СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУкраїнський досвід у глобальній правничій дискусії: Факультет права УКУ та Notre Dame Law School провели конференцію в Лондоні
У червні в Лондоні відбулась міжнародна конференція «Верховенство права в час зміни епохи: досвід України» (Rule of Law at the Time of a Change of Epoch: Case of Ukraine). Подію організував Факультет права УКУ спільно зі Школою права Університету Нотр-Дам.
Конференція об’єднала науковців, суддів, правників, представників міжнародних інституцій та експертів з України, США, Великої Британії, країн ЄС та інших країн. Упродовж двох днів учасники говорили про те, як досвід України в умовах війни впливає на сучасне розуміння верховенства права, відповідальності, відновлення та демократичної стійкості. Про це розповідає пресслужба Українського католицького університету.
«Верховенство права означає, що суспільство — місцеве, національне чи міжнародне — визнає: саме право, а не військова сила чи будь-яка інша форма сили, встановлює вищий обов’язковий стандарт для відносин між людьми та спільнотами. Ніхто не стоїть вище закону. А якщо існує уряд, він також має бути чітко підпорядкований верховенству права. Конституція важлива, але вона не є остаточним джерелом легітимності: її силу дають міжнародне право, мир і права людини», — наголосила Мері Еллен О’Коннелл, професорка Notre Dame Law School.
Повномасштабна війна Росії проти України виявила слабкі місця міжнародного правопорядку. Водночас вона показала, що український досвід є джерелом правових, інституційних і суспільних рішень, які мають значення далеко за межами України. Саме тому конференція була присвячена не тільки аналізу наслідків війни, а й ширшій розмові про те, як право може підтримувати справедливість, людську гідність, інституційну стійкість і відновлення в час глибоких змін.
Борис Ґудзяк, архиєпископ та митрополит Філадельфійський УГКЦ, президент УКУ
Конференцію відкрив архиєпископ Філадельфійський УГКЦ, президент Українського католицького університету, митрополит Борис Ґудзяк. Свою промову він розпочав з відомої тези Папи Франциска про те, що сучасний світ переживає не просто епоху змін, а зміну епох. Йдеться про цивілізаційні трансформації, які змінюють політику, суспільство, культуру, віру, технології та розуміння людської відповідальності.
У цьому контексті владика Борис говорив про людську гідність, свободу, солідарність, спільне благо та верховенство права як цінності, які не можна сприймати як належне. Вони потребують щоденної практики й захисту, особливо тоді, коли право стикається з насильством, авторитаризмом і технологіями, здатними посилювати владу без належної відповідальності.
«У сучасних умовах верховенство права означає, що ані королі, ані уряди, ані корпорації, ані технології не повинні мати необмеженої влади», — наголосив владика Борис Ґудзяк.
Світлана Хилюк, деканка Факультету права УКУ
Окремою темою його звернення стало питання про те, що Україна сьогодні може дати світові. Відповідь виходила за межі військового спротиву: безпеку, гідність, енергію, солідарність та інновації.
Конференція стала продовженням тривалого партнерства УКУ та Університету Нотр-Дам. Після початку повномасштабного вторгнення Університет Нотр-Дам підтримував Україну й університетську спільноту, приймав студентів УКУ на семестрове навчання, долучався до спільних дослідницьких проєктів та академічних ініціатив. Це партнерство має не лише освітній, а й ціннісний вимір: воно створює простір для спільної роботи над питаннями права, гідності, відповідальності та служіння суспільству.
Одним із центральних напрямів конференції стала конституційна еволюція України. У цій дискусії Світлана Хилюк, деканка Факультету права УКУ, говорила про тридцятирічний досвід українського конституціоналізму, значення гідності й свободи та потребу широкої суспільної розмови про майбутню конституційну рамку України. Учасники події також говорили про вимоги європейської інтеграції та потребу переосмислити правові механізми відновлення України після війни.
«Усі ці виклики спонукали нас як інституцію в УКУ розпочати конституційну ініціативу й ініціювати широку публічну дискусію про наше конституційне майбутнє. На наші події ми запрошуємо частку юристів — близько 25 %, а також людей з інших сфер, щоб говорити про те, якими вони бачать фундаментальні правила нашого суспільного договору і які фундаментальні цінності мають бути закладені у нашу Конституцію. Якщо ви запитаєте мене, чи маю я багато відповідей, — ні. Ми перебуваємо на етапі, коли намагаємося скласти перелік питань, на які маємо відповісти в наступний період», — сказала Світлана Хилюк.
У цьому контексті йшлося також про конституційну ініціативу УКУ, започатковану у зв’язку з маніфестом «Нове народження України: конституційний маніфест». Вона передбачає широку публічну розмову про фундаментальні правила суспільного договору й цінності для майбутньої конституційної рамки.
«Ми розуміємо, що в Україні сформувалося сильне відчуття нового суспільного договору. Щоб бути ефективним, цей новий суспільний договір потребуватиме нової конституційної рамки. Водночас у суспільстві немає консенсусу щодо того, чи потрібен нам новий текст Конституції, чи достатньо буде змін до чинної. Однак є сильний консенсус у тому, що українці самі мають писати цю Конституцію. Зовнішня експертиза доступна і необхідна, але ми розуміємо, що конституції, нав’язані ззовні, рідко бувають успішними. Боснія і Герцеговина є очевидним прикладом цього», — зазначила Світлана Хилюк.
Учасники заходу також говорили про громадянське суспільство, довіру до інституцій і відбудову. Модераторкою дискусії була Ольга Денькович, директорка Дослідницького центру Луї Б. Зона та доцентка Факультету права УКУ. Спікери говорили про те, як українське громадянське суспільство під час війни допомогло державі вистояти й часто брало на себе функції, які державні інституції не могли виконати в умовах надзвичайного тиску. Це стало проявом громадянської зрілості й солідарності, але водночас поставило складні правові питання: як мають розподілятися відповідальність і підзвітність між державою та громадянським суспільством, коли громадські організації фактично виконують публічні функції.
«Українці показали нам щось зовсім інше. Громадянське суспільство не просто захищало демократію ззовні — воно увійшло всередину інституційної архітектури держави. Це сталося не за планом, а тому, що іншого шляху не було. У 2014 році, коли державні інституції не справлялися або діяли проти громадян, громадянське суспільство не просто протестувало — воно врядувало», — зазначила Ірина Іванків, радниця з верховенства права OSCE/ODIHR.
Питання довіри мало і практичний вимір. Відновлення України потребуватиме не тільки ресурсів, а й інституцій, яким довіряють громадяни, партнери та інвестори. Учасники дискусій говорили про прозорість, виконання судових рішень, антикорупційні механізми, цифрові інструменти та реальне впровадження реформ.
«Довіра будується не тоді, коли судове рішення ухвалене, а тоді, коли воно фактично виконане. Коли людина отримує рішення суду, їй здається, що це фінальна точка її взаємодії з державою, але в Україні це часто початок другої боротьби. Для громадянина чи інвестора довіра до системи формується через взаємодію з усією системою — правовою допомогою, реєстрами, судами й виконавцями», — сказала Оксана Цимбрівська, керівниця проєкту ЄС Pravo-Justice.
Окремі панелі були присвячені новим загрозам, перед якими постає право в умовах війни та технологічних змін. Дмитро Вовк аналізував, як війна змінює відносини між державою та релігійними спільнотами і де проходять межі правової відповіді на інструменталізацію релігії Росією. Расім Бабанли представив досвід Верховного Суду України у використанні штучного інтелекту для роботи з правовими позиціями. Андрій Удовиченко говорив про автономні системи на полі бою та потребу механізмів відповідальності за шкоду, завдану новими військовими технологіями.
Ці теми різні, але їх об’єднує спільне питання: як право може встановлювати межі влади, сили, технологій і державного інтересу тоді, коли на них тиснуть війна, безпекові загрози й швидкість технологічного розвитку. У цьому сенсі конференція розглядала український досвід не як виняток, а як один із ключових випадків, через який сьогодні можна зрозуміти майбутнє верховенства права.
Підсумовуючи дискусії, учасники наголошували, що досвід України — це досвід не тільки спротиву. Це досвід правової, інституційної й суспільної трансформації, який важливий для ширшої міжнародної розмови про відповідальність, відновлення та межі влади в сучасному світі.
Міжнародна конференція в Лондоні засвідчила, що український досвід дедалі відчутніше впливає на глобальну правничу дискусію. А партнерство УКУ та Університету Нотр-Дам створює простір, у якому цей досвід можна осмислювати разом — академічно, практично й ціннісно.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
