В Австралії вірні та духовенство попрощалися із владикою Петром Стасюком

Короткі спогади про єпископське служіння владики Петра Стасюка:

«Ваше єпископське служіння позначене великою ревністю у справі опіки наших вірних, яких доля закинула на землі далекої Австралії. Там для них Ви стали духовним батьком, який піклується про всіх, звіщаючи їм Добру новину та кормлячи Пресвятою Євхаристією. Всіма силами Ви старалися зберегти і примножити наш великий культурний спадок, який привезли з рідного краю наші вірні та передати їх нащадкам. Ви завжди жили турботами Церкви-матері. Завдяки Вам ми втішаємося численними здобутками у сфері катехитичного служіння. Не можемо не згадати Вашої активної участі в Синодах Єпископів УГКЦ та безумовного авторитету серед владик, що сприяло прийняттю багатьох важливих рішень для добра нашої Церкви, зокрема, коли виконували уряд голови Патріаршої катехитичної комісії. Будьте й надалі для нашого народу та людей із Вашого оточення ясним світильником Божої правди і прикладом досконалого учня Христа-Господа. Вимолюємо для Вас щедре Боже благословення».

«Я мав нагоду побачити ревність, відданість і невтомність владики Петра як душпастиря і лідера громади, коли влітку 2010 на запрошення владики провів кілька тижнів в Австралії. Програма мого перебування була добре спланована і вельми насичена. За 18 днів я мав 40 виступів: проповідей, доповідей, публічних розмов і промов. У різних містах — від Сіднею до Перту; в катедрі і церквах, в університетах і в парламенті; перед австралійською англомовною публікою і українською. Не пригадую жодного іншого періоду таких інтенсивних виступіву своєму житті. Теплота і гостинність владики Петра дозволяла давати собі раду з втомою. Проте вражало ще одне: владика був учасником майже кожної зустрічі і був готовий мене слухати стільки разів поспіль!»

«Бути єпископом Української Греко-Католицької Церкви — це є великий привілей а воднораз обов’язок дбати за повірену паству. Ви, Владико, є наочним свідком „Мучениці Церкви“, за що ми щиро вдячні нашим Блаженним та Ісповідникам віри, які доказали прикладом свого життя вірність Христовій Церкві. З іншої сторони, бути єпископом сьогодні та ще й на далекому континенті в Австралії — це є велика відповідальність, де серед різних сучасних викликів, потрібно дати належну відповідь та душпастирську опіку нашим вірним. Ви стали тим наставником, до порад якого прислухалися не тільки молоді люди але й також незліченне число старшого покоління — тому що Ви мали життєву мудрість. Продовжуйте і надалі ділитися досвідом свого життя, який для кожного із нас є невичерпним скарбом. Пам’ятайте, що хоч зараз Ви відлітаєте на заслужений відпочинок до свого рідного краю в Канаду — Ви назавжди залишитися для нас Добрим Пастирем».

«Владика Петро — ревний Пастир. Я мав нагоду переконатися у цьому під час свого поки що першого візиту до Австралії 2008 року. Владика знає своїх овечок, можна сказати, всіх по імені, і вони знають його. Втішається пошаною і любов’ю вірних і священників та обдаровує їх всіх взаємною турботою і батьківською любов’ю. Його прикрашає простота і доступність, бо священники могли звертатися до нього не лише у душпастирських питаннях, але в звичайних буденних справах, включно із тим, як приготувати добру рибу чи щось тому подібне. Щире Вам спасибі за приклад побожності, працьовитості, ревності у пастирському служінні і щирого патріотизму! Поручаю Вас материнській опіці Матері Божої Неустанної Помочі та від себе особисто і від духовенства та вірних Екзархату зичу Вам многая і благая літа!»

«Якщо підсумувати всю працю тих років, то можна з певністю сказати, що зроблено немало! Завершення написання Катехизму УГКЦ „Христос — наша Пасха“ і його численні презентації у різних країнах світу дали нам нагоду досвідчити єдність Церкви та її потреби у катехизації, але і також отримати величезний цінний досвід та можливість ознайомитися з духовно-культурними надбаннями Церкви в різних країнах на різних континентах. Відтак була праця над Катехизмом для молоді, який нещодавно проголосив Отець і Глава нашої Церкви Блаженніший Святослав. Дякую Богові і Вам Владико, що всі ці роки щирої, щедрої та дуже плідної співпраці Ви були для нас Пастирем, Батьком, щирим другом, умілим порадником та мрійником».

«В період Вашого служіння були важливі життєві виклики далеких 90-х років минулого століття та події вже 21-го століття і події сьогодення — пандемії коронавірусу Covid-19. Початок нового служіння в Австралії співпав з подіями в Україні, коли УГКЦ виходила з підпілля і Ви допомагали Україні. Ви, Владико завжди були активним учасником заходів Союзу Українських Організацій Австралії, цікавилися життям української громади та організацій, завжди брали активну участь у заходах молодіжних організацій СУМ та Пласт — таборували у літній період разом з ними».

Стефан Романів, Катерина Арґіру, Ірина Андреєва.
Союз Українських Організацій Австралії

«У владики був цінний талант, уміння гуртувати людей та працю вести все в перід без вагання і без зволікання. Його рішучість приносила корисні результати, духовні плоди та досконалі успіхи. Його підхід до людей унікальний, він все довіряв своїм співробітникам і мав велику віру в людські спроможності, ніколи не осуджував, мало коли критикував а навпаки все заохочував та підтримував. Своїм специфічним гумором, підперченим жартівливими коментарями, він вмів передати правдивість ситуації не ображуючи нікого але принципово підкреслити вагомість суть справи. Він безкомпромісний де ситуація цього вимагала, поважав іншу думку, слухав всіх але в кінці мав Свій Розум і приймав свої рішення сміливо без вагання і без зміни думки».

«Владика Петро — це людина яка вільно спілкується не лише українською та англійською. Він вільно володіє мовою дітей, молоді, старших. Знає як спілкуватися, з тими, що нещодавно з України і тими, що виросли в Австралії. Я познайомилася з Владикою, коли нещодавно приїхала в Австралію і він запросив мене в команду газети Церква і Життя. Від самого першого моменту і дотепер мене вражає його спокій і неймовірна доброта в очах. Перше, що спало мені на думку, коли я його побачила, що це ж св. Миколай, такий, яким я собі уявляла в дитинстві. Владика Петро, це людина від спілкування з якою приходить спокій в душі, впевненість у власних силах і в своєму майбутньому. Для мене він є прикладом життя згідно вислову „Все в руках Господа!“ — жити, вірити і йти далі».