СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ Ватикані продовжується духовне осмислення викликів перед Католицькою Церквою в Амазонії
У Ватикані впродовж 6–27 жовтня 2019 року продовжує свої робочі засідання Спеціальна Асамблея Синоду Єпископів Католицької Церкви, присвячена Амазонії, на тему: «Амазонія: нові шляхи для Церкви та цілісної екології».
Синод. Сьоме зібрання: виховання до «екологічного громадянства»
У день літургійного вшанування Пресвятої Богородиці з Апаресіди в залі синодальних засідань у Ватикані прозвучала молитовна Богородична пісня на честь Покровительки Бразилії і Їй була ввірена праця цієї Асамблеї. Так розпочалося 7-ме загальне засідання Синоду Єпископів, що триває у Ватикані.
Серед тем, які порушувались під час робочого засідання, можна виокремити тему цілісного виховання, що є інструментом інтеграції та сприяння амазонським народам. Було підкреслено, що для сталого розвитку необхідний однаковий доступ до інформації за допомогою між-дисциплінарності та транс-дисциплінарності, що є далекими від культури відкинення і близькими до культури зустрічі. У цьому світлі стає також очевидним, що завдання вихователів повинно бути оновленим у перспективі євангелізації.
Необхідне екологічне громадянство
Синодальні Отці вказали на те, що сьогодні є нагальним питання виховничого процесу в перспективі екології, щоб, таким чином, сприяти «якісному життю», «доброму співжиттю» та «добрій діяльності».
Амазонія — це регіон багатий не лише своєю біологічною різноманітністю, але й культурною: спільноти, які на сьогоднішній день заселяють ці терени, перебувають під загрозою з боку експансії так званого «цивілізованого світу», який, в дійсності, має намір лише експлуатувати його природні ресурси з метою нагромадження багатства. Натомість, тим, чого справді сьогодні необхідно, є інтегральне виховання, яке спроможне відновити зв’язок між людиною та довколлям, формуючи осіб, здатних, з огляду на солідарність, спільнотну свідомість та «екологічне громадянство», заопікуватись нашим спільним домом.
В той час, як людина намагається звести все до одноманітності, Господь прагне гармонії у відмінностях. Власне, прикладом цього є Амазонія, оскільки представляє єдність у різноманітності своєї екологічної системи та народів, які її заселяють. Отці Синоду закликали не уніфікувати, не виключати і не домінувати над народами та довколишнім середовищем, щоб не сприяти несправедливості та насильству.
Тема праці та драма визискування працівників
Під час одного із виступів на засіданні було порушено тему інтеграції екології та праці, що є двома середовищами, які дуже часто об’єднані технократичною чи експлуатаційною динамікою. Натомість, Отці Синоду підкреслили необхідність сприяти богослов’ю створеного світу.
Тема праці була розвинута також і під час іншого виступу, де наголошувалось на проблемі безробіття серед молоді, що є першою та найбільшою формою виключення і марґіналізації. Серед іншого, було вказано також і на жахливий феномен експлуатації праці неповнолітніх. З цього огляду, подальші роздуми були скеровані на те, щоб сприяти правам працівників, впроваджуючи економіку справедливості, локальні біоекономіки та відновлювальну енергетику. Все повинно бути скероване до однієї мети: спільного добра.
Іншою темою була торгівля людьми у її найрізноманітніших драматичних проявах: проституція, примусова праця, торгівля органами, тощо. Мова йде про злочини проти людства, тому закликано спільно докласти всіх зусиль для того, аби на міжнародному законодавчому рівні посприяти визволенню суспільств від цих надуживань.
Завдання жінок
Під час сьомого загального зібрання учасники Синоду Єпископів повернулись до теми ролі жінок, які є дуже активними в амазонських спільнотах та готові розділити з духовенством відповідальність у душпастирстві. Тому, в одному із виступів прозвучав заклик прирівняти у гідності жінок та чоловіків у сфері, що не вимагає священичих свячень. При цьому вказано на важливу роль, яку здійснюють богопосвячені жінки на теренах Амазонії, зокрема, у заснуванні нових церковних громад.
Питання покликань
Одне із наступних питань стосувалось покликань до священства та богопосвяченого життя. Учасники застановились над тим, чому у Церкві меншає покликань і як «розбудити» нові. В одному із виступів було запропоновано започаткувати місцевий досвід тимчасових душпастирів, які були б обрані із одружених чоловіків. Інший промовець закликав призадуматись над тим, щоб утворити Комісію у справах Амазонії для формування майбутніх священиків, виходячи назустріч економічним труднощам, з якими можуть зустрітись окремі дієцезії, та у питаннях браку форматорів. Окрім цього, вкотре підкреслено важливість постійного дияконату.
Мігранти та місійні завдання Церкви
Цього дня синодальні Отці також повернулись до питання міграції. Було зазначено, що Амазонія є одним із регіонів Латинської Америки, який характеризується великою національною та міжнародною мобільністю. Тому, прозвучав заклик, аби не вважати мігранта лише соціологічним чи політичним явищем, але, передусім, простором богословської дискусії, де необхідно підтвердити прихильність Церкви на користь справедливості та пошани прав людини, в пошуках справедливої та солідарної економічної системи. Вказано також на необхідність сприяння інтеграції мігрантів.
Далі учасники засідання підкреслили місійне завдання Церкви, зокрема, у такому регіоні як Амазонія, що населений близько 38-ма мільйонами мешканців. Також і до них потрібно нести Боже слово, використовуючи мову любові та молитви. Церква повинна відзначатись своєю відкритістю, бути Церквою, що виходить до тих народів, які ще не знають Ісуса Христа.
«Ні» колоніалізмові
За закінчення праці засідань, що відбувались вранці 12 жовтня, були заторкнуті такі теми, як захист тубільних народів та територій, сприяння місцевому населенню у справі викорінення несправедливостей, дбання про культуру збереження Сотвореного світу та протидії колоніальним тенденціям.
Синод. Восьме зібрання: віра сильніша від страху помилитися
Для того, аби звіщати Добру Новину в Амазонії, потрібно створювати відповідні робочі групи, готові відповісти на численні душпастирські виклики та здатні свідчити радість євангелізації. Про це йшла мова під час восьмого загального зібрання Синоду, присвяченого Амазонії.
Роздуми про целібат і священство
В деяких доповідях знову прозвучала пропозиція висвячувати одружених чоловіків, так званих viri probati. Підкреслювалося, що брак покликання є проблемою не тільки Амазонії, тому не потрібно робити виключення для цього регіону. В цьому контексті було висунуто пропозицію присвятити цій темі окремий синод.
З іншого боку, було зазначено, що, згідно із свідченням багатьох християн, автохтонні культури ставилися до них прихильно саме задля целібату. В одній з доповідей зазначалось, що сучасний світ вбачає в целібаті останній бастіон, що буде знищений під тиском культури гедонізму й світськості. Тому потрібно уважно роздумати над цінністю целібату.
Доповідачі, що вказували на необхідність нових моделей допущення до священства, наголошували, що висвячення одружених чоловіків з випробуваною вірою не зашкодило б сопричастю в Церкві та не применшило б цінності целібату. Підкреслювалось також, що завдяки цьому священик міг би постійно перебувати в громаді, а не тільки нерегулярно її відвідувати. Було висловлено також побажання, аби цей Синод заклав основу для нового кроку, бо віра в силу Святого Духа повинна бути більшою, ніж страх помилитися.
Роль жінок в житті громад
У суботу пополудні в залі Синоду йшлося також про необхідність надавати жінкам більше відповідальності в душпастирській діяльності. Пролунала пропозиція обговорити питання щодо встановлення жіночого дияконату в регіоні, бо в житті громади жінка стає дедалі активнішою й не тільки як катехитка, чи матір, але й як можливий суб’єкт нових форм служіння. Крім того, присутність жінки може допомогти Церкві уникати клерикалізму, що перешкоджає братерству й солідарності.
Екологічне навернення
Доповідачі вказували також на необхідність екологічного навернення, необхідного для того, аби запобігти знищенню планети. Існує ризик того, що Амазонія, яку вважають «земним раєм», перетвориться на пекло внаслідок визискування землі. Зазначалося, що глобалізація, окрім незаперечної користі для життя людей, відкрила також двері для дикого капіталізму й матеріалізму, що сприяли збільшенню шкідливого споживацтва. В економічно розвинених країнах покупці бажають платити низьку ціну за продукти, які автохтонні народи виробляють ціною крові. В цьому контексті прозвучав заклик до простого стилю життя, до екологічного навернення, що передбачає справедливішу торгівлю.
Богопосвячені особи сприяють інкультурації Євангелія
Для того, аби сприяти інкультурації Євангелія вказувалось на необхідність заснування нової регіональної структури, яка би дбала про впровадження позитивного досвіду, накопиченого перед і під час Синоду. В одній із доповідей наводився приклад інкультурації богопосвячених осіб в Амазонії, що разом із автохтонними мешканцями борються за їхні права й через постійну формацію дедалі більше поєднують місцеву культуру та християнську духовність, сприяючи цілісній екології, що шанує людей і природу.
Синод. Дев’яте загальне зібрання: Церква, що захищає права народів
Зменшення чернечих спільнот, виклики формування різних душпастирських співробітників, важливість ґрунтовного катехуменату, необхідність голосу Церкви на міжнародному рівні на захист прав людини, виклики для світу комунікації, право на продовольчу безпеку. Ці та інші теми заторкнули учасники 9-го загального зібрання Синоду Єпископів у Ватикані, що відбувалося вранці, 14 жовтня 2019 року.
Постійне формування і катехуменат
Перед обличчям відчутного зменшення кількості чернечих спільнот у регіоні, через що відбувається перехід від душпастирства присутністю до душпастирства відвідуванням, у залі засідань Синоду прозвучав заклик до чернечих згромаджень «оживити місіонерський ентузіазм». Водночас, наголошено на важливості постійного формування у вірі та створення таких шляхів приготування до християнського втаємничення, які ґрунтуватимуться не лише на підручниках, але на безпосередньому досвіді, перебуваючи в контакті з місцевими культурами.
Як підкреслювалося, прийняти амазонське обличчя означає розуміти знаки й символи, притаманні цим народам, і будувати співжиття в перспективі діалогу та міжкультурності. Поглиблення індіанської літургії повинно вести до того, щоб літургія якнайбільше відповідала місцевій культурі. Це вимагає динамізму, щоб виходити за межі існуючих структур і перспектив, черпаючи натхнення з успішних прикладів такого підходу в регіоні. Неабияким викликом є також релятивістська культура, що походить із промислово розвинутих країн.
Внесок Церкви у міжнародній сфері
Наголошено на тому, що Церква повинна подбати про те, щоб її голос був почутим. Дехто вказав на посилення ролі дипломатичних представництв Святого Престолу в підтримці справ, що стосуються захисту прав тубільних народів. Церква також може допомогти в поширенні економічних моделей, що шануватимуть місцеві практики й мудрість поколінь. Прозвучав заклик до солідарності, яку промислові країні повинні виявити до тих, які розвиваються.
Захист спільного дому й протидія експлуатації довкілля
Прозвучала ідея створення християнських спільнот, відкритих на міжінституційний та міжрелігійний діалог, які навчатимуть стилю життя, спрямованого на дбання про спільний дім. Нафтовидобувні та деревообробні компанії несуть загрозу існуванню тубільних народів, які не отримують жодної користі від експлуатації ресурсів своїх земель. Тож необхідно рішуче викривати корупцію, що посилює прояви нерівності й несправедливості.
Неабияким викликом є тема «продовольчого суверенітету». Наголошено на тому, що кожен народ має право обирати, що йому вирощувати та як забезпечувати доступ до їжі, шануючи екосистему.
Комунікація, що сприяє взаємозв’язкові
У світлі того, що цей регіон є мультиетнічним, мультикультурним і мультирелігійним, де «чимало зерен Божого слова» вже проросли та приносять плід, висловлено заохочення створення системи церковної комунікації, що поєднуватиме людей, зокрема, з огляду на відстані й труднощі в переміщуванні. Водночас, слід навчати населення критично аналізувати інформацію, викриваючи будь-які форми маніпуляції, викривлень та показовості.
Служіння і розпізнавання
Як неодноразово згадувалося, в євангелізації важливою є присутність. Не лише єпископа чи священика, але й мирянських співробітників, чоловіків і жінок. Аніматор, катехит, читець, людина, призначена піклуватися хворими, диякон чи надзвичайний розподілювач Євхаристії здійснюють своє хрищальне священство, коли приймають наставлення служіння, а не панування. Важливу роль у передаванні віри відіграє освіта, покликана допомагати молоді будувати свої життєві плани на основі цінностей. Слід допомагати молоді поєднувати знання предків із сучасними знаннями.
Наголошено, що під проводом Святого Духа, разом з Наступником святого Петра, Церква покликана без страху провести розпізнавання та призадуму над темою священства. Запропоновано також поширювати присутність постійних дияконів індіанського походження, а навіть дияконес, які б через служіння Божого слова допомагали б місцевим народам краще розуміти Священні Писання.
Синод. Десяте загальне зібрання: Цінувати харизми мирян, долаючи клерикалізм
Боже Слово — це активна й милосердна, виховна та пророча присутність, що спонукає до цілісної екології й соціальної, економічної, культурної й політичної діяльності задля розвитку нового гуманізму. Потрібні нові служителі Слова, включаючи жінок, аби дати відповіді на сучасні виклики. Необхідно інвестувати у формацію мирян, здатних нести Євангеліє в різні частини Амазонії. Відповідна формація мирян важлива також для народження нових покликань. Про це йшлося під час десятого загального зібрання Синоду Єпископів.
Роль мирян та жінок
Для того, аби виконувати свою місію служіння, Церква повинна цінувати харизми мирян, завдяки яким виявляється обличчя Церкви, що виходить назовні, долаючи клерикалізм. В одній з доповідей наголошувалось, що питанням висвячення одружених чоловіків з випробуваною вірою, так званих viri probati, та дияконату для жінок потрібно присвятити окремий Синод, бо мова йде про теми універсального значення.
В іншому виступі прозвучала пропозиція перед тим як запроваджувати висвячення на священиків одружених чоловіків, потрібно запровадити viri probati серед дияконів.
Стосовно більшого залучення жінок-мирянок в діяльність Церкви, було висловлено пропозицію встановити для них види служіння, що не потребують свячень, забезпечуючи таким чином гідність та рівність жінкам у панамазонському регіоні. Прикладом такого роду служіння могло би бути проведення Літургії Слова або харитативна діяльність.
Захист дітей та вразливих дорослих
Захист дітей та вразливих дорослих в Амазонії — це ще одна тема, що розглядалася під час десятого загального зібрання Синоду, присвяченого Амазонії. Наголошувалось, що стосовно проблем педофілії та сексуального зловживання Церква повинна бути пильною й сміливою. Найбільший виклик, за словами доповідачів, полягає в прозорості й відповідальності за ці злочини, з метою їхнього запобігання та уникнення. Стосовно сексуального визискування неповнолітніх у залі Синоду подавались драматичні дані, згідно з якими в 2018 році в Бразилії 62 тисячі осіб стали жертвами зґвалтування. Серед причин цих злочинів — економічна нерівність, бездіяльність місцевих урядів і міжнародних організацій. У залі Синоду прозвучав заклик до впровадження дій запобігання, залучаючи Єпископські Конференції та чернечі Згромадження.
Про захист жінок та дітей мова йшла також під час доповідей про торгівлю людьми. Прозвучала пропозиція, аби Дикастерія сприяння цілісному людському розвиткові закликала великі компанії дотримуватися міжнародних норм щодо запобігання торгівлі людьми та створити спеціальні душпастирські комісії, які б займалися цією проблемою.
Душпастирство покликань та молоді
В інших доповідях наголошувалося на важливості душпастирства покликань, яке повинно бути частиною євангелізації та супроводити душпастирську опіку молоддю, спрямовану на те, аби запрошувати до особистої зустрічі з Христом. Молоді, що прагне зустріти Христа, потрібно пропонувати відповідну формацію та свідчення здорового й самовідданого життя. В цьому контексті наголошувалось, що катехизація не повинна бути занадто академічною, а повинна здійснюватися з місійним духом та відкритим серцем.
Вода — джерело життя
У доповідях вказувалося на необхідність включити у формацію катехитів питання цілісної екології, особливо ті, що стосуються захисту води, яка є первинним ресурсом та джерелом життя. Дбання про водні ресурси є дуже важливим: щодня тисячі дітей у світі помирають від захворювань, пов’язаних з водою, мільйони людей не отримують необхідної кількості води. Пригадуючи слова Папи Франциска, що наступна світова війна буде пов’язана з водою, доповідачі підкреслили нагальну необхідність загальнолюдського усвідомлення захисту спільного дому й примирення зі створеним світом.
Виклик комунікації
Як і під час ранкового загального зібрання, в понеділок пополудні також розглядалася тема комунікації. Зазначалося, що через медіа потрібно відкритись для комунікаторів різних культур і мов, надаючи, таким чином, голос амазонським народам. У цьому контексті виникає необхідність формації комунікаторів, що представляють автохтонні народи та селян.
Роздуми Святішого Отця
Перед закриттям десятого загального зібрання Синоду виступив Папа Франциск, ділячись із присутніми своїми роздумами, на які його надихнули виступи й обговорення в залі Синоду.
Синод. Одинадцяте загальне зібрання: постійний представницький єпископський орган
Під час одинадцятого загального зібрання Синоду Єпископів, присвяченого Амазонії, прозвучала пропозиція створити постійний представницький єпископський орган, очолюваний Церковною панамазонською мережею (REPAM), який би сприяв синодальності Церкви в Амазонії. Такий орган, інтегрований у Раду Єпископів Латинської Америки й Карибського регіону (CELAM), повинен опрацювати спільну ефективнішу стратегію душпастирства в Амазонії, втілюючи в життя вказівки, які Папа Франциск запропонує за підсумками Синоду.
Спостереження за дотримання людських прав
В залі засідань Синоду мова йшла також про такі проблеми автохтонних народів, як нав’язування хижацьких економічних моделей, що спонукають автохтонні народи покидати свої землі проти власної волі. Було запропоновано створити постійний орган спостереження за дотримання людських прав і захист Амазонії.
Інкультурація й освіта
Стосовно питання інкультурації, було підкреслено, що, відкриваючи нові шляхи в багатому розмаїтті амазонських культур, Церква повинна бути більше ученицею й сестрою, аніж наставницею й матір’ю, тобто вміти слухати, служити, ставитись з пошаною і примирювати.
Близькою до теми інкультурації є тема освіти автохтонних мешканців, що характеризується низькою якістю й непостійністю. Яким чином може допомогти Церква, що є однією з найбільш кваліфікованих інституцій у цій сфері? Серед відповідей прозвучали такі пропозиції, як наприклад, надання переваги автохтонним мешканцям при вступі до університетів, фінансова підтримка студентів, що представляють тубільні народи.
Місійна діяльність і свідчення мучеників
За словами Синодальних Отців, звіщати Євангеліє означає, насамперед, доторкатися до болю світу, що очікує на відкуплення любов’ю Христа. Доповідачі пригадали цінний приклад місіонерів-мучеників, які віддали життя, захищаючи права беззахисних автохтонних мешканців. Вказувалося також на необхідність створення фонду підтримки місіонерів в Амазонії, насамперед, для того, аби покривати витрати переміщення та формування місіонерів.
Екуменічний виклик
В одній з доповідей зазначалось, що місійна діяльність не повинна втрачати з поля зору екуменічний аспект, бо місійна Церква є також екуменічною Церквою. Євангелізація, далека від прозелітизму й колоніалізму, — це вільне запрошення, звернене до свободи іншої людини, увійти в сопричастя й розпочати оживляючий діалог.
Вказувалося також на важливість використання музики, що є спільною мовою, зрозумілою для всіх, через яку також можна передавати віру.
Відповіді випливають з Євхаристії
Перед обличчям складних ситуацій, які переживає амазонський регіон, було наголошено, що відповіді випливають з Євхаристії, через яку сходить Божа благодать, та зі служіння, яке починається також від жінок, що відіграють важливу роль у переданні глибокого сенсу життя. В цьому контексті знову прозвучало зауваження, що через брак священиків численні громади не мають регулярного доступу до Євхаристії, тому варто переосмислити критерії відбору й приготування майбутніх пресвітерів.
Синод. Дванадцяте загальне зібрання: залишити в дебатах простір для Святого Духа
У вечірньому, 12-му з черги загальному зібранні Спеціальної Асамблеї Синоду Єпископів, взяли участь 173 Отці Синоду разом з Папою Франциском. Далі в програмі, праці в групах, а наступне загальне зібрання відбудеться у четвер ввечері.
Церква покликана знову стати голосом волання народів і землі, вирушаючи від Євангелія. Лише тоді вона матиме місіонерське обличчя, наслідуючи милосердного самарянина, стаючи на захист найостанніших, не боячись виміру мучеництва, оскільки «краще померти за життя, ніж жити для смерті». У промовах, виголошених під час дванадцятого загального зібрання, прозвучав заклик залишити простір для креативності та щедрості Святого Духа, не обмежуючись виключно «функціоналістськими вирішеннями».
Більше співвідповідальності
Існування проблем є беззаперечним. Але Церква, як наголошувалося, покликана допомогти місцевому людові у зміцненні самопошани, запобігаючи впаданню у віктимну поведінку. Слід, натомість, допомагати людям почуватися співвідповідальними за свою долю. Тож вірні повинні домагатися своїх прав, як також відповідально сповняти обов’язки.
Вірні покликані розпізнавати цінність всіх створінь. Християнське покликання спонукає піклуватися про спільний дім, заохочуючи діяти як індивідуально, так і спільнотно й на глобальному рівні. В контексті об’єднання зусиль прозвучала пропозиція створення координаційного органу між науковцями й дослідниками, залучивши Папську Академію Наук. Заохочено посилювати зусилля у сфері виховання, як також запропоновано додати до канонічного права канон, що стосуватиметься християнських обов’язків щодо довкілля.
Спільноти без священиків
Наголошено на важливості того, щоб «з реалізмом» дивитися на становище громад, відвідуваних священиком лише один-два рази протягом року, які становлять 70 %. Така ситуація, зокрема, спонукає вірних переходити до інших конфесій. Тож вселенська Церква не може залишатися байдужою, потрібні сміливі рішення, відкриті на голос Святого Духа. Фундаментальною залишається молитва, аби Господь посилав робітників на Свої ниви.
Місійність, що наслідує Ісусові кроки
За словами доповідачів, мусимо визнати, що сьогодні ослаб місіонерський запал, в той час як регіон дуже потребує місіонерів, які в контексті різних проблем, пов’язаних із соціальними лихами, залишаються єдиними, хто ще втішається повною довірою з боку місцевого населення. Наголошено на цінності внеску мандрівних місіонерських груп, що черпають натхнення з прикладу Ісуса, Який звіщав Добру новину, переходячи від села до села. Тож Церква повинна перейти від «консерваційного душпастирства» до «креативного». Адже чимало існуючих форм і структур є застарілими, в той час як ситуація вимагає нових форм служіння. Слід пам’ятати про те, що Євангеліє завжди містить в собі новизну.
Входити у щоденність людини
Зазначено, що Церква покликана входити у щоденність людини. Зокрема, згадано про мігрантів, які переїжджають до міст, вирвані з контексту свого походження. Таким чином, міста також є місцями місії та освячення. Це вимагає особливих форм душпастирства, в яких ключову роль відігравали б представники індіанців. Беручи до уваги важливість теми землі в Святому Письмі, наголошено на серйозності проблем, пов’язаних із вигнанням тубільних народів з їхніх територій. Водночас, захист прав тубільних народів включає також право на власну культуру та богослов’я.
Наприкінці засідання Отцям Синоду було представлено відеоролик про ініціативу корабля-лікарні «Папа Франциск», що несе Боже слово й медичну допомогу мешканцям узбережь Амазонки, до яких можна дістатися виключно водяним шляхом.
Синод. Тринадцяте загальне зібрання: звіти праць у групах
У четвер по обіді, 17 жовтня 2019 р., учасники засідань Синоду Єпископів, що триває у Ватикані, подали Генеральному Секретаріату Синоду свої напрацювання, зібрані під час праці в групах. Ці тексти не є офіційними документами Синоду, а лише синтезом вільних дискусій між учасниками засідань.
Універсальний Синод
Синод є цінним даром Святого Духа для Амазонії і для всієї Церкви, як з точки зору богослов’я і душпастирства, так і з огляду на важливе завдання опікуватись нашим спільним Домом. Час Синоду — це kairos, час благодаті, чудова нагода для Церкви примиритись з Амазонією. Такою є провідна думка, що єднає всі 12 звітів праць у групах, представлених цього дня.
Це тексти, які були публічно зачитані перед Отцями Синоду, висловлюють надію на те, що в Амазонії розвиватиметься новий синодальних шлях і що від цієї асамблеї єпископів у Ватикані розпочнеться новий етап, в якому Церква прямуватиме вперед з місійним запалом. Крім того прозвучало багато конкретних закликів, що зможуть посприяти розвитку душпастирства на теренах Амазонії. Серед іншого, було вказано, що цей Синод Єпископів не є регіональним, що заторкує проблематику одного регіону Бразилії, але який є універсальним, тобто, який стосується усього світу.
Церква проти всякої форми насильства
Було наголошено на тому, що Церква повинна прислухатись до волання народів та землі: не мовчати, бути на стороні бідних та завжди казати «ні» насильству. В Амазонії насильство присутнє у різних формах: насильство над в’язнями у переповнених тюрмах, сексуальне надужиття дітей і неповнолітніх, порушення фундаментальних прав тубільних народів, вбивство захисників місцевих територій, торгівля наркотиками та людьми, викривлена культура, спрямована на надуживання жінок, надмірне використання природніх ресурсів, тощо.
Окремо було засуджено зловживання у вирубці лісів, порівнюючи зловживання найслабших із зловживанням над природою. Серед різних надзвичайних ситуацій приділено окрему увагу темі кліматичної кризи.
Церковна Міжнародна Обсерваторія прав людини
Дуже часто саме місцеве населення платить своїм життях найвищу ціну, адже воно не є захищеним на своїх землях, йому не допомагають. Власне тому під час праць у групах було запропоновано створити Церковну Міжнародну Обсерваторію прав людини, адже захист людських прав завжди є прерогативою Церкви та душпастирської місії. Крім того, було запропоновано, аби парафії створювали надійні простори для дітей, молоді та уразливих осіб. Вкотре було наголошено на праві на життя від зачаття до природньої смерті.
Залучення до душпастирства
Синодальні Отці закликають до «душпастирства присутності», яке відкидає будь-яку форму клерикалізму. В цій перспективі Отці Синоду висловили заохочення до більшого залучення мирян у душпастирство. Практично від усіх 12-ох груп надійшло прохання поглибити значення Церкви, яка ґрунтується на різноманітті служінь. У загальному, закликано уважно призадуматись над служінням читців та аколітів, залучаючи до цих служінь більше приготованих жінок.
Була піднята тема жінок у душпастирстві, закликаючи визнати їхню велику відповідальність та лідерство у церковних служіннях, зокрема, в Амазонії. Синодальні Отці закликають, аби гарантувати жінкам, богопосвяченим та мирянкам, сферу діяльності та пошану їхніх прав і подолувати різні стереотипи у цій галузі. Окрім цього, знову піднята тема дияконату жінок, беручи до уваги те, що на даний час, велику частину дияконського служіння жінки вже і так здійснюють.
Брак покликань та священство
Тема браку покликань викликала дискусію серед Синодальних Отців над темою целібату та одруженого священства. Дуже різні думки і позиції висловили окремі групи у своїх напрацюваннях: одні акцентують на целібаті, як на дарі для церковної спільноти в Амазонії, інші, натомість, опираючись на те, що Церква повинна бути «Церквою присутності», а не «Церквою відвідин», закликають відкритись на свячення одружених чоловіків, які належно приготовані до душпастирської місії. Крім цього, наголошується на тому, що такі можливі одружені священики, не повинні вважатись священиками другого сорту, але тими, яких також кличе Господь до священичого служіння, як і неодружених.
Також наголошено на потребі постійної формації душпастирів, що служать на теренах Амазонії, яка б допомагала священикам дедалі більше уподібнюватись до Ісуса Христа. На думку Синодальних Отців кризу священиків в Амазонії може частково вирішити оживлення чернечого життя на цих землях.
Місійність та мучеництво
У своїх звітах учасники Синоду зазначають, що місіонер покликаний вийти із своєї колонізаційної ментальності, подолати етнічні стереотипи, шанувати звичаї, обряди та вірування. Виявлення місцевого народу своєї віри повинні бути пошановані, їх слід супроводжувати та їм сприяти. З цієї причини закликано створити Соціально-душпастирську Обсерваторію для Амазонії.
Наголошено на тому, що необхідно розрізняти між Церквою, яка сприймає індіанців, як пасивних адресатів душпастирства, та Церквою, яка сприймає народи Амазонії, як активних головних дійових осіб їхнього досвіду віри. Необхідно також належно доцінити добрий приклад численних місіонерів та мучеників, які посвятились душпастирству між тубільними народами Амазонії, віддачи своє життя проповідуванню Доброї Новини про Ісуса Христа. Власне тому, одна із груп запропонувала посприяти у процесах їхньої беатифікації та канонізації.
Міграція, молодь, довкілля
Серед численних інших тем, які подані у звітах робочих груп синодальних Отців, окрему увагу слід звернути на тему міграції, адже 80 % населення, особливо молодь, переїжджають у міста, що спричинюється до втрати культурної ідентичності та соціальної марґіналізації. Тому дедалі нагальнішим стає питання посилення євангелізації у містах, яка би брала до уваги особливості населення, що часто належить до різних соціальних, культурних та лінгвістичних груп.
Екологічне питання було центральним під час Синодальних засідань і праць у групах. Тому, у звітах наголошено, що Сотворений світ є Божим шедевром, який сьогодні вимагає від нас екологічного навернення, розпочинаючи від усвідомлення цього дару та навернення на рівні родин. Дбання про довкілля є закликом, який Церква скеровує до всіх, наголошуючи, зокрема, на питанні глобального потепління та забруднення атмосфери. Учасники Синоду заохочують до дбання про наш спільний Дім, до відповідального ставлення до створіння та до життя, яке шанує цінні Божі дари, як наприклад, воду, повітря тощо.
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
