СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Турбота про спасіння душі повинна мати перевагу над турботою про добробут тіла», — владика Тарас Сеньків
Проповідуючи 28 червня 2020 року, в Третю неділю по Зісланні Святого Духа, в часі Архиєрейської Божественної Літургії в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию, владика Тарас Сеньків звернув увагу на наше постійне прагнення відшукати власне спасіння у матеріальних благах. Це прагнення, за словами владики, веде до побудови новітніх Вавилонських веж та цілковитого розчарування. Справжнє спасіння людини — у Господі нашому Ісусі Христі.
Про те побиваються погани.
Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне.
Шукайте перше Царство Боже та його справедливість,
а все те вам докладеться».
Протягом двох тисячоліть ми робимо прямо протилежне тому, що пропонує нам Господь. Більша частина людських сил і здібностей поглинається насиченням, утвердженням самодостатності та досягненням розкоші життя. І зродився нам з цього небезпечний світ на межі вибуху: одна частина лікується від ожиріння, інша — страдає від нестатків та голоду. Скількома непотрібними, заплаченими кров’ю речами, ми досі захоплені. Це не Царство Боже і його праведність.
Заклик до свободи від речей
Через тотальну окупацію людської свідомості ідеологією насичення та розкоші цих ідолів, яким сьогодні поклоняється світ, нам тяжко зрозуміти Христові слова про дикі лілії та небесних птахів, бо в них є запрошенням до свобідної довіри у доброту Божого Провидіння. В них є нагадування про дану нам Богом первозданну гідність життя, яку можемо зберегти лиш рішучим протистоянням старим спокусам хліба, гордості та влади. Тому це є заклик до свободи від речей, здобуттю яких посвячуємо стільки життєвих сил, а вкінці пізнаємо, що то ми їм служимо, що не є їх господарями.
Шукайте спершу Царство Боже та його праведність… Сьогодні дуже часто цей заклик підмінюється людською інтерпретацією. Тому, мов погани, ми спочатку шукаємо те, що самі вважаємо для себе корисне, сподіваючись, що на цьому матеріальному чудовиську виникне царство Боже та його праведність, але в нашій режисурі…
Побудова новітньої Вавилонської вежі
Я знаю, що не покликаний і не в змозі вирішити соціальні та економічні проблеми світу, навіть якщо маю в руках Євангеліє. А ті, хто покликаний це зробити, не мають Євангелія ні в руках, ні в серці. І тому світ так мало схожий на Боже царство. Він радше подібний дуже поспішному спорудженню Вавилонської вежі з однією турботою: що будемо їсти, що будемо пити, у що будемо одягатися, та одночасно зі зростаючою кількістю голодуючих, страждаючих і безправних… У світі множаться стосунки без любові, благополуччя без радості, будується суспільство щастя, від якого багато людей парадоксально втікають через самогубство. Це царство світу та його праведність.
Бог і матеріальні блага: вибір за нами
Ісус заявляє, що людина мусить зробити вибір у своєму житті між Богом та матеріальними благами, і об’єднати ці протилежності неможливо. Для людини Бог є часто маловідомою та надто складною реальністю, щоб у ньому шукати свою безпеку. Коли вона чує про Бога, найчастіше чує про свої обов’язки перед ним, та про вимогу безмежно довіряти Йому. Матеріальні блага є їй ближче зрозумілі. В них бачить засіб, який дає почуття безпеки, впевненість, що зможе подолати труднощі та власні обмеження.
Та говорячи про Боже провидіння, Ісус показує на безупинну турботу Бога про все різноманіття життя на землі. Від нього походить кожне земне добро, тому надавати якомусь створінню властивість самодостатності — це ілюзія, яка веде до краху. Справжню допомогу людині може запропонувати тільки Бог і його благодать.
Дивно, що люди, проживши стільки історичних трагедій, не хочуть змінити свою поведінку та заперечують розумність Божих упімнень. Радше віддають перевагу трагічному шляху, переживаючи нещастя за нещастям. І зовсім не хочуть визнати, що вибрали неправильний напрямок. А від запрошення шукати Божого Царства та його праведності, очікують лише більше подальших труднощів.
Божий прихід — це завжди добро і любов
Сьогодні бракує розуміння, що Божий прихід — це завжди добро і любов. Бог тільки очікує нашої згоди на його присутність. Якщо ми дамо Богу право робити його справи в нашому житті, то все, що з нами відбудеться, піде нам на користь. Наша турбота про хліб щоденний більше не буде мотивована страхом з того, що чогось забракне, але стане спокійною, чесною працею, заснованою на довірі на доброту Бога, який добре знає що нам потрібно для життя тут, на землі, і запевнює нам вічне життя на небі.
Шукайте перше Царство Боже та його справедливість. Перед цією першою і найважливішою турботою, всі інші турботи повинні вщухати. Це, однак, не означає, що християнин у наївному оптимізмі не повинен виконувати своїх обов’язків у суспільстві, в якому живе і яке повинен творити. Але це означає, і ми повинні сказати сьогодні це дуже голосно, що турбота про спасіння душі повинна мати перевагу над турботою про добробут тіла, що турботі про виконання Божої волі та побудови його Царства повинні підпорядковуватися всі зусилля на збереження гідності кожної особи та будівництва матеріального благополуччя суспільства.
† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський
