СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«У тіні хреста Спасителя тінь нашого хреста розчиняється», — владика Тарас Сеньків
Проповідь преосвященного владики Тараса Сеньківа, виголошена у Хрестопоклінну неділю, 4 квітня 2021 року, під час Божественної Літургії в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці у місті Стрию.
Хрест як символ наруги та страти
Сьогодні третя, Хрестопоклінна неділя Великого посту, коли у Євангелії звучать Христові слова, які своєю радикальністю та прямолінійністю не залишають у нас місця ані для крихти байдужості. Бо всі люди, без огляду на часом разючі відмінності, на додаток до смерті посідають одну спільну дійсність — свій хрест. Не існує людини, яка б не пізнала його присутності у своєму житті. Все, чому вона противиться та намагається уникнути, називає «хрестом». Та хрест власне і був придуманим людиною як інструмент наруги та страти собі подібних. Тому є символом страждань, несправедливості, насильства над гідністю та свободою особи.
Хрест Господній як випробування життя
Але напроти цього погляду стоїть перед нами Хрест Господній. Він є знаменням дерева життя, плоди якого посеред великопосної дороги пропонує нам Церква як духовну поживу задля зростання у праведності та святості. Хрест є не просто знаком важких життєвих ситуацій. В ньому є скрита більш глибока дійсність, яку можемо назвати «випробуванням життям». Життя є добре та гарне, але проживати його є нелегко, і потрібна мужність, щоб прийняти всю його реальність.
Так, хрест залишається у житті знаменням терпіння, але Спаситель приймає його добровільно, у послушності Отцю та з любов’ю задля спасіння людства. Про Ісуса та його хрест сказано, що «хоч був Сином, навчився з того, що витерпів, значення послуху і, ставши досконалим, спричинився до вічного спасіння всім, які йому слухняні». Він навчився чути пульс життя та своє серцебиття, через яке Бог говорив до нього, і у своїх стражданнях розділити терпіння інших.
Хрест поєднує наші плани з Божими
Тому, в заклику Ісуса взяти свій хрест, не йдеться так про сам хрест, якого ніхто не уникне, як про особисте відношення до хреста. Справжнім хрестом, несучи який ми йдемо за Ісусом, є не кожне випробування терпінням, але лише те, яке приймаємо добровільно, у синівській послушності Богу та з любові до ближніх. Бо тільки відвертий погляд на свій хрест у світлі віри, навчить нас правдиво бачити хрести інших. Взяти свій хрест означає прийняти його як дійсність та погодитися з тим, що ніщо в житті не є випадковістю. Хрест поєднує наші плани з Божими, орієнтує нас на сповнення його волі. Тоді все отримує свій сенс і принесе для нас свої спасенні плоди.
Хрест як символ боротьби проти темряви і зла
На хресті Спаситель започаткував Небесне царство між нами. Воно скривається в людських серцях, в яких під знаменням хреста веде щоденну боротьбу проти темряви і зла.
Сьогодні здається, мов би воно програє по всій лінії фронту. Повсюди шириться втрата віри і це призводить до зростання обурення, цинізму, ілюзій та відчаю. Для багатьох майбутнє є темним, а минуле — страченим. Тенденції до розчарування та байдужості, самогубства, вбивства ненароджених, абсурдності буття невиліковних та старих, безвідповідальності лідерів, непогамовного прагнення багатства, влади та слави — все вперто мов би прямує до своєї кульмінації.
Але в дійсності, сьогоднішнє людське суспільство, намагаючись здійснити себе у просторі абсолютно автономної свободи, вступило в якийсь порочний колообіг. Втікаючи від всякого терпіння, воно насправді лише помножує хрести страждань. Наслідком цього воно заразилося «культурою смерті», яка часто сприймає життя як непомірний тягар, бо ніхто не запитує людину, чи вона взагалі хотіла б жити. І чим більше людство протестує проти своїх хрестів, тим важче впродовж історії вони давлять на нього.
Хрест проголошує остаточну Божу перемогу
Та подібно як на Голгофі, хрест Господній проголошує Божу остаточну перемогу та присутність Божого царства між людьми вже зараз. Віра у цю правду звільняє нас від духовної сліпоти та надихає розкривати своїм життям очевидність Божої чинної присутності у світі. Зрештою, три фальшиві рушійні сили людського прогресу: «багатство, слава та влада» колись закінчаться, бо у Христі є нам дана єдина творча сила — справжня любов, яка служить іншим.
Людина хотіла втекти від своєї тіні. Намагалася позбутися її, але чим швидше від неї втікала, тим швидше тінь бігла за нею. А було достатньо, щоб людина укрилася в тіні великого дерева. Та вона сама до цього не додумалася. У тіні хреста Спасителя тінь нашого хреста розчиняється, освячується та стає частиною преображаючої нас жертви розп’ятого Христа. Тому сьогодні «хресту твоєму покланяємось Владико, і святе Воскресіння твоє славимо». Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський
