СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ Городенці на Прикарпатті відзначили 145-ліття парафіяльного храму
У пʼятницю, 6 грудня, владика Петро Голіней, єпископ-помічник Коломийської єпархії УГКЦ, з нагоди храмового свята та 145-ти ліття від дня освячення храму очолив Архиєрейську Божественну Літургію у церкві Святого Миколая в м. Городенка.
Духовенство разом з вірянами процесійно зустріли єпископа перед центральним входом храму, після чого парафіяльна молодь привітала архиєрея та вручила владиці традиційний український хліб, як повідомляє пресслужба Коломийської єпархії УГКЦ.
З 145-літньої історії храму
Цього дня у храмі зібралася велика кількість мешканців міста та парафіян, адже місцева громада відзначала 145-ліття своєї святині. За архівними даними, наприкінці XVIII століття в Городенці налічувалося 11 дерев’яних церков, 2 монастирі, 3 вимурованих з каменю храми. Серед них — дерев’яна церква Святого Миколая, збудована на передміському Фільварковому Куті.
Сучасна церква Святого Миколая — єдиний храм Городенки, зведена на місці двох більш давніх дерев’яних церков. Перші письмові згадку про них знаходимо в матеріалах генеральної візитації церков Львівської єпархії за 1732–1733, 1745–1748 та 1753–1757 роки. Зведення нової кам’яної церкви завершене у 1879 при великому сприянні барона Миколая Ромашка, що «… взірцем під кожним поглядом запровадив господарство, через що Городенка уважана є за взірець господарства в тій частині Галичини».
Невелика за розмірами, класично тридільна, складається з бабинця, нави, та вівтаря. Однокупольна, позолочений купол знаходиться над навою, яка вища за бабинець та вівтар, і закінчується хрестом. Головний фасад храму завершується трикутним, у найвищій частині закругленим фронтоном, що прикрашений декоративними вазами та кулями з хрестами. Над головним входом у храм розташований балкон. Під балконом, над головним входом у храм знаходиться фреска святого Миколая.
Виступаючі бокові частини нави закінчуються маленькими куполами з хрестами у вершині. Вівтар прямокутної форми з заокругленими боками увінчаний маленьким куполом. Подвір’я церкви обгороджене залізною огорожею. До огорожі з боку головного входу на подвір’я храму прилягає велика мурована арочна дзвіниця.
У 1922 році церкву закрили «задля небезпеки завалення»: тріснув фундамент та східна стіна. Через рік після ремонту храм знову відкрито. При церкві містилася парафіяльна бібліотека, яка налічувала 250 томів, а також діяли два церковних братства — «Братство міщанське» і «Братство селян Кута Фільваркового», та захоронка сестер служебниць Пречистої Діви Марії.
Після Другої світової війни храм Святого Миколая, як і багато інших церков Покуття, було закрито місцевими та «зайшлими» атеїстами. Вівтар та ікони знищено, а приміщення до 1990-х років використовувалося торговельними організаціями під склади.
Ювілей храму
6 грудня 2024 року відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, під час якої єпископові співслужили о. Микола Вонсуль, настоятель храму, о. Ігор Левицький, протопресвітер Городенківського протопресвітеріату, о. Василь Скрипка, протопресвітер Чернелицького протопресвітеріату, а також священнослужителі із сусідніх парафій.
Під час свого душпастирського слова владика Петро привітав присутніх із храмовим святом, звернувши свою увагу на постать покровителя храму. Як зазначив проповідник, святий Миколай жив близько тисячу сімсот років назад, а залишив після себе такий слід, що і сьогодні Церква прославляє його імʼя, а він далі робить чуда. Святитель Миколай для багатьох із нас є прикладом християнського життя. До сьогоднішнього дня дійшло дуже багато свідчень того, скільки добрих справ зробив цей святий ще за свого життя. Але також є чимало підтверджень чуд, які відбулися за молитовним заступництвом Миколая Чудотворця.
Святий Миколай — реальна історична особа, а не міф
Також єпископ Петро відзначив, що святий Миколай завжди був шанований на українській землі. По навколишніх селах і містах будували йому святині. «І навіть цей храм, у якому ми сьогодні спільно молимося, теж названий в честь святителя Миколая, який є заступником цього міста», — мовив він.
Не оминув своєю увагою єпископ і спотвореного сприйняття святителя, яке часто присутнє у масовій культурі. «Слід підкреслити те, що з появою в Європі протестантських церков, образ Пречистої Богородиці та багатьох святих почали знецінювати. А постать святого Миколая не просто знецінили — його спотворили. Саме так народився казковий Санта Клаус. На відміну від міфічного героя, наш святий Миколай Чудотворець є правдивою історичною особою. Він був реальним єпископом, а зараз залишається для нас реальним помічником. Нині є багато людей, які уподібнюються до цього святого, адже роблять для інших багато добра й милосердя».
«Просімо сьогодні у святого Миколая миру для наших сердець. Бо коли мир пануватиме в серці, то для нас, ні війна, ні смерть не будуть страшними», — побажав на завершення своєї проповіді єпископ-помічник Коломийської єпархії.
Подячні слова і привітання
Після завершення Служби Божої на адресу владики Петра лунали численні привітання. У свою чергу, єпископ вручив парафіянам та жертводавцям вітальні грамоти від Блаженнішого Святослава Шевчука, Отця і Глави УГКЦ, владики Володимира Війтишина, архиєпископа і митрополита Івано-Франківського, та владики Василія Івасюка, єпарха Коломийського.
Відтак до владики Петра Голінея звернувся о. Микола Вонсуль, який подякував архиєрею за пастирський візит та привітання. «Преосвященний владико Петре, я радий, що в цей день маю можливість служити разом з Вами. Дякую за те, що Ви ділитися своєю радістю любовʼю й милосердям. Переконаний, що піднесені Вами молитви до Бога і святого Миколая, який є патроном нашої церкви, є вислухані Господом. А нині ми усі зичимо Вам многих і благих літ життя!» — наголосив о. Микола.
На завершення владика Петро уділив присутнім архипастирське благословення через мирування, а священнослужителі відслужили Чин малого освячення води.
Фото: Роман МизюкПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
