У Мюнхені за участі єпископа Богдана Дзюраха відбулася Хресна хода народів
18 квітня 2025 року у Мюнхені за участі генерального вікарія Крістофа Клінгана та апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії владики Богдана Дзюраха пройшла велелюдна «Хресна хода народів», яка традиційно кожного року розпочинається у єзуїтському соборі Святого архистратига Михаїла.

На Марійській площі, де традиційно завершується хресна хода, учасників молитовної процесії зустрів архиєпископ Мюнхена і Фрайзінга кардинал Рейнхард Маркс, який у своєму слові закликав усіх присутніх бути чутливими до страждань українського народу, єднаючись у молитві та ділах християнської любові. Водночас архиєпископ Рейнхард запевнив Апостольського екзарха владику Богдана у своїй братерській підтримці. Про це повідомляє пресслужба Апостольського екзархату у Німеччині та Скандинавії.
У свою чергу, владика Богдан, промовляючи до людей, закликав їх нести Божу любов у життя, хто страждає. «У ранах Ісуса ми розпізнаємо наші власні рани, рани власного народу і усього людства: усіх принижених у своїй гідності, зневажених у своїх правах, переслідуваних за віру, позбавлених своїх фундаментальних прав і свобод, тортурованих і полонених, насильно депортованих і видворених з власної землі, забутих у своїй самотності і у своїх стражданнях. Саме так ми, українці, переживаємо нашу теперішню драму триваючої війни проти нашого народу», — мовив до учасників Хресної ходи владика Богдан.
До слова, всі учасники дійства на його початку отримали освячені нагрудні хрестики, що традиційно кожного року отримують усі, хто єднається у цій молитві Страсної п’ятниці. Сьома стація цієї ходи звучала українською мовою, а духовними розважаннями кожної стації були тексти роздумів о. Романо Ґуардіні.
СЛОВО
владики Богдана Дзюраха, апостольського екзарха у Німеччині та Скандинавії
Ваша Еміненціє, дорогі сестри і брати у Христі,
супроводжуючи Господа Ісуса на Його хресній дорозі, ми самі почуваємося супроводжуваними Ним на наших хресних дорогах цього земного мандрування. Бо ми знаємо, що він іде цим своїм Хресним шляхом не задля себе, але задля нас і задля нашого спасіння, як про це пригадує нам пророк Ісая: «Він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані» (53, 4–5).
Так, у ранах Ісуса ми розпізнаємо наші власні рани, рани власного народу і усього людства: усіх принижених у своїй гідності, зневажених у своїх правах, переслідуваних за віру, позбавлених своїх фундаментальних прав і свобод, тортурованих і полонених, насильно депортованих і видворених з власної землі, забутих у своїй самотності і у своїх стражданнях. Саме так ми, українці, переживаємо нашу теперішню драму триваючої війни проти нашого народу. Тому Глава нашої Церкви Блаженніший Святослав з правом пише у своєму цьогорічному Посланні на Великдень: «Христос є той, хто сьогодні страждає в тілі України! Це Його вбивають у наших дівчатах і хлопцях на фронті. Це Його продовжують катувати в наших полонених. Це Його викрадають у дітях, яких продають у російську неволю. Це Він поранений у наших героях і плаче очима нашим матерів, дітей і сиріт, які втратили синів, чоловіків і батьків. Це Він, наш Спаситель, є сьогодні не тільки з нами, а й у нас. Він поділяє наш біль і наші терпіння, бо нас бачить, знає і відчуває в самому собі, страждає нашими ранами у власному тілі».
Відчуваючи на собі цю Христову співчутливу близькість, відчуваючи на собі Його милосердний погляд, ми похиляємося сьогодні над Ним, щоб з Його жертви, як з джерела нового життя, зачерпнути для себе потрібну благодать. Нехай ця Божа благодать укріпить в нас надію та зробить нас самих здатними похилятися над тими, хто страждає поруч з нами і ставати для них знаком і свідками Божої присутності і Божої любови.
Цією Хресною дорогою народів ми висловлюємо нашу спільну віру: після Великої п’ятниці неминуче настане світлий день Пасхи — день, коли воскреслий Христос стане посеред нас, покаже нам Свої і наші рани, преображені світлом воскресіння, і сповістить нам радісну пасхальну благовість: «Мир вам!».
А ми, зі свого боку, зможемо з вдячністю заспівати Йому, нашому Спасителю і Відкупителю, пасхальну пісню надії, яку співають у храмах візантійської традиції на Великдень: «Вчора нас з Тобою поховано, Христе; встаємо сьогодні з Тобою, Воскреслим, бо вчора нас з Тобою розп’ято, то ж і нас прославив, Спасе, у Царстві Твоїм». Бажаю вам і всім нам сповненої надії і миру Пасхи Господньої та щедрого Божого благословення. Амінь!
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії