СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Успіння Пресвятої Діви Марії розкриває, що упокорення — це шлях до неба», — владика Тарас Сеньків
Проповідь преосвященного владики Тараса Сеньківа, єпарха Стрийського, у день свята Успіння Пресвятої Богородиці, 28 серпня 2021 року, виголошена в часі Архиєрейської Божественної Літургії в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.
Дорогі брати і сестри! У короткому уривку сьогоднішнього Євангелія лунають слова: «Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили». Вони є прекрасною похвалою Богородиці. Але відповідь Спасителя є ще глибшою: «Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають».
Таємниця Діви Марії полягає у її смиренності та послушності
Обидва судження безпосередньо стосуються Діви Марії, та проголошують її ідеалом для змісту людського життя. Перш ніж прийняти Ісуса у своє лоно, вона прийняла його своїм послушним «Нехай станеться» як Боже Слово у своє серце. Жодна людина нездатна так цілопально вкласти себе у Божі руки та краще зберігати його слово до кінця. Це абсолютний привілей Богородиці Діви.
Таємниця Діви Марії полягає у її смиренності та послушності, які заслужили велике уподобання в Божих очах. Людське око завжди шукає величі, і захоплюється тим, що сяє. Однак, Бог не дивиться на зовнішній вигляд. Він дивиться в глибину людського серця і зачарований ним, коли знаходить його смиренним. Покірність людини полонить Бога.
Відправна точка святості — смирення
Слово «смирення», «приниження», своїм значенням відповідає латинському слову «humilitatem», від «humus», «земля». Як би це не було парадоксально, але щоб досягти вершини, неба, потрібно уподібнитися до «землі». Бог не звеличує нас за наші дари, за багатство чи наші здібності, але за нашу смиренність. «Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений».
Смирення є відправною точкою для нашого зростання у вірі та святості. Той, хто є ув’язненим своєю самодостатністю, не дає Богові простору у своєму житті. Царство Небесне унаслідують «убогі духом», ті, що є вільними від себе самих, та потребують і надіються лише на Бога. Господь своєю благодаттю огортає найперше смиренних серцем, бо вони здатні стати «землею» на якій родяться щедрі плоди спасіння.
Роман Василик. Успіння Пресвятої Богородиці
Тому Марія є «повна благодаті» саме через свою смиренність. Вона нічого іншого не говорить, не шукає і не приписує собі, окрім «титулу» слугині: вона «покірна слугиня Господня». Успіння Пресвятої Діви Марії розкриває, що упокорення — це шлях до неба. У своїй смиренності вона, першою з тілом та душею, вступає перед престол Триєдиного Бога та проголошена Царицею світу.
Шлях до небесної слави у вічності
Кожна людина в житті повинна підкорятися одному шляху — шляху до вічності. Марія також мусила пройти цей шлях, коли почула останній поклик Бога, запрошення до дому Отця. Це був особистий і неповторний шлях Богородиці до небесної слави у Бозі після завершення її земного життя. Все було інакше, ніж тоді, коли вона поспішала до Єлизавети чи Вифлеєму, і не було схоже на дорогу на Голгофу.
Церковна традиція називає Діву Марію новою Євою, матір’ю покоління нового людства, примиреного у Христі з Отцем, покоління, яке більше не перебуває під владою гріха та смерті. Величне завершення неповторної земної історії Діви Марії є своєрідним підсумком історії спасіння світу та людини у Христі. Пречиста, своєю покорою та через заслуги Христа, справді стає для нас відкритою небесною брамою. Вона сама пройшла через «вузькі ворота», які мають розмір хреста. Тому, як ідеал послушності та втілення Божого слова у житті людини, Богородиця залишає нам серед життєвих випробувань на дорозі до вічності «рецепт святості»: «Що лиш скаже вам, — робіть».
Юлія Багринівська. Успіння Пресвятої Богородиці
Празник Успіння — завершальний акорд Божого задуму щодо людини
Празник Успіння є мовби завершальним акордом об’явлення Божого задуму з людиною, покликаною Творцем до буття як його образ та подоба. Цим є очевидно стверджено, що смерть вже не може бути для неї останнім словом. У воскресінні Христос позбавив «смерть» її первісного змісту та остаточно призначив їй бути початковим «словом» вічного життя у Бозі. Пресвята Богородиця стала першою в історії людства, на кому воно цілковито здійснилося.
В Успінні Діви Марії нам дано запевнення, що повноту життя та любові у Бозі призначено успадкувати всім людям. Бог кличе кожного з нас до участі на своїй славі. Це не приємні слова, не благочестива ілюзія чи фальшива втіха, але правда, жива і справжня дійсність. Вже зараз ми можемо щодня приймати до свого серця Ісуса як Боже Слово та Хліб Життя, і отримуємо достатньо благодаті, щоб жити згідно з його заповідями. Тому сьогодні є празник смирення, з якого родиться жива надія, що в майбутньому ми разом з нашою Небесною Матір’ю досягнемо вічного життя у славі Божого Царства!
Нині з дитячою довірою заносимо до Пречистої Діви Марії наші молитви, благаючи щоб вона супроводжувала нас у дорозі до неба. Нехай вона вложить глибоко до наших сердець правду, що Творець установив як закон для осягнення нами вічної слави, чесноту смирення. І що таємниця Божого уподобання у кожному з нас криється у нашому послуху Богові і вірному служінні задля сповнення його святої волі. Таким є єдиний спосіб досягнути нашої остаточної мети, та, щасливо долаючи всі життєві перешкоди, віднайти у смерті початок свого нового та вічного життя у Бозі. Амінь.
єпарх Стрийський
