«У війні проти України ціле Боже створіння відчуває біль та страждання українського народу», — проф. Володимир Шеремета

20 липня 2025

«Чи не наївно було б піклуватись про природу в час, коли щоденно ворог і наші захисники її руйнують: як «мізерні зусилля» звичайних християн можуть допомогти довкіллю в час, коли війна його руйнує на десятки років вперед»?

«У війні проти України ціле Боже створіння відчуває біль та страждання українського народу», — проф. Володимир Шеремета

Чи не наївно і чи потрібно піклуватись про природу в час війни? Це справді дуже актуальне нині питання. Адже кругом біль, страждання і смерть тисяч і тисяч людей… Чи до природи нині, якщо кожного дня захищаючи країну віддають своє життя кращі її сини та дочки?

Безперечно, що час війни важливо фокусуватись на головному, на тому щоб захистити себе, своїх рідних та близьких, свій народ та наш рідний дім — нашу Батьківщину. Однак природа — це не просто невіддільна (частина/ознака) частина дому який ми захищаємо, природа — це також і ми самі. Піклування про природу — це не лиш турбота про чистоту довкілля, але передусім піклування про життя, яке нині так нещадно нищить війна.


Піклування про природу — це передусім піклування про захист життя

Піклуючись про захист природи та її цілісність, ми піклуємось про людину, про її здоров’я та життя, що зокрема підтверджують експерти ВООЗ, констатуючи, що близько четвертої частини всіх захворювань дорослого населення і понад третьої частини захворювань дітей спричинені якістю довкілля, в якому вони живуть. На жаль, при цьому часто йдеться і про важкі, невиліковні, а навіть і смертельні захворювання.

Піклування про природу — це передусім піклування про захист життя. Злочинець-агресор вбиває, руйнує та знищує все навколо, сіючи смерть та пустку. Якщо ми нині, в час війни, ігноруємо чи «кладемо на паузу» свій християнський і загальнолюдський обов’язок «дбати про природу», то таким чином активно співпрацюємо з агресором, спричинюючи смерть і страждання, загрожуючи добробуту нашого спільного дому, його цілісності, а також на десятки років вперед наражаючи на небезпеку здоров’я та життя мільйонів людей.


Що означає дбати про природу в час війни?

Що означає дбати про природу в час війни? Не йдеться передусім про якісь показові акції на кшталт прибирання довкілля, очищення джерела чи висадки дерев, але йдеться про наше повсякденне життя, яке залишає свій екосоціальний слід у природі. Йдеться про наші споживацькі звички, про те, що купляємо, чим харчуємось, в що одягаємось, як зігріваємо себе в опалювальний період, якою є наша мобільність тощо.

Важливо усвідомити, що все що робить чи не робить людина, має свій вплив на природне довкілля зі зворотнім впливовом на нас самих та наших ближніх. Кожна річ, якою ми володіємо чи з якої користаємо, кожен кіловат чи навіть ват енергії, чи тепла, спожитих для наших потреб та комфорту — все це зумовлює екологічний слід нашого впливу на навколишнє середовище, що, згідно з принципом бумеранга, творить зворотний вплив на людину, часто загрожуючи її здоров’ю та життю.

Прострілене поле в Україні. Фото: медіа "Грунт"Прострілене поле в Україні. Фото: медіа "Грунт"

Немає маловажливих речей для захисту і збереження природи

Як можуть допомогти «мізерні зусилля» звичайних християн в час великих руйнувань довкілля і зранення природи? У справі піклування про природу, про збереження рідного дому та захист свого життя немає неважливих чи маловажливих речей. Будь-який «мізер», навіть найменша добра справа є важливою! Важливим є кожен заощаджений ват енергії та тепла… Відмова від зайвих градусів (надмірної температури) у помешканні, від зайвих кілометрів на персональному авто, від купівлі зайвих речей, від надміру харчів — все це важливі частина екологічного навернення на яке спрагло очікує створіння Боже — природа, жорстоко зранене лихоліттям війни, а також нашими екологічними гріхами та байдужістю.

Мудре та помірковане управління Божими природними дарами, підвищення енергоефективності щоденного життя завдяки застосуванню енергоефективних приладів та плеканню культури енергоощадження, мінімізація та роздільний збір побутових відходів з їх подальшою переробкою, зменшення негативного впливу нашої мобільності на природне довкілля — все це нині може і має стати не лиш гідним виявом екологічної свідомості та патріотизму, але й важливим внеском для зцілення екосоціальних ран війни та наближення Перемоги.


Для християн піклування про природу — питання «бути чи не бути»

Для християн піклування про природу — це далеко не лиш вияв екологічної свідомості та культури поведінки, але передусім — це питання «бути чи не бути»! Питання «бути чи не бути» вповні собою, бути людиною, жити з Христом тут і зараз й у спасенній вічності.

Роздумуючи над Пасхальним Таїнством унаочнюємо собі, що Христос — наша Пасха. У Його воскресінні переможена смерть. Воскреслий Христос є носієм нового створіння — нових «неба і землі», що їх Бог створив на початку, а людина через гріх упредметнила і піддала минущості та марноті.

Визволення посередництвом Ісуса Христа спричиняється до творення нової людини. Християнська екзистенція (бути християнином) — це передусім величний дар, але також і велике завдання та відповідальність. З даром буття у Христі безпосередньо пов’язаний обов’язок гідного християнського буття (життя). Дійсність внутрішнього оновлення того, хто прийняв Христа у вірі має виявлятись у конкретному житті — 24/7 в якісно новій, морально добрій та відповідальній християнській поведінці стосовно всього створеного у Христі світу.

За матеріалами проф. Володимира Шеремети, керівника Екобюро УГКЦ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ

Дивіться також

Живе Телебачення Мукачівська греко-католицька єпархія Релігійно-інформаційна служба України Український Католицький Університет Офіційний сайт Ватикану Новини Ватикану Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae