 до 2023 року був Ординарієм дієцезії Чіклайо, став третім Папою, який ступив на перуанську землю. Тут 1985 та 1988 року побував святий Іван Павло ІІ, а 2018 року — папа Франциск.
На летовищі, де відбулася офіційна зустріч, Наступника святого Петра зустріла Президентка Перу Кейко Софія Фухіморі Іґучі. З аеропорту Святіший Отець від’їхав до Урядового палацу, де відбулася офіційна церемонія привітання, по завершенні якої він здійснив візит ввічливості до Глави держави. Заключною подією дня стала зустріч з представниками влади, громадянського суспільства та дипломатичним корпусом, яка відбулася у Великому національному театрі.
«Повертаюся на батьківщину…»
Промовляючи після президентки, Лев XIV зазначив, що це повернення до Перу має для нього особливе значення, адже ще перед тим, як очолити дієцезію Чіклайо, він протягом десятиліть «ділив життя з його народом, вислуховував їхні турботи та навчався на прикладі їхньої віри». «У 2015 році я отримав перуанське громадянство. Цей крок став свідченням тісного зв’язку, який цей народ вже давно виткав у моєму житті. Сьогодні я розумію, як багато від цієї землі залишилося в мені і як багато з моєї власної історії належить також і вам», — мовив Папа, додаючи, що тепер повертається як Наступник святого Петра, покликаний до служіння Вселенській Церкві, визнаючи в попередньому досвіді частину шляху формування як пастиря. «Тому з глибокою вдячністю можу сказати, що повертаюся також на мою батьківщину», — сказав він.
Папа згадав про тисячолітню історію Перу, сформовану народами різних мов і традицій, частина якої і досі переповідається місцевими мовами, і до якої протягом століть додалися різні спадки, як афро-перуанська чи азіє-перуанська. Поворотним моментом пів тисячоліття тому стало звіщення Євангелія. «Віра запустила глибоке коріння на цих землях і знайшла вираження в їхніх традиціях і незліченних ділах милосердя», — сказав він, нагадавши, що першою квіткою святості латиноамериканської землі була свята Роза, яка була перуанкою. «Регіони Перу зберігають свої традиції, і кожен із них вносить щось своє у життя країни. Єдність народу зміцнюється, коли ці відмінності знаходять своє місце, а кожна людина робить свій внесок, спираючись на власну історію та переконання», — підкреслив Лев XIV, згадуючи також про «щоденні вираження солідарності», які зберігає Перу.
Любити народ означає дбати про гідне життя всіх
«Любити народ означає прагнути, щоб усі його члени могли жити з гідністю, піклуватися про нього та бути готовими пожертвувати частиною себе заради його блага. Це почуття, яке я навчився краще розуміти завдяки вам і яким сьогодні хочу поділитися з тими, хто обіймає державні посади», — вів далі Папа, наголосивши на важливості демократії, яка поєднує людей з різними переконаннями та прагненнями, об’єднаних тією самою національною долею. «Громадські рішення стосуються також тих, хто живе далеко від місць, де їх ухвалюють. Але ця віддаленість ніколи не повинна перетворюватися на забуття», — мовив Лев XIV, наголошуючи, що для того, щоб знати потреби тих, хто далеко, потрібно навчитися вислуховувати їх, пам’ятаючи, що за «досьє, рутинними бюрократичними процедурами чи абстрактним числом у національному переписі стоять конкретні обличчя, які чекають на відповіді, від яких значною мірою залежить їхній спокій».
Чесність і гідність
Далі Папа зазначив, що слухання вимагає особливої терпеливості, коли йдеться про важкі періоди, які підважили співіснування між мешканцями. Події минулого слід розглядати «зі справедливістю та чутливістю», сприяючи зростанню злагоди та з пошаною ставлячись до відмінностей. «Демократичне життя передбачає визнання того, що ніхто не володіє всіма відповідями і що розбіжності не заважають поділяти щиру турботу про благо країни. Я хотів би закликати всіх плекати чесність, прямоту та готовність до діалогу — якості, які зміцнюють довіру між людьми та надають стабільності інституціям», — сказав Святіший Отець.
Наступник святого Петра підкреслив, що мир має «дуже конкретне значення» для сімей, що полягає в тому, щоб могти без страху йти на роботу, піклуватися про дітей і спокійно повертатися додому. «Церква знає, яке страждання спричиняє насильство, і прагне бути поруч із тими, хто його зазнає, підтримуючи зусилля всіх, хто працює над захистом життя, гідності та прав людей за допомогою права та справедливості», — сказав він, додаючи, що частиною цього «насущного миру» є також можливість гідно утримувати свою сім’ю, і що праця селян, рибалок і дрібних торгівців також є внеском у життя країни та заслуговує на визнання у своїй гідності.
Освіта й охорона здоров’я
Далі Папа присвятив кілька слів темі шукання істини, яка проявляється дуже швидко, коли дитина починає відкривати світ, ставлячи різні запитання. Й школа, яка «спроможна підтримати ці пошуки», може відкрити немислимі горизонти. Святіший Отець з вдячністю згадав вчителів, які «супроводять ці відкриття та передають вихованцям цінності їхньої землі». «Але горизонти, які відкриваються у шкільних класах, — підкреслив він, — повинні знаходити реальні можливості».
Опісля Святіший Отець зазначив, що коли хтось захворіє чи потребує лікування, «змінюється також життя тих, хто перебуває поруч». «Той, хто доглядав за близькою людиною, знає, наскільки важливими є своєчасна медична допомога, дружня підтримка та слова розради», — сказав він, зауваживши, що чимало сімей в тиші, часто з великою жертовністю, виконують це завдання. Папа закликав владу підтримати ці зусилля, надаючи «доступні медичні послуги та посилюючи профілактичну медицину». Він також скерував думку до численних жінок, які підтримують діяльність благодійних їдалень і громадських кухонь, і тих, хто через свої професії «робить внесок у благо країни».
Природа і технологія
Лев XIV також звернув увагу на те, що в Перу різні екосистеми, як от ріки Амазонського регіону, андські височини та просторе побережжя, формують і впливають на життя численних громад, тому експлуатація їхніх ресурсів вимагає піклування про природу та пошану до спільнот, які від неї залежать. «Знання кожної місцевості дає змогу передбачити ризики, пов’язані з природними явищами, та краще захистити населення. Солідарність, яку демонструють перуанці в надзвичайних ситуаціях, заслуговує на те, щоб знайти інституції, які так само віддані цій справі та здатні запобігати небезпекам і вчасно вживати заходів, коли життя людей перебуває в небезпеці», — сказав він, зауваживши, що наука та технології допомагають запобігати багатьом цим небезпекам. Але важливо памʼятати, що ці нові можливості «вимагають розпізнання та відповідального спрямування в напрямку спільного блага». Водночас, «захист довкілля та відповідальне використання нових технологій» також вимагають співпраці між країнами.
Ніколи не відмовлятися від шляхів, які полегшують страждання народів
Маючи перед собою представників дипломатичного корпусу, Папа зазначив, що війни та напруження, які гнітять чимало народів, вимагають «терпеливої дипломатії, що підтримує відкритим діалог, поважає міжнародне право та шукає угоди, які захищатимуть життя та гідність людей». «Кожна країна живить легітимні прагнення, але ніяка не має права вважати чужою долю інших», — сказав він, заохочуючи й надалі робити внесок у регіональну та міжнародну співпрацю, також сприяючи порозумінню там, де воно здається неможливим, ніколи не відмовлятися від пошуку шляхів, які можуть полегшити страждання народів. Саме в цей дух співпраці, за його словами, вписують стосунки між Перу та Святим Престолом.
«Конституція Перу визнає Католицьку Церкву важливим елементом історичного, культурного та морального формування нації і передбачає співпрацю держави з нею на засадах незалежності та автономії, з повагою до інших конфесій. Церква, усвідомлюючи це визнання, прагне й надалі дарувати перуанському народу те, що вона отримала як місію: звіщати Євангеліє, супроводжувати тих, хто страждає, та служити гідності кожної людини», — запевнив Наступник святого Петра. За його словами, існують різні способи служити Перу, а тому він подякував усім, «хто робить це через інституції та тим, хто щоденною працею робить внесок у благо своїх громад».
«Я багато отримав від вас. Існують обличчя, розмови та жести прихильності, які, навіть через багато років, все ще супроводжують мене. З Престолу святого Петра я бажаю відповісти на цю прихильність своєю молитвою та своєю близькістю», — мовив Лев XIV.
Привітання Папи з балкона нунціатури в Перу: тут я почуваюся як удома
Увечері в середу, 11 листопада 2026 року, після зустрічі з представниками влади, громадянського суспільства та дипломатичного корпусу в Національному театрі Ліми, Папа Лев XIV прибув до Апостольської нунціатури, де він буде ночувати під час перебування в столиці Перу.
Щоб привітати вірних, які зібралися перед нунціатурою, Папа вийшов на балкон і подякував усім за молитви та теплий прийом, який йому влаштували. «Мені бракує слів, щоб подякувати вам за такий теплий прийом, тепер, коли я сьогодні повернувся до свого дому. Тут я почуваюся як вдома, – підкреслив він. – І як же приємно бачити вас усіх тут з таким ентузіазмом, з такою радістю, а також з багатьма молитвами»
Потім, вказуючи на статую голуба, встановлену перед Апостольською нунціатурою, Святіший Отець закликав усіх бути будівничими миру. «Тут, перед нунціатурою, стоїть цей прекрасний голуб – знак миру, – сказав він. – І ми всі хочемо бути промоутерами та будівничими миру. Саме так. Тому я дуже щиро прошу ваших молитов за мир у світі, за мир у всіх країнах, щоб ми вміли бути будівничими єдності, промоутерами примирення та глибоко вірили в мир».
Перед тим, як уділити Апостольське благословення, поширюючи його на всіх близьких, та проказати молитву «Отче наш», Лев XIV закликав вірних сприяти єдності в родині. «Особлива молитва за ваші родини. Дуже важливо думати про родини та шукати шляхи, як стати провідниками єдності у наших родинах», – сказав він.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
