СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ Відпустовому центрі Симеона Лукача за участі владики Івана Кулика відбулися щомісячні молитовні чування
У четвер, 29 червня, у Відпустовому Центрі блаженного Симеона Лукача відбулися традиційні молитовні чування. Очолив моління владика Іван Кулик, єпарх Кам’янець-Подільський УГКЦ.
Наш народ не припиняє єднатися в молитві за мир в Україні, усіх військових, волонтерів, медиків та тих, хто страждає внаслідок страшної війни в Україні. Про це повідомляє Департамент інформації Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ.
«Справжнім життям може бути лише життя вічне»
Як зазвичай, програма чувань розпочалася у храмі свв. Петра і Павла із молитви Вечірні, яку очолив ректор Івано-Франківської духовної семінарії прот. Тарас Путько у співслужінні численних душпастирів Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ. Налаштовані на молитовний настрій, після Вечірні прочани мали можливість почерпнути з духовної науки від владики Івана Кулика, який роздумував над Євангелієм від Матея про багатого юнака.
«Кожен з нас прийшов сьогодні з власними наміреннями і думками, але ми мали б себе запитати, чи щиро я звертаюсь до Ісуса, чи є для мене вічне життя критерієм, яким я керуюся на своєму шляху? Як мої дії та вибори наближають мене до Бога? Справжнім життям може бути лише життя вічне. Наша віра — це зустріч з Христом, після якої я вже живу Його життям. Ми не зможемо полюбити Бога, якщо не зможемо прийняти і полюбити людей, які поруч з нами. Постава Ісуса — це не відкинення чи осудження, але прийняття і прощення, заохочення до життя у правді. Ми маємо допомагати один одному віднаходити Бога. Нехай спільні чування будуть для нас поштовхом для Його пошуків та правдивої розмови з Богом, який витре наші сльози і подарує нам справжнє життя», — роздумував владика.
Відтак для вірних прочитали спеціальні молитви на оздоровлення, а також поблагословили їх освяченим єлеєм та мощами блаженного священномученика Симеона Лукача під час молебню до священномученика. Згодом всі прочани зі свічками в руках вирушили на Хресну дорогу, де мали змогу роздумувати над Страстями Ісуса Христа — нашого Відкупителя.
Таїнство Покаяння, яке лікує наші рани
Після Хресної ходи владика Іван звернувся з наукою про важливість нашого навернення у спогляданні Христової жертви.
«Роздумуючи над стражданнями Христа, ми глибоко входимо у цей біль Христа за весь світ. Розуміємо, яку велику любов Він нам виявляє. Гріх — це глибока рана в житті кожного з нас. Тому ми так потребуємо приходити до Нього у Таїнстві Покаяння, де Він лікує наші рани і зцілює», — сказав проповідник.
«Сюди ми приходимо, щоб зачерпнути Божу благодать»
Кульмінаційною частиною чувань у Відпустовому центрі Симеона Лукача традиційно стала Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив владика Іван Кулик у співслужінні священника Відпустового центру о. Юрія Сидіра, отців ректорату духовної семінарії, а також багатьох запрошених душпастирів Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ.
В часі Божественної Літургії з проповіддю до вірних звернувся єпарх Кам’янець-Подільський: «Багато хто з вас неодноразово прибував на ці моління, і справді відчуває, наскільки легко тут молитися та зносити свій дух до Бога, і набиратися цієї Божої благодаті, якої всі так потребуємо. Сьогодні ми всі сюди прибули, щоб об’єднатися навколо Ісуса, до Нього звернути свій погляд і думки, принести Йому всі болі, труднощі, страждання».
«Сюди ми приходимо, щоб зачерпнути Божу благодать та справді відкрити для себе великого Бога й пізнати Його. Сьогоднішнє Євангеліє говорить нам, що Отець Небесний, посилаючи у світ Свого Сина, все Йому передав, щоб Він передав те нам. Отець передав Сину любов, щоб Він передав її нам людям», — роздумував владика над уривком із Євангелії.
Відкрити своє серце Богові
Згодом архиєрей розповів, яким чином Господь може відкритися людині: «Ісус сьогодні каже, що ніхто не знає Отця, крім Сина, бо Син Божий прийшов з неба, і ніхто не може краще знати Бога Отця, як Ісус, який на землі об’явив нам люблячого й милосердного Бога. Ісус каже, що кому Син Божий захоче, також відкриє. Бог відкривається тому, хто сам відкриває двері свого серця для Нього. Тоді справді Ісус до нього промовить та прийде. Тому так важливо є відкрити своє серце, щоб тут Божа любов була влита у наші серця, і щоб ми прийняли Божу благодать, почули Його голос й пережили Його присутність».
«Бог на цій Божественній Літургії бажає нам щось відкрити. Можливо, кожному щось інше Він хоче сказати, промовити до нас, але так важливо відкрити своє серце. Маємо зрозуміти велику правду, що Бог є з нами. У Євангелії Ісус каже: „Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені, візьміть моє ярмо на себе“. Прийти до Христа — як це важливо. Бачимо, у житті буває так, що приходимо до Христа як до останньої нашої надії, коли чуємо, що ми безпорадні», — продовжив роздумувати єпископ.
Перебувати у Божій присутності постійно
Відтак проповідник наголосив, що у нашому житті є необхідно приходити до Бога постійно, кожної хвилини, кожного дня.
«Апостол Павло каже нам: „Моліться неустанно“, тобто ці слова мають нас заохочувати постійно думати про Бога. Молитися невпинно не означає перебувати від ранку до вечора у храмі чи на молитві в домівці, а перебувати властиво у Божій присутності, пам’ятати, що Бог є зі мною. Він кличе мене прийти до Нього», — зазначив владика Іван.
Христос йде пліч-о-пліч з нами у житті
Пізніше єпарх Кам’янець-Подільський розповів, що для християнина означає нести ярмо, як написано у Святому Письмі:
«Скільки ран переживаємо сьогодні, можливо по-різному. Але ця війна, яка кровоточить, справді торкнулася кожної дитини чи дорослої людини, усіх нас. Ми відчуваємо, що цей тягар є понад наші сили. Каже Ісус, щоб ми взяли Його ярмо на себе, і тоді нам буде легше. Що це означає? Це означає, щоб ми запросили Христа до цього ярма, щоб Він йшов пліч-о-пліч з нами у житті; щоб Ісус і я йшли разом, щоб змогти потягнути цей тягар життя, болі й зранення».
За словами владики, Ісус запрошує нас вчитися від Нього, бо Він лагідний, покірний, що означають цілковиту відданість волі Небесного Отця.
«Пам’ятаємо, як Ісус молився до Небесного Отця: „Отче, візьми від мене цю чашу, але нехай буде не Моя, а Твоя воля“. Тому так важливо навчитися від Бога не лише очима розуму, а й віри дивитися на наші болі й тягарі».
Наприкінці проповіді єпископ мовив, що віра у Бога вчить нас справді піднятися й злетіти вище, зрозуміти, що в тих тягарях і стражданнях, тих наших хрестах, Бог бажає нас вести, адже Господь приготував для вірних щось, чого ми зараз не розуміємо, але що стане для нас благословенням й Божою славою.
Завершення чувань
Протягом чувань усі прочани мали змогу посповідатися та приступити до Святого Таїнства Євхаристії, а також отримати пораду під час духовної розмови з душпастирем.
Завершилися молитовні чування наданням владикою Повного відпусту усім, хто виконав необхідні для цього умови.
Після спільних подяк за молитовні чування, усі разом заспівали духовний гімн України «Боже великий, єдиний».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
