СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Тіло людини смертне, душа — безсмертна»: єпископ Василь Івасюк про людяність і щастя
Життя людини завжди балансує між двома реальностями — тимчасовим і вічним. Ми можемо вдавати, приховувати й навіть забувати про власні вчинки, але ніщо не зникає безслідно. Кожна дія, кожна думка і кожен вибір залишають свій відбиток — у світі, у душі, у вічності. Та чи готові ми подивитися у дзеркало совісті й побачити там правду про себе? Над цим нещодавно застановився владика Василь Івасюк, єпископ Коломийської єпархії, під час свого слова на Молебні до Пресвятої Богородиці.
Тут слід памʼятати, що тіло людини смертне, душа — безсмертна, а діла залишаються в світі. Вона може тілом страждати, хворіти і померти. Живучи в цьому світі, спілкуючись з людьми, вона починає розуміти, що таке добро і зло; що таке правда і брехня; що таке святість і що таке лицемірство, лукавство, обман і бруд гріха. Напруживши всі свої зусилля, не може перебороти ці гріхи і стати Людиною з великої букви.
Якщо би люди почали розповідати про себе все те, що вони ніколи нікому не розкажуть ані друзям, ані рідним, ані самому собі, то світ би задихнувся від цього пекельного смороду. Старовинні філософи і Святі Отці казали, що людина народжується для пізнання себе самого.
Пізнавши себе, особа стає блаженною. Слово «блаженний» означає «щасливий». Така людина побачила не тільки свої добрі чесноти, але також свої негативні сторони. Християнство ставить перед кожним з нас не скляне дзеркало, а дзеркало совісті, в якому видно взірець правди в людях.
† Василь Івасюк,
єпископ Коломийської єпархії
