СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ Заглині відбулася щорічна проща вірних Сокальсько-Жовківської єпархії
31 серпня 2025 року відбулася традиційна щорічна проща до Марійського духовного центру в с. Заглина. Святкове богослужіння очолив єпарх Сокальсько-Жовківський владика Петро Лоза у співслужінні численного духовенства єпархії.
Під час Божественної Літургії духовенство та прочани єдналися в молитві за мир в Україні, за Божу опіку над воїнами, за потреби родин, за зцілення та духовне оновлення. Про це повідомляє пресслужба Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ.
Заповіді як дороговказ
Після читання Євангелія владика Петро виголосив проповідь. «Одне з найглибших питань, яке людина ставить перед Богом: „Що маю доброго чинити, щоб успадкувати життя вічне?“ Таке ж саме запитання поставив Ісусові молодий чоловік, про якого ми чуємо в Євангелії. Це запитання не просто про вчинки чи правила — це запит про сенс життя. Про шлях до Неба», — розпочав свою науку єпископ.
Беручи до уваги відповідь Ісуса Христа про важливість дотримання заповідей, проповідник відзначив, що це не просто слова. «Це дороговказ, який Господь залишає кожному з нас. І якщо ми щодня в своєму житті намагаємось жити за Божими заповідями — то вже йдемо дорогою, що веде до Царства», — мовив він.
До чого прив’язане моє серце?
Продовжуючи, архиєрей зазначив, що Ісус, знаючи серце цього юнака, веде його далі. Бо не тільки слова важливі, але й глибина серця. Тому Христос звертається до нього з пропозицією: «Продай усе, що маєш, і йди за Мною». І ось тут серце юнака стикається з вибором. Він відходить засмучений, бо був дуже багатий.
«Чи Ісус засуджує багатство? Ні. Але звертає увагу на те, чим серце людини може бути прив’язане. Саме це є ключ. Не багатство є проблемою, а наша прив’язаність до нього. Сьогоднішнє Боже слово ставить перед кожним з нас просте, але глибоке питання: До чого прив’язане моє серце?», — поставив перед слухачами запитання проповідник.
Приклад довіри Пресвятої Богородиці
Далі єпископ спрямував погляд на особу Пресвятої Богородиці: «Ми сьогодні зібралися у святому місці, щоб у тиші серця запитати себе: Чи слухаю я Боже Слово і чи зберігаю його? Бо сам Христос каже: „Блаженні ті, що слухають Боже Слово і його зберігають“. Пречиста Діва сказала: „Я — раба Господня, нехай мені станеться по слову Твоєму“. Ці слова — приклад покори, довіри та повної відкритості до Божої волі. Нехай і для нас Боже Слово стане не лише текстом, а основою нашого життя».
Мати відкрите серце для Божої любові
За словами архиєрея, навіть коли маємо труднощі, коли все навколо здається руїною — будьмо певні, що Бог є джерелом сили.
«Вже понад 11 років триває війна. Але ми стоїмо. Ми боремось. І ми віримо. Бо Божа благодать зміцнює тих, хто не втрачає надії. Будьмо тими, хто має відкрите серце для Божої любові. Христос каже: „Що зробили одному з найменших — мені зробили“, тож бачить кожен наш вчинок, кожну молитву, кожну жертву. Сьогодні молимося за нашу Батьківщину. За наших дітей і молодь. Нехай Пречиста Діва благословить їх. Нехай Господь укріпить нас у вірі, в надії і в любові. І нехай наше життя буде дорогою до Царства, яке Господь приготував для тих, що Його люблять», — закликав на завершення своєї проповіді до довіри Богові єпископ Петро Лоза.
Подяка усім прочанам
Після Літургії протопресвітер Рава-Руського деканату о. Михайло Шевчук зачитав Декрет про призначення нового керівника Марійського духовного центру «Заглина». Відтепер душпастирську опіку над цим святим місцем здійснюватиме о. Михайло Бранець.
У своїх словах владика Петро подякував усім священникам, які прибули для співслужіння, а також тим, хто уділяв вірним Святу Тайну Сповіді. Архиєрей також висловив вдячність прочанам, які чисельно зібралися у Заглині, приносячи свої молитви до Пресвятої Богородиці.
Молитовне завершення прощі
Після подячного слова відбулася спільна молитва за Україну, яка завершилася виконанням духовного гімну «Боже, великий, єдиний» та Панахидою за усіма загиблими Героями.
У часі Молебню до Пресвятої Богородиці вірні мали можливість приклонитися до мощей св. Шарбеля, випрошуючи благодаті зцілення душі й тіла.
Завершилася проща процесійним ходом до святого джерела, де був звершений Чин водосвяття.
«Цьогорічна проща стала черговим свідченням живої віри, глибокої надії та духовної єдності вірних, які, попри складні часи, залишаються вірними Богові, Церкві та своєму народові», — зазначають у пресслужбі Сокальсько-Жовківської єпархії.
Довідка
У XV—XVI століттях на Монастирській горі існував тимчасовий монастир отців-василіан, які переховувалися від татарських набігів. Монастир був зруйнований, але перекази розповідають про одного ченця-самітника, що вижив і залишився тут молитися.
За переказом, у XVII столітті дев’ятирічній дівчинці Марусі з’явилась Пресвята Богородиця та вказала на місце, де варто розгорнути землю. Там забило джерело. Воно стало відомим як «Маруся», оскільки вода зцілила незрячий дівочий погляд.
У 1871–1872 роках збудували першу каплицю на місці об’явлення Богородиці. Вона кілька разів руйнувалась у радянські часи, але завжди відновлювалась вірянами.
Сьогодні там є каплиця, басейн-купіль із хрестом посередині, який прочани обходять тричі у джерельній воді для оздоровлення. Традиційна проща відбувається 1 вересня — у день свята Положення чесного пояса Пресвятої Богородиці. Участь беруть тисячі вірян з різних регіонів.
