СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Тривалість і тривкість»: на Lviv BookForum обговорили, як війна змінює українців і наше бачення майбутнього
У межах 32-го Lviv BookForum відбулася дискусія «Тривалість і тривкість: зазирнути у майбутнє», присвячена осмисленню того, як війна та випробування останніх років вплинули на українську ідентичність та роль країни у світі.
У розмові взяли участь доктор історичних наук, професор УКУ Ярослав Грицак, професор Гарвардського університету, директор Українського наукового інституту в Гарварді Сергій Плохій, офіцер ЗСУ та куратор філософських програм Олександр Комаров, публіцист і філософ Вахтанг Кабуладзе та митрополит УГКЦ, президент УКУ владика Борис Ґудзяк. Модерувала дискусію культурологиня Ольга Муха. Про це повідомляє інтернет-видання «Твоє місто».
Учасники зійшлися на думці, що навіть попри триваючу російсько-українську війну, сам факт можливості публічно обговорювати майбутнє — це вже перемога українського суспільства.
«Ми не можемо контролювати війну, але можемо контролювати себе»
Митрополит Борис Ґудзяк наголосив, що тривалість війни — це обставина, яку ми не можемо змінити, але від нас залежить, якими ми будемо під час цієї тривалості.
«Тривалість, часовий простір робить нас об’єктом. Ми не можемо стримати ракету чи контролювати дрони. Але маємо владу над тим, що відбувається в нас. Кожному важливо працювати над собою і з іншими, стимулювати осмислення вічності, того, що є поза межами матеріального життя», — зазначив митрополит Української Греко-Католицької Церкви.
На думку владики, українське суспільство сьогодні проходить через глибоке духовне очищення. Війна змушує нас переосмислити цінності, подолати егоїзм і замкненість, які притаманні сучасній західній культурі.
«Трагедія Заходу — у нарцисизмі, у зосередженості на собі. Коли всі твої цінності пов’язані лише з тобою, перспектива смерті стає розпачливою. Українці ж змушені дивитися смерті у вічі, і це, як би трагічно не звучало, робить нас зрілішими. Мільйон людей зголосився захищати державу за останні десять років. Це вражає і змушує замислитися — чим є моє життя і що вартує європейський прапор, за який гинули на Майдані».
Українці — «майстри кризового менеджменту»
Під час дискусії владика Борис Ґудзяк зауважив, що українці стали справжніми майстрами кризового менеджменту, але водночас це створює виклик — як із цієї короткочасної мобілізації побудувати довготривку систему суспільної стійкості.
«Українці — майстри кризового менеджменту, який став нашою тримальною конструкцією. І це лякає. Чи можливо за такого наративу вибудувати тривалість, тривкість і де шукати їй опору?» — поставив питання митрополит.
Відповідаючи, він окреслив чотири основи, на яких має стояти українська опора — як суспільства, так і держави:
-
Людська гідність — «не як закон чи вигода, а як Богом дана цінність, свята за своєю природою».
-
Солідарність, що проявилася у волонтерстві, взаємопідтримці, спільній праці: «Я бачив, як студенти УКУ сушили борщ, бабусі плели шкарпетки, а тепер маємо всенародний дроновий процес».
-
Субсидіарність — готовність людей самостійно брати відповідальність: «До тисячі команд роблять дрони, не чекаючи сигналу зверху».
-
Спільне благо — «все, що ми робимо, має бути не лише для України, а й для добра Європи та демократичного світу».
Ці принципи, зазначив владика, є також чотирма основами католицької соціальної доктрини. «Якщо говорити світською мовою, — додав він, — ми потребуємо бути разом, піклуватися одне про одного. Саме тому ініціатива захисту ментального здоров’я Олени Зеленської „Ти як“ має на меті допомогти людям уникнути посттравматичних станів та самотності, яка є однією з найнебезпечніших недуг сучасного світу».
«Треба любити людину — одну за одною»
На завершення владика Борис закликав не втрачати відчуття єдності навіть у дрібницях, наголосивши, що тривкість народжується з людяності та взаємоповаги:
«Ми не знаємо, як довго триватиме війна. Вона може мати різні фази, як Корейська — перемир’я, що триває вже 70 років. Але ми маємо триматися разом, не дозволяти собі розпорошення й агресію. Навіть мова має значення — не варто знецінювати її лайкою, бо це віддзеркалення болю, але також розпачу. Всенародна любов — це абстракція. Треба любити людину одну за одною, тих, що поруч. Це творить справжню тривкість».
Тривалість через тривкість
Дискусія на Lviv BookForum засвідчила, що навіть у часи небезпеки українці шукають не лише способи вижити, а й смисли, що дозволяють жити гідно. Тривалість війни спонукає до тривкості — до щоденної моральної, духовної й культурної роботи, що робить націю зрілою.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
