СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ Філадельфії молитовно попрощалися з єпископом-емеритом Іваном Бурою
23–24 січня у катедрі Непорочного Зачаття у Філадельфії відбулися похоронні богослужіння вислуженого єпископа-помічника Філадельфійської архиєпархії владики Івана Бури, який упокоївся напередодні, 17 січня, у Вашингтоні.
Під час богослужінь, які очолив митрополит Борис Ґудзяк, співслужили єпископи Павло Хомницький із Стемфордської єпархії, Богдан Данило із єпархії Святого Йосафата в Пармі, Браян Байда із єпархії Торонто та Східної Канади, а також римо-католицький єпископ Грінсбурга (Пенсильванія) Ларрі Кулик та близько чотирьох десятків священиків. Окрім духовенства Філадельфійської архиєпархії, до молитви долучилися священики Стемфордської та Пармської єпархій, представники Русинської Візантійської Католицької Церкви в США, римо-католики та православні. Про це повідомляє Служба комунікації Філадельфійської архиєпархії УГКЦ.
Під час похорону були зачитані листи-співчуття, які надіслали Глава і Отець Української Греко-Католицької Церкви Святослав Шевчук та державний секретар Ватикану Кардинал П’єтро Паролін, який від імені Святішого Отця Папи Франциска подякував Богові за роки священичого і єпископського служіння владики Бури, який помер на 52-му році священства і 17-му році єпископства.
Парастас за владикою Іваном
Владика Богдан Данило під час Архиєрейського парастасу 23 січня назвав життя владики Івана однією ланкою у ланцюжку історії спасіння і порівняв його із Закхеєм, якого Церква згадує у цей час літургійного року. «Владика Іван не був найвищим за зростом членом нашого Синоду, але як Закхей він протягом усього свого життя завжди шукав Бога. Хотів відчути Боже милосердя і Божу любов і потім цим даром ділитися з іншими», — наголосив єпарх Пармський, який змінив владику Івана на цій катедрі 2015 року. Він також зауважив, що остання проповідь покійного є у чудових глибоких текстах похоронних богослужінь традиції нашої Церкви.
Під час Парастасу митрополит Борис подякував ректорові семінарії святого Йосафата в Вашингтоні отцеві Робертові Гітченсу, де протягом останніх років мешкав владика Бура, за відданість і опіку, особливо у час, коли стан його здоров’я суттєво погіршився.
У своєму слові о. Роберт поділився з присутніми кількома історіями, що ілюструють характер і стиль Покійного владики Бури, з яким він познайомився вступивши в семінарію. «У його кабінеті, який тепер є моїм, моя мама розплакалася, бо він сказав, що я не завжди зможу бувати вдома на свята. Він навчав серйозності священичого покликання. Що йдеться про служіння людям. Що треба служити, незважаючи на втому… Я буду за ним дуже сумувати. Найваждивіше, чого він навчив мене під час нашого спілкування — бути смиренним і служити Божому люду», — поділився о. Роберт згадавши деталь, яка його самого вразила — вже будучи серйозно хворим, не в змозі виконувати душпастирське служіння, владика Іван при вході до свого помешкання зберігав набір для відвідин недужих, на випадок, що доведеться терміново їхати.
Похоронні богослуження
У своїй проповіді на похоронній Літургії 24 січня митрополит Борис звернув увагу на те, що Церква супроводжує владику Івана у останній путь у час, коли в багатьох українців є відчуття, що їх оточує смерть: «Смерть є щоденним болісним досвідом наших людей, нашої Церкви, нашого народу. Світ говорить про смерть в Україні. А українці кажуть, що це не є лише про смерть, а про життя, про вічність».
«Від Хрещення, прийнявши дар вічності, живлячись Святими Тайнами, він [владика Іван] прийняв Христове запрошення цим даром ділитися — хрестити, причащати, розрішати, вінчати, допомогти людям розуміти смерть, розуміти, що вони покликані жити вічно», — сказав митрополит Борис. Він імені духовенства і вірних він подякував Покійному владиці за те, що той вповні віддався своєму служінню, за його скромність і доброту.
У своєму листі митрополит-емерит Стефан Сорока, який багато співпрацював з владикою Бурою як єпископом-помічником, також подякував йому за служіння і підтримку.
«Глибоко вдячний Господеві за те, що він дав мені можливість бути частиною життєвого шляху владики Івана, а також за його неоціненну допомогу та поради. Мабуть, найрадісніші часи для мене під час проживання в резиденції архієпископа у Філадельфії були тоді, коли єпископ Іван Бура, єпископ Волтер Паска і я жили там разом. Радість, довіра і братерство були нашим даром одне одному», — написав вислужений митрополит Сорока, який не зміг приїхати на похорон.
Єпарх Торонтонський Браян Байда у своєму короткому слові зосередився на мистецтві присутності. Він згадав, що владика Іван небагато говорив під час Синодів єпископів УГКЦ, але його мовчання часто було промовистим. «Ми сьогодні йому дякуємо за усі ті моменти, коли він був присутній заради нас. Це була можливість відчути присутність Пресвятої Трійці, Святого Духа, який промовляє до нас, коли ми визнаємо чи підкреслюємо присутність іншого».
Вислуженого єпископа-помічника Філадельфійської архиєпархії Української Католицької Церкви поховали на цвинтарі Андрія Первозванного у Баунд Бруку, штат Нью-Джерсі, який є посілістю Української Православної Церкви в США. «Через цей символ владика Іван буде свідчити до кінця історії про єдність у Христі, про те, що людський гріх, роздор, стіни, що є на цій землі, не сягають до неба», — зазначив митрополит Борис Ґудзяк.
На необхідності єдності у сучасному поляризованому світі також наголошував у своєму короткому слові від імені римо-католицьких єпископів Ларрі Кулик: «Сьогодні, коли ми віддаємо нашого брата Господу, ми знаємо, що він бачить і розуміє повноту цієї єдності, представленої в єдності з Богом, Його Творцем, з Христом, який помер за нього, і зі Святим Духом, який дав йому подих життя».
Під час чину погребення до молитви приєднався митрополит Антоній Щерба, глава Української Православної Церкви в США. Він висловив співчуття духовенству та вірним Української Католицької Церкви в США і поділився кількома згадками про владику Івана, якого назвав небагатослівним, але таким, що умів бути близько до своїх вірних.
Фото: Галина ВасилицяПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
