СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Того, хто кається, потребує та покладається на Бога, Господь напевно підніме з пороху і приведе до святості!», — владика Тарас Сеньків
Чи замислювалися ви коли-небудь, що робить молитву справжньою? У притчі про митаря і фарисея Христос відкриває глибоку істину: не зовнішні вчинки чи самовпевненість, а смирення та усвідомлення власної потреби в Бозі ведуть до праведності. Владика Тарас Сеньків, єпископ Стрийської єпархії, у своїй проповіді запрошує нас до глибшого осмислення цієї євангельської історії.
З цієї проповіді владики Тараса Сеньківа ви довідаєтеся:
- у чому головна відмінність між митарем і фарисеєм у їхньому ставленні до Бога?
- чому молитва митаря вважається прикладом смирення і довіри до Божого милосердя?
- яку головну помилку допускає фарисей у своїй молитві?
- що означає «відкинути самовпевненість» у контексті християнського життя?
- як Божа благодать допомагає людині у її духовному зростанні?
- чому смирення є важливим елементом на шляху до спасіння?
Митар: Господь є одиноким спасінням
Притча про митаря і фарисея з першого вірша показує, що мова піде не стільки про молитву, скільки про правильне ставлення людини до Бога та до інших. Митар і фарисей, виступають як контрастні персонажі. Ситуація митаря була певною мірою безнадійною. Щоб отримати прощення, він повинен був винагородити усі заподіяні кривди, що для нього було практично неможливо. Але попри це все митар смиренно входить у храм і стає перед Божим обличчям. Він не грається ні з долею, ні з Божою суворістю, ані з релігійними приписами, бо вірить, що Бог має рішення, навіть якщо людина не бачить реальних шансів.
Митар є прикладом тих, хто не знає іншої опори, крім Бога: він для нього є одиноким спасінням і притулком. У своїй молитві митар не перелічує жодних своїх «плюсів», бо має лише один великий «мінус»: він грішний. В його словах немає ні порівняння з іншими, ні презирства, ні розпачі.
Митарю потрібен Бог, він благає у нього ласки та милосердя, і стає праведним — не завдяки своїм заслугам, а завдяки довірі до Бога; не задля своїх добрих справ, а завдяки Божій доброті. Власне митар зробив одне: відкрився на Боже милосердя і віддав усю свою нужденність у його руки. Той, хто упокорюється перед Богом та визнає свою потребу в ньому, той підноситься: він виправдовується, стає праведним перед Богом.
Фарисей: відсутність потреби у Бозі
Помилкою ж фарисея був впертий самообман, що його життя в порядку і він не потребує Божого прощення. Фарисей дякує Богові, хоч насправді це не вдячність. Він є істотою, яка пишається виключно сама собою… У своїй молитві він перераховує не «Божі діла», а свої власні: той, хто творив великі справи, — це не Бог, а він сам. І тому його «дякую» було радше благочестивою фразою, бо не вважав, що від Бога щось отримав, і навіть нічого від нього не очікував. Фарисей впевнений, що може жити «для Бога, але без Бога», власними силами. Побожність і добрі справи були його «подушкою», на якій він хотів задоволено відпочити. Адже якщо виконує заповіді до останньої букви, то Бог має з ним рахуватися.
Та недоречно стати перед Богом у молитві, але при тому його зовсім не потребувати. Пелена самозакоханості затуманила очі фарисея та не дозволила побачити правду про себе. Його самовпевнене припущення, що він партнер Богу, що може представити йому свої ідеї, а помилки інших є аргументами щодо його моральної вищості, і є причиною того, що не був «виправданий». Фарисей пропустив найосновніше: не визнав перед Богом власної нікчемності і потреби його милосердя, бо йому бракувало любові та смирення.
Божа благодать — це внутрішня міць
Виправдання є Божим даром освячуючої благодаті для людини, яка відкривається на пропозицію Божого прощення і прагне виконати його волю. Христос закликає нас старатися досягти ідеалів, таких як: любов до ворогів, прощення, правдивість, подружня вірність… У цих вимогах є щось суперечливе, бо ідеали неможливо реалізувати без Божої благодаті та допомоги. Божа благодать — це внутрішня міць, якою Творець торкається духовних сил людини, не позбавляючи її вільного рішення. Залишається на особистій свободі кожного, чому хтось приймає благодать, а інший її відкидає.
Наші таланти, це скарби, довірені нам Богом: кому багато довірено, від того буде більше вимагається. Часто нам не вдається їх використовувати належним чином, тому необхідне смирення і благання про прощення: «Боже, будь милостивий до мене, грішного». Нарікати на Божі допусти та заздрити здавалося б, більш щасливим людям, є наслідком фарисейського ставлення та помилкового трактування свого партнерства з Богом. Людина нарікає на випробування, бо розраховано очікує від Бога щастя, здоров’я та благословення… за свої благочестиві вчинки, тоді як розчарування, хвороби, втрати… вважає несправедливістю зі сторони Бога.
Відкинути самовпевненість
Якщо справді маємо бажання навернутися і змінитися під час Великого посту, час якого наближається, то потрібно відкинути всяку самовпевненість і забути власні здобутки. Відмовитися від свого «его» і посипати себе «порохом». Хто сполягається лише на себе, то не досягне щастя і святості, але стане тим, ким він і є — «ти порох і в порох повернешся». Але того, хто кається, потребує та покладається на Бога, Господь напевно підніме з пороху і приведе до святості!
«Боже, ти мені потрібен»
Митар є прикладом, як стати праведним і увійти в Царство Боже. Святість не є самореалізацією чи досконалістю, яку ми здобуваємо собі для себе. Це перш за все порожнеча, яку ми об’являємо у собі. Бог потім заповнює цю порожнечу настільки, наскільки ми відкриваємося і приймаємо благодаті його щедрості. Наша нікчемність може стати простором, у якому Бог може творити «все новим».
Якщо нам не вдається молитися в такому покаянному дусі як митар, тому що ми не «такі грішні», то можемо принаймні кричати: «Боже, ти мені потрібен». І Бог погляне на нашу молитву, бо піклується про потребуючих і нужденних.
Тому в підсумку притча вказує на існування мосту до Бога через смирення митаря, який знає, що потребує його благодаті, і молиться про прощення. Така смиренна молитва є вірним шляхом до спасіння. Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпископ Стрийської єпархії
