У Мельбурні попрощалися з о. Дмитром Сенівим — першим українським католицьким священником, висвяченим в Австралії

11 вересня 2026

8 вересня, у свято Різдва Пресвятої Богородиці, у катедральному храмі Свв. апп. Петра і Павла у Мельбурні відбулася Заупокійна Архиєрейська Божественна Літургія за о. Дмитром Сенівим, який відійшов до вічності 23 серпня 2026 року, на 87-му році життя та 60-му році священничого служіння.

У Мельбурні попрощалися з о. Дмитром Сенівим — першим українським католицьким священником, висвяченим в Австралії

Богослужіння очолив владика Микола кардинал Бичок, єпарх Мельбурнський, у співслужінні духовенства Мельбурнської єпархії. Разом із родиною о. Дмитра, богопосвяченими особами та вірними напередодні ввечері, 7 вересня, вони молилися священничий Парастас, а наступного дня зібралися на Божественну Літургію, щоб подякувати Богові за дар життя покійного і його багаторічне священниче служіння та провести його в останню земну дорогу. Про це повідомляє пресслужба Мельбурнської єпархії Святих апостолів Петра і Павла.

У своїй проповіді владика Микола звернув увагу на особливий символізм того, що прощання з о. Дмитром відбулося саме у свято Різдва Пресвятої Богородиці, адже набожність до Божої Матері займала особливе місце в його духовному житті та служінні. Згадуючи життєвий шлях покійного священника, кардинал наголосив, що за майже шістдесятьма роками його служіння стоять тисячі людей, для яких він служив Божественну Літургію, проповідував Боже слово, яких хрестив, сповідав, вінчав та проводжав у вічність.

Особливу увагу владика Микола звернув на місце о. Дмитра в історії Української Греко-Католицької Церкви в Австралії. 26 березня 1967 року в Мельбурні владика Іван Прашко рукоположив диякона Дмитра Сеніва на священника, і він став першим українським католицьким священником, висвяченим в Австралії. Упродовж наступних десятиліть о. Дмитро служив у Сіднеї, Канберрі, Квінбіяні, Перті, Аделаїді, Мельбурні та Тасманії, допомагав сестрам Василіянкам, опікувався молоддю та підтримував діяльність СУМу і Пласту.

«Він належав до того покоління священників і мирян, які не отримали тут готової Церкви. Вони її будували. Тому сьогодні, прощаючись з о. Дмитром, ми відчуваємо, що разом із ним наче відходить ціла епоха. Епоха піонерів нашої Церкви в Австралії, які прибули сюди після війни, часто майже без нічого, але привезли із собою найцінніше: віру, любов до своєї Церкви і до України», — сказав кардинал Микола.

Звертаючись до присутніх, владика наголосив, що пам’ять про о. Дмитра та покоління, до якого він належав, має виявлятися у продовженні справи, якій вони присвятили своє життя: «Отець Дмитро свою частину дороги пройшов. Тепер ми є відповідальними за збереження тої спадщини, яку він та інші піонери нашої Церкви в Австралії залишили нам. Берегти цю спадщину — це не лише пам’ятати їхні імена чи розповідати про минуле. Це продовжувати те, заради чого вони жили і служили: берегти віру, плекати нашу Церкву, передавати її наступному поколінню і залишатися зі своїм народом».

На завершення проповіді кардинал Микола пригадав слова самого о. Дмитра про власне життя: «Бог все був з мною». Владика зазначив, що Господь був із ним у дитинстві, у роки війни та біженства, під час навчання, на дорозі до Австралії, у його покликанні та священничому служінні. «І віримо, що о. Дмитро також залишався з Богом до останнього свого подиху».

Після завершення заупокійних богослужінь усі зібралися за спільним обідом у залі Патріарха Йосифа. У теплій родинній атмосфері присутні згадували о. Дмитра, ділилися особистими спогадами про зустрічі з ним, його служіння та роки, присвячені Українській Греко-Католицькій Церкві й українській громаді в Австралії.

Довідка

Отець Дмитро народився 17 серпня 1940 року в Раковаці поблизу Прнявора в Босні, у багатодітній українській родині Михайла та Анни Сенів. Його предки походили з Галичини й наприкінці XIX століття переселилися до Боснії, зберігши любов до України, віру та українські традиції.

Дитинство майбутнього священника припало на важкі воєнні та повоєнні роки. У 1942 році родина втратила батька, а згодом була змушена залишити рідний дім. Після Другої світової війни сім’я жила в Югославії, а 1952 року опинилася в таборі для біженців у Трієсті. Саме в ці непрості роки поступово визрівало покликання Дмитра Сеніва до священства.

У 1953 році він вирушив на навчання до Малої семінарії у Франції, згодом продовжив формацію в Італії. Після завершення Малої семінарії вступив до Великої семінарії в Римі та навчався в Папському університеті Урбані, де студіював філософію і богослов’я. Під час перебування в Римі мав нагоду зустрічатися з Блаженнішим Йосифом Сліпим і прислуговувати йому під час богослужінь.

Після завершення студій у 1966 році Дмитро Сенів прибув до Австралії, де після тринадцяти років розлуки знову зустрівся зі своєю родиною. 26 березня 1967 року в катедральному соборі Святих верховних апостолів Петра і Павла в Мельбурні владика Іван Прашко уділив йому священничі свячення. Ця подія стала історичною для Української Католицької Церкви в Австралії: о. Дмитро став першим українським католицьким священником, висвяченим на австралійській землі.

Від перших днів священства о. Дмитро служив українським громадам у різних куточках Австралії. Був сотрудником у Мельбурні та Сіднеї, опікувався вірними в Канберрі, Квінбієні, Воллонґонґу та багатьох віддалених місцевостях Нового Південного Уельсу. Двічі був парохом у Канберрі та Квінбієні, у 1978–1983 роках служив парохом у Перті, а в 1989–1995 роках — в Аделаїді. Упродовж багатьох років був також капеланом молоді Єпархії, беручи активну участь у молодіжних таборах та вихованні молодого покоління українців Австралії.

З його служінням пов’язані важливі сторінки становлення українських католицьких громад Австралії. У Канберрі він разом із парафіянами працював над створенням парафіяльного осередку та здобуттям землі для майбутнього храму. Брав активну участь у відзначенні 1000-ліття Хрещення України в столиці Австралії та в паломництві українців Австралії до Рима 1988 року. У 1994 році о. Дмитро був іменований митрофорним архипротопресвітером, а в 1995–1996 роках виконував обов’язки адміністратора Катедральної парафії.

Важливою частиною його життя залишалася також праця зі словом. Отець Дмитро готував і видавав релігійні та історичні матеріали, а спогади про власний життєвий і священничий шлях зібрав у книзі «Перший висвячений Український Католицький Священик в Австралії 1967». Своє життя він сам підсумовував просто: попри всі труднощі дороги, «Бог все був з мною».

Майже шість десятиліть священничого життя о. Дмитра Сеніва стали частиною історії Української Католицької Церкви в Австралії та життя української громади на цьому континенті.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ