СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЄвангеліє від Марії. День вісімнадцятий: Марія — прочанка віри
Маріїна віра дає людське тіло Ісусові. Як каже Другий Ватиканський Собор: «Вона народила на землі самого Сина Отчого, причому не пізнавши чоловіка, осінена Святим Духом» (Світло народів, п. 63). На цьому пункті дуже наполягали Отці Церкви: Марія зачала Ісуса спочатку у вірі, а потім у тілі, коли сказала «Так» у відповідь на цю звістку, яку послав їй Бог через ангела. Що це означає? Що Бог не бажав стати людиною, ігноруючи нашу свободу. Він побажав прийти через добровільну Маріїну згоду, через її «Так». Він запитав у Неї: «Ти готова на це»? І вона сказала «Так».
Мужність молодої дівчини
Ця зустріч у Рік віри присвячена Марії, Матері Христа і Церкви, нашій Матері. Її фігура, яку привезли з Фатіми, допомагає нам відчути Маріїну присутність серед нас. Є одна реальність: Марія завжди веде нас до Ісуса. Вона — жінка віри, істинна Вірянка. Можемо спитати себе, якою була Маріїна віра?
Перша ознака її віри така: Маріїна віра розв’язує вузол гріха (пор. Світло народів, п. 56). Що це означає? Соборові отці [Другого Ватиканського Собору] взяли вислів св. Іринея, який сказав: «Вузол, зав’язаний непослухом Єви, був розв’язаний послухом Марії; що зв’язала Єва, то Діва Марія розв’язала своєю вірою» (Adversus haereses III, 22,4)
Ось так: «вузол» непослуху, «вузол» невіри. Коли дитина не слухається мами чи тата, можна сказати, що зав’язується маленький «вузол». Це стається, якщо дитина діє усвідомлено, особливо коли причиною її поведінки є якась брехня; у той момент вона не довіряє мамі й татові. Вам відомо, як часто таке трапляється! Потім взаємини з батьками повинні бути очищені від цього проступку, і дійсно дитина просить вибачення, щоб відновити згоду й довіру. Щось подібне у наших взаєминах із Богом. Коли ми не слухаємо Його, не слідуємо Його волі, робимо певні вчинки, у яких виявляємо брак довіри до Нього, — це і є гріх, — в нашій душі утворюється немов би вузол. Ці вузли позбавляють нас спокою і ясності. Вони небезпечні, тому що з декількох вузлів може утворитися щільний клубок, який що далі, то болючіше і складніше розв’язати.
Однак для Бога немає нічого неможливого! Божа благодать, ласка розв’язує навіть найзаплутаніші вузли. І Марія, яка своїм «Так» відчинила двері Богові, щоб розв’язати вузол прадавнього непослуху, є Матір’ю, яка терпеливо й ніжно веде нас до Бога, щоб Він розв’язав вузли нашої душі своїм батьківським милосердям. У кожного з нас вони є, і можемо спитати себе в душі: а чому ці вузли є в моєму житті? «Отче, мої вузли неможливо розв’язати!» Ні, ти помиляєшся! Будь-який вузол серця, совісті можна розв’язати. Але чи просимо ми Марію допомогти нам довіритися Божому милосердю, щоб розв’язати їх, щоб змінитися? Вона як Жінка віри безсумнівно скаже: «Сміливіше йди до Господа, Він тебе зрозуміє». І вона, Мати, веде нас за руку в обійми Отця, милосердного Батька.
Друга ознака: Маріїна віра дає людське тіло Ісусові. Як каже Другий Ватиканський Собор: «Вона народила на землі самого Сина Отчого, причому не пізнавши чоловіка, осінена Святим Духом» (Світло народів, п. 63). На цьому пункті дуже наполягали Отці Церкви: Марія зачала Ісуса спочатку у вірі, а потім у тілі, коли сказала «Так» у відповідь на цю звістку, яку послав їй Бог через ангела. Що це означає? Що Бог не бажав стати людиною, ігноруючи нашу свободу. Він побажав прийти через добровільну Маріїну згоду, через її «Так». Він запитав у Неї: «Ти готова на це»? І вона сказала «Так».
Але те, що відбулось у Пречистій Богородиці, унікальний, єдиний спосіб, що відбувається на духовному рівні й у нас, коли ми приймаємо Боже Слово добрим та щирим серцем й виконуємо його. Тоді Бог знаходить тіло в нас. Він приходить, щоб замешкати в нас, бо оселяється в тих, хто любить Його і дотримується Його слова. Це важко осягнути розумом, але легко відчути серцем.
Запитаймо в себе, чим для нас є втілення Ісуса, — лише фактом із минулого, який не стосується нас? Вірити у Христа — означає віддати Йому нашу плоть з покорою, смиренням та відвагою Марії, щоб Він міг і далі мешкати серед людей; це означає надати в його розпорядження наші руки, щоб пестити найменших і обіймати малих та бідних; наші ноги, щоб йти назустріч братам; наші плечі, щоб підтримувати слабких і трудитися у Господньому виноградникові; наш розум, щоб будувати задуми у світлі Євангелія; і насамперед надати Йому наше серце, щоб любити та ухвалювати рішення відповідно до Божої волі. Усе це відбувається завдяки діянню Святого Духа. А отже, ми є Божим знаряддям, щоб Ісус діяв у світі через нас.
Третя ознака: Маріїна віра — як шлях, як паломництво. Другий Ватиканський Собор стверджує, що «Марія слідувала шляхом віри» (Світло народів, п. 58). Тому Вона випереджує нас у цьому паломництві, супроводжує і підтримує.
У якому сенсі Маріїна віра була паломництвом? У тому, що все життя вона йшла за своїм Сином: Він, Ісус є щляхом, Він є стезею! Зростати у вірі, прямувати в цьому духовному паломництві — означає не що інше, як слідувати за Ісусом; слухати Його, керуватись Його словами; дивитися, як Він поводиться, і йти Його стопами, відчувати та поводитись як Він. І які ж це Ісусові почуття та поведінка? Покора, милосердя, близькість до всіх, але також і тверда відмова від лицемірства, лукавства, ідолопоклонства. Ісусова дорога — це дорога вірної любові аж до кінця, аж до пожертви життя, це хресна дорога. Тому шлях віри проходить через хрест, і Марія зрозуміла це від початку, коли Ірод хотів убити новонародженого Ісуса. Але потім це випробування стало ще глибшим, коли Ісус був знедолений: Марія завжди була з Ісусом, слідувала за Ним серед народу і чула пересуди про Нього, відчувала ненависть тих, хто Його не любив. І Вона несла цей хрест! Маріїна віра тоді зіткнулася з нерозумінням та презирством. А під час Христових страстей Маріїна віра була немов лампада серед ночі. Вона чувала у Велику суботу. Її маленька, але яскрава лампада горіла аж до світанку Воскресіння. Коли стало відомо, що гріб порожній, Маріїне серце наповнилось радістю віри, християнської віри у смерть і воскресіння Ісуса Христа. Бо віра завжди провадить до радості, а Марія — це мати радості, яка нас вчить прямувати дорогою радості і жити цією радістю! Кульмінаційний момент — це зустріч Ісуса й Марії. Це кульмінаційний момент паломництва Марії і всієї Церкви. Якою є наша віра? Чи ми як Марія підтримуємо її запаленою у важкі хвилини, у хвилини темряви? Чи відчуваємо радість віри?
Цього вечора, Мати, дякую Тобі за Твою віру відважної та покірної Жінки; відновляємо нашу довіру до Тебе, Мати нашої віри. Амінь.
Під Маріїним поглядом
Цього вечора я почуваюся з’єднаним з усіма вами в молитві на вервиці і на Євхаристійній адорації під материнським поглядом Пречистої Діви Марії.
Погляд! Наскільки він важливий! Скільки можна сказати поглядом! Про переживання, заохочення, співчуття, любов, але також докір, заздрість, гордість, навіть ненависть. Часто погляд промовляє більше від слів або говорить про те, чого слова не можуть чи не насмілюються сказати.
На кого дивиться Діва Марія? Вона дивиться на всіх нас, на кожного з нас. І як на нас дивиться? Як мати, з ніжністю, з милосердям, з любов’ю. Так Вона дивилась на свого сина Ісуса в усіх хвилинах життя: у радісних, світлих, страсних, славних, — як це роздумуємо у таїнствах Святої Вервиці, просто з любов’ю.
Коли ми втомлені, знеохочені, пригнічені проблемами споглядаємо на Марію, то відчуваємо Її погляд, який промовляє до нашого серця: «Сміливо, сину, я тебе підтримую!». Пресвята Богородиця нас добре знає. Вона — Мама, якій добре відомі наші радощі та труднощі, надії і розчарування. Коли відчуваємо тягар наших слабкостей, наших гріхів, дивімось на Марію, яка промовляє до нашого серця: «Підіймайся, йди до мого Сина Ісуса, у Ньому знайдеш прийняття, милосердя і нову силу, щоб продовжувати шлях».
Марія дивиться не тільки на нас. Біля підніжжя Хреста, коли Ісус довірив Їй апостола Йоана, а з ним — усіх нас, кажучи: «Жінко, ось син твій» (Йо. 19:26), Маріїн погляд звернений на Ісуса. І Марія нам каже так, як на весіллі в Кані Галилейській: «Що лиш скаже вам — робіть» (Йо. 2:5). Марія вказує на Ісуса, закликає свідчити про Ісуса, завжди веде нас до свого Сина Ісуса, бо тільки в Ньому є спасіння; тільки Він може перетворити воду самотності, труднощів, гріха на вино зустрічі, радості, прощення. Тільки Він!
«Щаслива та, що повірила!». Марія блаженна через свою віру в Бога, тому що погляд Її серця завжди був скерований на Бога, Сина Божого, якого носила в лоні і на якого споглядала під хрестом. У поклонінні Найсвятішим Тайнам Марія нам каже: «Дивіться на мого Сина Ісуса, нехай ваш погляд буде звернений на Нього; слухайте Його, говоріть з Ним. Він дивиться на Вас з любов’ю. Не бійтесь! Він навчить вас слідувати за Ним, щоб свідчити про Нього у великих і малих справах вашого життя: у родинних взаєминах, у праці, у святкові хвилини; Він навчить вас забувати про себе, щоб дивитися на інших з любов’ю, подібно як Він, що не на словах, а на ділах тебе полюбив і любить!».
О, Маріє, дай відчути Твій ласкавий материнський погляд, проведи нас до твого Сина, допоможи нам бути не християнами «з вітрини», а християнами, які не бояться «забруднити рук», щоб будувати разом з Твоїм Сином Ісусом Його царство любові, радості та миру.
Акт посвячення Богородиці з Апаресіди
Найсвятіша Діво Маріє, через заслуги нашого Господа Ісуса Христа, через твій любий образ в Аперасіді Ти поширюєш незліченні ласки на всю Бразилію.
Я не гідний бути серед Твоїх синів і дочок, але прагну брати участь у ласках Твого милосердя, припадаю до Твоїх стіп і посвячую Тобі всі мої наміри, щоб я завжди міг думати про любов, яка Тобі належить; посвячую мій язик, щоб завжди міг Тебе прославляти та поширювати Твоє набоженство; посвячую Тобі моє серце, щоб після Бога я міг любити Тебе понад усе.
Прийми мене, Царице Незрівнянна, Тебе розп’ятий Христос дав нам за Матір у благословенній кількості Твоїх синів і дочок; прийми мене під Твій покров, допомагай мені у всіх моїх духовних і дочасних потребах, особливо в годині моєї смерті.
Благослови мене, Небесна Заступнице, за допомогою Твого заступництва підтримуй мене в моїх слабкостях, щоб я міг прославляти Тебе, любити Тебе і славити в Небесах, у Вічності. Амінь!
† Папа Франциск
На фото: Кристинопільська чудотворна ікона Матері Божої
