Українці в Нідерландах здійснили прощу до санктуарію Божої Матері в потребі у м. Гейло

5 травня 2026

3 травня 2026 року українські парафії та душпастирства Утрехту, Гааги, Алкмару та Ейндховена разом зі своїми душпастирями — отцями Миколою Палюхом, Любомиром Сітком та Миколою Буцяком — зібралися в Гейло, в римо-католицькому богородичному санктуарії дієцезії Гарлема-Амстердаму, на свою щорічну прощу, яку очолив владика Ігор Ранця. Перед початком прощі єпископ і священники мали також зустріч із ректором санктуарію монсеньйором Жаком Квадвліґом, через якого передали вітання місцевому латинському єпископу Йоганнесу Гендріксу.

Українці в Нідерландах здійснили прощу до санктуарію Божої Матері в потребі у м. Гейло

Паломництва українських греко-католиків Нідерландів до Гейло відбуваються регулярно з 2018 року, а нинішнє було «першою нагодою для владики Ігоря Ранці зустрітися зі своєю нідерландською паствою», як це зауважив у вступному слові о. Микола Буцяк, настоятель сусіднього Душпастирства Усіх Святих м. Алкмар, що є господарем прощі. Про це повідомляє пресслужба Паризької єпархії Святого Володимира Великого.

Вітаючи паломників, о. Микола побажав, щоби Пресвята Богородиця сказала кожному з них слова, які почув капітан корабля: «Якщо будете мене почитати — вітер змінить свій напрям». Власне, це звернення до історії виникнення Богородичного санктуарію в Гейло. Десь у XIV столітті під час бурі на Північному морі капітан почув ці слова і пообіцяв посвятити себе Марії, якщо врятується. На знак вдячності мореплавець спорудив каплицю, а місце для неї вибрав там, де кілька разів знаходили статую Богородиці. Каплиця стала місцем паломництва до «Onze Lieve Vrouw ter Nood» (буквально з нідерландської — «Наша Люба Панна тих, хто в потребі»).

І сьогодні українці з усіх куточків Нідерландів, численно прийнявши Таїнство Сповіді, тут молилися Божественну Літургію, яку очолив владика Ігор. У проповіді він торкнувся ідеї джерела та храму, про що Ісус розмовляв із самарянкою. Кожен із нас, підкреслив владика, має усвідомити себе живим храмом Божим замість того, щоб шукати джерела життєвої сили назовні.

Єпископ закликав скористатися цим паломництвом, аби відновити джерело живої води всередині себе через присутність Ісуса Христа. Саме це внутрішнє джерело є відповіддю на сучасне виснаження, на брак сил для любові, молитви та витривалості в умовах війни й нестабільності. Бути храмом означає не лише приймати благодать, а й бути гідним Того, хто в тобі перебуває, провадячи відповідно своє життя. Адже коли Христос перебуває в людині, сім’ї чи народі, Божа благодать починає діяти так, що стає невичерпним джерелом і живить інших.

На завершення проповіді владика Ігор побажав, щоби нинішня проща та Євангеліє про самарянку спонукали паломників творити із них самих, їхніх родин та парафіяльних спільнот живі храми, де присутній Христос, звідки струменіє жива вода — Божа благодать.

Після Божественної Літургії було відслужено Молебень до Богородиці за мир в Україні, а прочани отримали благословення освяченою водою.

Владика Ігор подякував отцям та паломникам за приїзд цього року у Гейло та заохотив і надалі мати щорічну національну прощу українців Нідерландів до цього святого місця, подібно до уже усталених національних прощ українців інших країн єпархії: Франція — Люрд, Бельгія — Банни, Швейцарія — Фрібурґ, Люксембург — Ехтернах.

Отець Микола подякував також священикам-гостям, що багато послужили паломникам сповідями: о. Василю Лужецькому та ієромонаху-редемптористу Богдану Критовичу.

Після молитовної частини прощі паломники причащалися води із чудотворного колодязя, яка відома своєю цілющістю під час епідемій, спільно частувалися, а також водили гаївки, демонструючи місцевим нідерландцям та паломникам з інших країн багатство української релігійної культури та красу української вишивки.

Довідка

Санктуарій Матері Божої у потребі (нід. Onze Lieve Vrouw ter Nood) у місті Гейло — це один із найважливіших марійних паломницьких центрів у Нідерландах.

Святиня має дуже давнє походження — її історія сягає кінця XIV століття. За переданням, місцевий фермер знайшов статую Богородиці, яка чудесно поверталася на те саме місце, що стало знаком для заснування каплиці. Інша історія розповідає про моряка, який під час бурі молився до Богородиці й був врятований, пообіцявши поширювати її культ.

У 1409 році тут вже існувала каплиця, яка швидко стала популярним місцем паломництва. Під час Реформації святиню було зруйновано (1573), а пізніше остаточно ліквідовано (1637), щоб зупинити паломництва. Попри це, люди продовжували приходити до цього місця, що свідчить про стійкість народної побожності.

Особливу роль відіграє джерело (Runxputte), вода якого вважалася цілющою. У 1713 році, під час епідемії худоби, джерело знову почало бити, і це сприяло відновленню паломництва.

Сьогодні це найбільший марійний паломницький центр у Нідерландах. Комплекс включає: каплицю Богородиці, хресну дорогу з каплицями (збудовану у XX ст.), святе джерело, парк для молитви і процесій. Щороку сюди приходять тисячі паломників з Нідерландів і з-за кордону.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ