«У нашій Церкві все буде гаразд, бо наш Патріарх — людина щирої і глибокої молитви!» — владика Богдан Дзюрах

Київ, 27 березня 2021 року Божого
Вих. СЄ-21/059

Його Блаженству Святославові,
Отцю і Главі Української Греко-Католицької Церкви,
з нагоди 10-ліття патріяршого служіння

Слава Ісусу Христу!

Ваше Блаженство!

Сьогодні уся наша Церква разом з Вами святкує перше 10-ліття Вашого патріяршества. Мабуть, Ви переживаєте цей день по-особливому, із почуттями в серці, відомими лише Всевишньому. І це не дивно. Бо прийняти жезл Предстоятеля з теплої руки Блаженнішого Любомира та бути причисленим до когорти таких велетнів духа як праведний митрополит Андрей, ісповідник віри патріярх Йосиф, невтомний молільник Мирослав-Іван і, власне, — смиренний Любомир, — це подія, яка не може не викликати в серці острах і збентеження. В такі хвилини мимоволі почуваємося глиняною посудиною, в яку Господь вливає безмір благодаті, та можемо з апостолом народів шептати у своєму серці: «Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать його в мені не була марна» (1 Кор. 15, 10 а). Справді, ця Божа благодать, яка спочила на Вашій душі у священичих свяченнях і осягнула свою повноту в єпископській хіротонії, тепер мала приносити свої нові плоди на найвідповідальнішому церковному служінні: Отця і Глави УГКЦ.

Сьогодні, думаючи про Вас, можемо підтвердити слова апостола Павла про те, що Божа благодать як у його, так і у Вашому житті не була надаремною. І ми разом із Вами дякуємо Богові за кожен плід — найменший і найбільший, — який божественна благодать впродовж цих 10-х років принесла у Вашому житті, а через Вас — у нашій Церкві і в українському народі. Втім, плід благодаті міг зродитися лише тому, що Ви, Ваше Блаженство, працювали і працюєте більше, ніж усі інші (пор. 1 Кор. 15, 10 б). Щоб переконатися у цьому, вистачить переглянути стрічку новин на наших всецерковних сайтах чи прочитати Вашу сторінку в соціальних мережах, а ще краще — мати привілей жити поруч із Вами, привілей, яким втішався я впродовж свого служіння в Києві. Сьогодні дякую Вам особисто за довіру, за добрий приклад і підтримку, яку досвідчував впродовж усіх років.

Коли святкуємо цей Ювілей, то мимоволі оглядаємося на минулі 10 років. Із трепетом спогадуємо тривогу, яку ми пережили у зв’язку з закінченням патріяршого служіння св. п. Блаженнішого Любомира, а потім оту радість, отой «подих весни», який відчули, виходячи із патріяршого собору після Вашої інтронізації. Тоді погляди Церкви і суспільства були прикуті до молодого і повного запалу та енергії Предстоятеля. Журналісти слідкували, який годинник Ви носите і на якому авті їздите, політики цікавилися Вашою позицією з тих чи інших питань, Апостольська Столиця з зацікавленням очікувала на Ваш перший візит до Риму.

А ми, вірні Церкви-Мучениці, яку Господь доручив Вашому проводові, ловили з Ваших уст слова першої проповіді у Патріяршому соборі, в якій Ви окреслювали напрямок подальшої спільної дороги. Ви говорили, як завжди, лаконічно, по-богословському докладно формулюючи кожний вислів, підсилюючи слово промовистими жестами руки, чіткою інтонацією голосу, тоді ще несміливою усмішкою. Ви закликали кожного із нас «поставити чесний і животворящий Хрест нашого Спасителя в центрі свого життя» та «відкрити у своєму житті дієвість Його пасхального таїнства». А ще Ви запевняли, що наша Церква «є і буде душею українського народу, щоб його освячувати, відкрити його серце до свого брата і сусіда, щоби зберегти наш люд як люд Божий і вести його до спасіння та життя вічного».

Сьогодні дякуємо Богові за це десятиліття, що минуло. Дякуємо Вам за витривалість, мудрість, терпеливість і побожність! Спостерігаючи за Вами зблизька, можна з надією казати: «У нашій Церкві все буде гаразд, бо наш Патріярх — людина щирої і глибокої молитви!».

Але я дякую Вам рівно ж за те, що Ви, святкуючи цей перший ювілей Вашого предстоятельського служіння, не зосереджуєтеся на минулому, не рахуєте здобутки (це роблять інші замість Вас і це — природньо). Ви ж, натомість, скеровуєте свій і наш погляд до майбутнього. Справді, достойно Патріярха було пропонувати з нагоди ювілейних святкувань щиру «Розмову про візію УГКЦ: Разом у майбутнє!». Нехай у цій розмові не забракне вміння слухати і чути, здатності бачити і розрізняти, відваги накреслювати напрямки і рішучості робити перші кроки!

Як Секретар Синоду, що дві із трьох своїх каденцій провів під Вашим проводом, я від душі бажаю, щоб Синод Єпископів і надалі сповняв своє важливе ключове завдання розпізнання Божої волі для наших вірних і українського народу; бажаю, щоб це «серце Церкви» — наш Синод Єпископів — було завжди здоровим; щоб йому ніколи не забракло життєдайного кисню Божої благодаті і натхнення Святого Духа; щоб воно билося в унісон з Божою волею та посилало у найвіддаленіші куточки Церкви здорові імпульси добрих Божих рішень і таким чином допомагало усій нашій Церкві достойно здійснити місію, яку Господь їй доручив.

Нехай Господь благословить всіх нас на це спільне мандрування дорогами Божої волі! Нехай Господь сотворить Вам, Блаженніший Владико, у радості і мирі, у благодаті і посіщенні Святого Духа многая і благая літа!

З проханнями про Ваше архипастирське благословення
і з запевненнями наших молитов,
від імені Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ