СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВ УКУ обговорили роль митрополита Андрея Шептицького та патріарха Йосипа Сліпого у формуванні ідентичності українців
У п’ятницю, 7 жовтня 2022 року, у рамках XV Екуменічного соціального тижня «Мандрівна ідентичність: осмислення сенсів та цінностей» відбулась дискусія «Роль Андрея Шептицького та Йосипа Сліпого у збереженні культурної спадщини та формуванні національної ідентичності».
Координував подію д-р Юрій Скіра, директор ГО «Центр досліджень історії Східних Католицьких Церков», Львів. Про це повідомляє Інститут екуменічних студій.
«У цій дискусії варто було згадати ще й постать Мирослава Івана Любачівського, який відіграв велику роль у духовному відродженні нашої Церкви. Митрополит Андрей був завжди духовним батьком для Йосипа Сліпого. Митрополит фактично розпочав реформу відновлення Духовної семінарії, прагнув створити Український університет у Львові, а також Львівську богословську академію. Не було проблеми із визнанням цієї Академії Ватиканом. Патріарх Йосип був його духовним сином, він високо цінував науку. Сам він зробив докторат в Інсбруку та мав багато інших наукових досягнень. В 1925 році став ректором семінарії. Під час війни за радянської та німецької окупацій все одно дбав про освіту. Патріарх Сліпий заснував Український Католицький Університет в Римі, Товариство Святої Софії, написав безліч праць. Це була людина молитви та науки. Він був богословом, науковцем, пастирем та Патріархом», — запевнив о. д-р Іван Дацько, президент Інституту екуменічних студій УКУ.
«Чому постатям Шептицького та Сліпого приділяють так мало часу? Звісно, це наслідки радянської пропаганди. Сьогодні ситуація змінилась. Багато людей, дізнаючись про постать Митрополита Шептицького, розуміють важливість його реформ. Фактор освіти в часи Митрополита Андрея був зосередженим на тому, з чого починати інтелектуальну працю. Освіта стала фундаментом для розбудови нації, створення держави. Митрополит Андрей чудово це розумів. Він розумів, що без вищої освіти неможливий поступ, навіть у священичому житті. Тема освіти для українців була центральною у його світогляді, зокрема створення Львівської богословської академії. Напрямок освіти змінив долю українців, наш історичний шлях», — зауважив д-р Ігор Медвідь, заступник директора Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка.
«Незнання завжди було вигідне нашим зовнішнім загарбникам. Наша спадщина — знання, яке формує сильну вільну людину. Знання допомагає нам формуватися у єдиний народ. Еліта такого народу — люди, які усвідомили своє покликання. Таким був Митрополит Шептицький, живий приклад лідера, якого слухала громада, брала з нього приклад. Він був нашим Мойсеєм, який вів нас до свободи економічної, політичної, релігійної тощо. Він навчив нас захищати правду. Наша еліта формувалась не лише у вищих навчальних закладах, але й у сільських читальнях. Митрополит працював на двох рівнях: вертикальному — творення університетів, горизонтальному — творення організаційних форм. Патріарх Йосип досі багатьом не є вигідним, бо він завжди боровся проти ідеологічної, освітньої брехні, коли українцям не хотіли дати право голосу у світі. Але він зберіг ідентичність українців за кордоном. Ми повинні усвідомити, що сьогодні ідентичність можна будувати лише на правді, істині», — наголосив д-р Зіновій Свереда, незалежний політичний та економічний аналітик, Львів.
«Діти ХХІ століття повинні розуміти, що постаті Митрополита Андрея та Патріарха Сліпого мають значення в контексті не лише Галичини, але й всієї України. Це питання сучасної української ідентичності, теоретичне і глибоко символічне. Сьогодні ми переживаємо процес консолідації нашої нації. Митрополит Шептицький був поліетнічною особистістю, вважав себе українцем та поляком, жив у контексті космополітизму. Зміна обряду відіграла важливу роль у переосмисленні його ідентичності. Він сам себе вчив, його ідентичність переживала постійні зміни, поступово українська складова його менталітету зростає, він стає політично українцем. Між різними ідеологіями він обирає християнські та демократичні цінності, пише декрет „Як будувати Рідну Хату“. Для нього Україна майбутнього мала забезпечити кожному цивільну та релігійну свободу, повагу до думок інших, до демократичних цінностей. Шептицький не вживає слова „нація“, але говорить про „Всенаціональну Хату“. Митрополит шанував не лише українську мову, але й бажання всіх бути єдиними. Багато Митрополит пророче говорив про значення громади, спільноти, консолідації України. Його життя та служіння є прикладом більшого, глибшого провідника, аніж ми розуміли раніше, насамперед, у рамках Вселенської Церкви. Він приклад полікультурного святого і для минулої, і для сучасної доби», — розповіла д-р Ліліана Гентош, старша наукова співробітниця Інституту історичних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка.
«Андрей Шептицький глибоко розкривав національну ідентичність, її моральну основу, символічне поле. Це посередництво між мислячим суб’єктом та буттям суб’єкта. Цим посередником є Церква. Митрополит Андрей намагався повернути Українську Греко-Католицьку Церкву до національної ідентичності. Духовні основи нації, які складають ідентичність кожного народу та конкретної особи, змінити не можна. Це якраз відрізняє нас від росіян, які не мають як такої духовності, але прагнуть вкрасти її в інших народів. Митрополит багато говорив про національну єдність, персоналізм, але не егоїзм. Андрей Шептицький акцентував увагу на формуванні моральних чеснот нації. Нація саме і формується на внутрішньому духовному обов’язку кожної особи, сім’ї, громади, усієї нації. Громадське життя має регулюватися моральною вимогою справедливості. Це і є християнська єдність та надприродна духовна солідарність. Нація повинна чинити добро, боротися за необхідність існування любові для існування миру, єдності, нації, гуманного співжиття різних націй у світі», — підкреслила д-р Роксолана Вербова, старша викладачка Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка».
Нагадуємо, цьогорічний Екуменічний соціальний тиждень тривав 3–7 жовтня в гібридному форматі (м. Львів, онлайн) та був поділений на три основні блоки:
Блок І. Грані ідентичності: релігійна, національна, етнічна, культурна, політична;
Блок ІІ. Ідентичність, війна та міграція;
Блок ІІІ. Роль та вплив соціальних інститутів на формування ідентичності.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
