СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ цей день, 70 років тому, у російській тюрмі як ісповідник віри помер свщмч. Климентій Шептицький
70 років тому, 1 травня 1951 року, о 21:30 лікарі медичного корпусу в’язниці у Владимирі-на-Клязьмі констатували смерть отця Климентія — Казимира графа Шептицького, екзарха Російської Греко-Католицької Церкви, архимандрита монахів Студійського уставу, рідного брата митрополита Львівського та Галицького Андрея.
Згідно з офіційним медичним актом, в останні роки життя Климентій страждав від загального артеріосклерозу, гіпертонії, декомпенсованої вади серця і «старечої немічности». Насправді ж здоров’я архимандрита підірвали жорстокі допити й нелюдські умови життя у неволі. Через ці пережиті знущання Церква вшановує отця Климентія як священномученика.
Отець Климентій Шептицький провів у російській неволі чотири роки, аж до самої смерти. Його ув’язнили в червні 1947 року як духовного лідера Церкви. Брат митрополита Андрея фактично очолив УГКЦ 1945-го після масових арештів серед єпископату й організовував спротив проти ліквідації Церкви. Щоб зупинити його діяльність, сталінський тоталітарний режим вивіз 78-річного старця за тисячі кілометрів від Львова й запроторив у в’язничні мури поволі помирати. Про це інформує видання «Локальна історія».
Збереглися і свідчення очевидців про смерть священномученика.
Про процедуру захоронення розповідала Варвара Іванівна Ларіна, колишня працівниця Владимирського централу. «Померлого роздягнули, обгорнули у простирадло, взяли на ноші та винесли на міський цвинтар, що знаходиться поруч в’язниці. Тіло кинули у заздалегідь приготовану яму і засипали землею, не залишаючи жодних позначок».
Нагадаємо, Климентій Шептицький замолоду отримав блискучу освіту в найкращих університетах Європи, доктор права Ягеллонського університету у Кракові, адвокат, депутат австрійського парламенту, голова Галицького лісівничого товариства.
Заможний та успішний шляхтич і бажаний гість аристократичних салонів у 1911 раптом покинув манливі перспективи світського життя і 1912 склав монаші обіти, упокоривши себе до безвідмовного служіння братам по монашій обителі. Ієромонах (1915), ігумен Студитів Свято-Успенської Унівської лаври (з 1926), член Богословського наукового товариства, таємно іменований Митрополитом Андреєм екзархом Московії (1939), архимандрит монахів Студійського уставу (1944), після арешту всіх єпископів на короткий час фактичний керівник УГКЦ (є припущення, що міг бути таємно хіротонізований на єпископа). Заарештований 1947, в часі слідства за звичною методою енкаведистів з одного боку зазнавав знущань і тортур, а з іншого — нікчемних пропозицій спокійного та ситого життя в монашій келії за умови переходу в московське православ’я. Нерозумні, чим бо можна спокусити людину, яка особисто досвідчила Бога, 78-літнього старця-монаха, який з дня на день очікував радісної миті зустрічі з Творцем? Народився у с. Прилбичі на Львівщині 1869. За цими лаконічними рядками-тезами біографії блаженного аж ніяк не проглядається велич його особистості, яку, після півстолітніх заборон і замовчувань, нація лише тепер починає відкривати. І ще мине чимало часу допоки українці врешті усвідомлять роль братів Шептицьких в новітній історії України та їх значення у формуванні духовної та національної ідентичності українців у прийдешніх часах.
За матеріалами Зенона Боровця та інтернет-видання «Локальна історія»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
