УГКЦ без кордонів: чим живуть українські греко-католики на різних континентах

6 липня 2026

Упродовж одного дня синодальні засідання у Марійському духовному центрі «Зарваниця» перетворилися на своєрідну навколосвітню подорож. Під час робочих засідань 6 липня владики Синоду Єпископів УГКЦ ознайомилися з життям українських греко-католицьких громад у різних країнах.

УГКЦ без кордонів: чим живуть українські греко-католики на різних континентах

Через доповіді єпископів вони побачили життя Української Греко-Католицької Церкви у різних куточках світу — від прифронтових територій України до громад Австралії.

11 доповідей.
4 континенти.
Тисячі кілометрів між громадами.
Одна Українська Греко-Католицька Церква.

Україна

Свою своєрідну мандрівку єпископи Синоду розпочали з України — представлення душпастирського життя Києво-Галицької митрополії.

Блаженніший Святослав, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви

Блаженніший Святослав, представляючи актуальну душпастирську ситуацію, засвідчив, що саме цей регіон найбільш безпосередньо переживає наслідки повномасштабної війни. Частина парафій зруйнована або припинила регулярне богослужбове життя, священники залишаються на прифронтових територіях, а громади щодня служать людям, які пережили втрати, вимушене переселення й травму війни. Попри це, Церква продовжує розвивати душпастирство у Київській архиєпархії, Одеському, Донецькому, Луцькому та Харківському екзархатах, підтримуючи понад дві сотні діючих парафій.

Серед найгостріших викликів Глава УГКЦ назвав потребу зцілення зранених війною парафіяльних спільнот і окремих людей — як священників, так і мирян. Це вимагає підтримки духовенства, розвитку семінарій та зміцнення взаємної довіри між єпископами, священниками і мирянами. Водночас митрополія прагне залишатися живою місійною Церквою, що не лише реагує на наслідки війни, а й будує нові громади, супроводжує людей у найважчих обставинах і залишається моральним орієнтиром для суспільства.

Далі єпископи звернули увагу на Львівську, Тернопільсько-Зборівську та Івано-Франківську митрополії. Митрополит Теодор Мартинюк окреслив головні душпастирські виклики регіону: спад покликань до семінарій і монастирів, потребу супроводу військовослужбовців, ветеранів, родин загиблих і зниклих безвісти. Відповідями Церкви мають стати розвиток родинного душпастирства, допомога у розпізнанні покликання, підтримка духовенства, військове капеланство та створення просторів для інтегрального людського зцілення.

Владика Євген Попович, архиєпископ і митрополит Перемишльсько-Варшавський

Західна і Центральна Європа

Польща залишається однією з найбільших країн присутності УГКЦ поза межами України. Три єпархії опікуються близько 75 тисячами вірних, водночас служачи сотням тисяч українців, які прибули після початку повномасштабної війни. Це поставило перед Церквою нові завдання: інтеграцію новоприбулих у парафіяльне життя, забезпечення душпастирської опіки в нових місцях поселення, підтримку української ідентичності та виховання молодого покоління.

Відповідаючи на ці виклики, Церква розвиває катехитичне служіння, підтримує українські родини, допомагає біженцям і ветеранам, зміцнює співпрацю з Римо-Католицькою Церквою та шукає нові форми душпастирства.

У країнах Західної Європи масове прибуття українців після 2022 року докорінно змінило життя громад: зросла кількість вірних, виникла потреба відкривати нові душпастирські осередки та виробляти нові моделі служіння. Єпископ Богдан Дзюрах наголосив, що пріоритетами залишаються євангелізація новоприбулих, підготовка душпастирів і мирян, заснування громад там, куди переміщуються українці, розвиток співпраці з місцевими римо-католицькими структурами та постійний моніторинг міграційних процесів.

Отець Андрес Мартінес Естебан, Генеральний вікарій Ординаріату для католиків східного обряду в Іспанії

В Іспанії українські греко-католицькі громади перебувають під опікою Ординаріату для вірних Східних Католицьких Церков та Пасторально-міграційного відділу УГКЦ. Особливим знаком єдності став нещодавній візит Постійного Синоду УГКЦ до Мадрида та спільна Божественна Літургія в катедральному соборі Альмудена. Головним викликом залишається плекання священничих покликань серед української молоді. Генеральний вікарій Ординаріату о. Андрес Мартінес Естебан наголосив, що вирішальним чинником для народження покликань є особистий приклад священника.

Отець Юрій Коласа, Генеральний вікарій для вірних Східних Католицьких Церков в Австрії

Австрія стала прикладом стрімкого зростання української церковної присутності після початку повномасштабної війни. Сьогодні тут перебуває близько 77 тисяч українців зі статусом тимчасового захисту, з яких приблизно 5,5 тисячі регулярно беруть участь у житті громад УГКЦ. Якщо у 2015 році діяло лише п’ять душпастирських осередків, то нині великодні богослужіння звершуються вже у двадцяти. УГКЦ розвиває не лише богослужбове життя, а й духовні центри, катехизацію, молодіжне душпастирство та інші ініціативи підтримки українців. Особливу увагу приділяють молоді, родинам і людям, які пережили війну та вимушене переселення.

Америка

Північноамериканський і південноамериканський континенти залишаються важливими осередками Української Греко-Католицької Церкви. Єпископи, які представляли країни регіону, наголосили на спільних викликах: секуляризації, асиміляції, нестачі покликань та потребі переосмислення душпастирських моделей.

У США особливо наголосили на переході від «етнічної Церкви» до по-справжньому місійної спільноти, здатної відповідати сучасній географії української міграції.

Владика Андрій Рабій, єпископ-помічник Вінніпезької архиєпархії

У Канаді головними викликами назвали секуляризацію суспільства, кризу передачі віри молодому поколінню та потребу переходу від моделі «Церкви для українців» до «Української Церкви, яка євангелізує Канаду».

Бразильська митрополія акцентувала увагу на кризі покликань, ослабленні інституту сім’ї та необхідності активнішої праці з молоддю й родинами.

Владика Володимир Ковбич, архиєпископ і митрополит Куритибський

В Аргентині одним із головних викликів залишається велика територія єпархії та розпорошеність українців. Єпископ Даниїл Козлинський наголосив на важливості розвитку мирянського служіння та пошуку нових форм присутності Церкви поруч із людьми.

Владика Даниїл Козлинський, єпископ Єпархії Покрови Пресвятої Богородиці з осідком у м. Буенос-Айрес, Аргентина

Австралія

Особливістю Мельбурнської єпархії Святих апостолів Петра і Павла є її місійний характер. Вона охоплює Австралію, Нову Зеландію та країни Океанії — територію площею близько 8,5 млн км². Великі відстані між громадами визначають ритм церковного життя, тому єпархія поєднує особисте душпастирство із сучасними засобами комунікації, підтримуючи регулярні зустрічі духовенства і мирян.

Владика Микола кардинал Бичок, єпископ Єпархії Святих апостолів Петра і Павла з осідком у м. Мельбурн, Австралія

Водночас єпископ Микола Бичок звернув увагу на старіння парафій, асиміляцію молодших поколінь, секуляризацію, недостатнє залучення новоприбулих українців до церковного життя та брак священників. Відповіддю мають стати активніше залучення мирян, розвиток молодіжного служіння, участь Церкви в житті української громади та довгострокове планування розвитку єпархії.

***

Попри різні умови служіння, усі доповідачі засвідчили спільну реальність: українці, розсіяні по всьому світу, прагнуть не лише зберегти свою ідентичність, а й будувати живі церковні спільноти. Серед ключових тем — душпастирство мігрантів і біженців, формування молодого покоління, плекання священничих і монаших покликань, розвиток мирянського служіння та збереження єдності з Матірною Церквою. Головна тема цьогорічного Синоду — душпастирство покликань до священства і монашества — по-особливому прозвучала в кожній доповіді.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ