У Варшаві відзначили ювілеї єпископа-емерита Василія Медвіта

30 липня 2024

У василіянському монастирському храмі в Варшаві відбулося вшанування владики Василія Медвіта, ЧСВВ, вислуженого єпископа-помічника Донецько-Харківського екзархату УГКЦ, з нагоди потрійного ювілею.

У Варшаві відзначили ювілеї єпископа-емерита Василія Медвіта

Відповісти на Христовий поклик означає бути готовим посвятити своє життя до кінця. На цьому наголосив владика Володимир Ющак, ЧСВВ, єпарх Вроцлавсько-Кошалінський УГКЦ в Польщі, проповідуючи під час Божественної Літургії, яку він очолив у суботу, 27 липня 2024 році, в храмі Успіння Пресвятої Богородиці при монастирі отців василіян у Варшаві. Про це розповідає українська редакція «VaticanNews» та Департамент інформації УГКЦ.

Цього дня до осідку Провінції Покрова Пресвятої Богородиці в Польщі з’їхалися владика Аркадій Трохановський, єпарх Ольштинсько-Ґданський, та ченці-василіяни з різних монастирів, щоб молитовно відзначити ювілеї владики Василія Медвіта, ЧСВВ, вислуженого єпископа Донецько-Харківського екзархату УГКЦ. Адже цього року сповнилося 75 років від дня його народження, 40 — від дня ієрейського рукоположення та 30 — від архиєрейської хіротонії.

Коментуючи євангельський уривок про покликання апостола Матея, владика Володимир звернув увагу на те, що хоч євангелист пише, що почувши Христові слова: «Іди за мною», Матей устав і пішов за Ним, це рішення супроводжувалося певним процесом і не було позбавлене труднощів. Зокрема й тому, що як митар, він мусів звести рахунки та здати звіти римській адміністрації. Зрештою, бачимо, що подія завершується трапезою в домі Матея, на яку зібралися його колеги, і навіть якісь фарисеї трапилися поблизу, що почали нарікати на те, що Ісус сів за стіл разом з тими, кого вважали грішниками. Але прийнявши один раз і назавжди рішення відповісти на покликання, Матей залишився при Учителеві, а після Його Вознесіння не лише залишив нам євангельську розповідь, але ревно проповідував та свідчив, аж до найвищого свідчення пролиттям крові через мученицьку смерть.

У цьому контексті проповідник провів паралелі з життєвою дорогою владики-ювілята, який переступив поріг варшавського монастиря, вже здобувши світську професію, а в Чині Святого Василія Великого виконував різноманітні обов’язки, зокрема, був віцеректором Папської Української колегії Святого Йосафата в Римі та настоятелем василіянської провінції в Польщі. Це служіння припало на період падіння комуністичних режимів у Центральній і Східній Європі, що супроводжувався змаганнями за повернення монастирів, які влада конфіскувала всередині ХХ століття, та зусиллями у вишколі молодих поколінь ченців, коли варшавський монастир став осідком студій для василіян з України, Словаччини, Румунії та Югославії.

У 1994 році надійшла звістка про призначення о. Василя єпископом-помічником Львівської архиєпархії. Розпочалося нове служіння, яке згодом включало і Казахстан та Центральну Азію, Київ та центральну, східну і південну Україну. І саме стараннями тодішнього Київсько-Вишгородського екзарха Василія почалося спорудження Патріаршого собору Воскресіння Христового, сьогоднішнього символу єдності УГКЦ в світі. Але як і у випадку святого апостола Матея, готового свідчити до кінця, так і у випадку владики Василія виснажлива праця підірвала здоров’я. Тож, склавши зречення з єпископського служіння, єпископ Василій повернуся до варшавської обителі, з якої двадцять років перед тим був покликаний до його звершення.

На завершення проповіді владика Володимир Ющак згадав про те, що цього дня Церква вшановувала святого Пантелеймона, великомученика і цілителя, побажавши також і для ювілята дару оздоровлення за його заступництвом.

Після Божественної Літургії протоігумен Провінції Покрова Пресвятої Богородиці о. Ігор Гарасим, ЧСВВ, зачитав вітальну грамоту від Глави УГКЦ Блаженннішого Святослава, а о. Тимотей Коцур, ЧСВВ, головний радник — вітального листа від Протоархимандрита Василіянського Чину святого Йосафата о. Роберта Лисейка.

«Святкування Ваших ювілеїв — це велика подія для всіх нас, — наголосив Блаженніший Святослав у вітальній грамоті. — Разом із Вами заносимо до престолу Всевишнього наші молитви, дякуючи Йому за те, що покликав Вас на дорогу жертовної посвяти Церкві та рідному народові. Ваше служіння, спочатку священниче, а потім єпископське, є надзвичайно плідним в усіх завданнях, які Ви виконували протягом цих років».

Глава УГКЦ, пригадавши широку географію служіння єпископа-емерита, склав подяку милосердному Богові за Його благословення, а владиці Василеві — за співпрацю з Ним: «Ваше служіння, спочатку священниче, а потім єпископське, є надзвичайно плідним в усіх завданнях, які Ви виконували протягом цих років. Його географія вражає: апостольський візитатор у Казахстані та Середній Азії, єпископ-помічник Верховного Архиєпископа Львівського, екзарх Києво-Вишгородський тощо, — зазначив Патріарх і продовжив: — Нині ми втішаємося розвитком тих парафій, які Ви заснували, а вони сягають аж гостинного Півдня України — Одеси. Київський монастир Чину святого Василія Великого, до становлення і розбудови якого Ви причинилися, став не тільки окрасою столиці, а й місцем невпинної молитви, соціального служіння та виховання молоді. Завдяки Вам у Києві, на лівому березі Дніпра, на видноті, розміщений наш Патріарший собор Воскресіння Христового, який сьогодні, під час цієї страшної війни, слугує не тільки батьківським домом для вірних УГКЦ, а й прихистком від російських ракет і дронів для всіх українців, котрі шукають рятунку».

«Хай Господь прийме дар Вашого служіння, як приємну жертву, на свій престол, а Вам зішле з висот своє щедре благословення за молитвами Пресвятої Богородиці», — побажав Предстоятель.

Опісля всі священнослужителі перейшли до монастирської келії, щоб безпосередньо привітати ювілята, який через стан здоров’я не міг бути присутнім при престолі та єднався із молільниками у храмі за посередництвом телекомунікаційної системи.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ