СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ Жужелянах молилися за прославу сестри-служебниці Анатолії Боднар
6 квітня 2025 року владика Петро Лоза, єпископ Сокальсько-Жовківський, відвідав Белзщину. Архиєрей очолив Божественну Літургію в храмі Воскресіння Христового с. Жужеляни з нагоди початку беатифікаційного процесу сестри Анатолії Боднар із Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії.
Владику Петра в Жужелянах урочисто зустріли отець декан Белзького деканату о. Олексій Яворський, голова Белзької громади Оксана Береза, діти і парафіяни. До богослужіння приєднався отець-капелан Василь Іванюк з м. Краматорськ Донецького екзархату УГКЦ.
До служби долучилися сестри служебниці Непорочної Діви Марії, які поділились розповідями про життя та духовний шлях с. Анатолії. На завершення Служби Божої присутні помолились за прославу Слуги Божої Анатолії.
Довідка
Анатолія Боднар (1884–1956) — українська сестра-монахиня Згромадження сестер служебниць Непорочно Пречистої Діви Марії, яка здійснювала місійне служіння в Бразилії. Була першою Провінційною Настоятелькою Бразильської Провінції. Заснувала мережу лікарень, лікувала хворих, займалася вихованням дітей та молоді.
Сестра Анатолія Боднар, у світі Текля, народилась 29 березня 1884 року в українському селі Жужель (тепер — Жужеляни), що на Львівщині. З дитинства відчуваючи потяг до духовного життя. 29 березня 1902 року, у віці 18 років, Текля вступила до Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії.
Після складання вічних обітів, сестра Анатолія вирушила на місію до Бразилії, де українські емігранти потребували духовної та медичної допомоги. Її самовідданість та медичні знання дозволили їй організувати мережу лікарень, де надавала допомогу хворим. Сестра Анатолія не просто лікувала тіла, а й доторкалась до душ, несучи світло віри та надії.
Вірила, що хворий це другий Христос, та старалася якнайкраще доглядати всіх хворих. Вона часто зрікалася особистого відпочинку, а іноді й їжі. Свідома своїх людських обмежень, покладала усе довір’я до Бога, і за Його ласки творила правдиві чуда в медичній сфері.
Крім лікарняної справи, сестра Анатолія активно займалася вихованням молоді, передаючи їм свої духовні цінності. Вона була обрана першою Провінційною Настоятелькою Бразильської Провінції, що свідчить про визнання її лідерських якостей та авторитету серед сестер.
Останні роки життя сестри Анатолії були сповнені страждань, які вона переносила з християнською терпеливістю. Померла вона 16 лютого 1956 року, залишивши по собі спадок самовідданого служіння ближнім.
Невдовзі після смерті с. Анатолії сестри та люди, які її знали і захоплювалися нею, почали молитися, щоб вона заступалася перед Богом за їхні потреби, і отримали багато ласк. Так поширилася слава про її святість, яка триває і сьогодні. У світлі цього, 18 червня 1993 року в Прудентополісі єпарх для українців-католиків у Бразилії владика Єфрем Кривий офіційно відкрив процес беатифікації Слуги Божої Анатолії. Процес ще триває, і поки готуються документи, слава про її святість зростає, оскільки багато людей досі моляться за її заступництво.
