СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Там, де людські зусилля вичерпуються, запалюється іскра Божої сили», — Блаженніший Святослав
У неділю, 11 жовтня, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав очолив Божественну Літургію у Папській українській колегії святого Йосафата в Римі з нагоди початку нового навчального року. У проповіді Предстоятель закликав студентів відкритися на дію Божого Слова, яке дарує життя і надію навіть тоді, коли людські сили вичерпуються.
Із Главою УГКЦ співслужили митрополит Борис Ґудзяк, архиєпископ і митрополит Філадельфійський, владика Віталій Скомаровський, президент Конференції єпископів Римо-Католицької Церкви в Україні, отець Бернард Підгірний, ЧСВВ, ректор Папської української колегії святого Йосафата, отець Андрій Солецький, керівник Секретаріату Глави УГКЦ у Римі, отець Олег Олекса, особистий секретар Блаженнішого Святослава, а також члени ректорату та студенти колегії. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Дві процесії — життя і смерті
Коментуючи євангельський уривок про воскресіння сина вдови з Наїна (Лк. 7, 11–16), Глава УГКЦ зауважив, що йдеться про дві процесії, які зустрілися у брамі міста: процесію життя і процесію смерті.
З одного боку, до міста входить Ісус Христос, оточений учнями та численним народом. З іншого — з міста виходить похоронна процесія, у центрі якої перебуває померлий юнак, єдиний син матері-вдови. Обидві процесії багатолюдні, проте їхній зміст цілковито протилежний: одна прямує з Тим, хто є джерелом життя, інша супроводжує того, кого смерть уже вирвала з людської спільноти.
«Так сталося, що процесія життя начебто поглинає процесію смерті і її перетворює. Тому, що там є син Небесного Отця, який повний життя і сили Воскресіння», — зазначив Блаженніший Святослав.
Предстоятель звернув увагу на паралель між цією євангельською подією та старозавітною історією пророка Іллі, який воскресив сина вдови із Сарепти (1 Цар. 17, 17–24). Обидві розповіді мають спільні мотиви: смерть єдиного сина, материнське горе та повернення дитини до життя. Однак відмінності між ними відкривають особливу правду про Ісуса Христа.
У старозавітній історії вдова звертається до пророка, а Ілля молиться до Бога за померлого. У розповіді євангелиста Луки мати не просить Ісуса про чудо. Христос сам бачить її страждання, зупиняється і виявляє милосердя.
«Мотивом до цієї події є ніщо інше, як те, що Господь побачив її. Її як особу, як людину, як матір, як вдову, яка переживає втрату своєї надії, і зглянувся над нею», — наголосив Глава УГКЦ.
Боже Слово, яке дарує життя
Особливе значення Блаженніший Святослав надав словам Ісуса: «Юначе, кажу тобі, встань».
На відміну від пророка Іллі, який молиться до Бога, Ісус діє власною владою. Його слово виявляє владу над життям і смертю. Він не просто закликає юнака докласти зусиль, а промовляє до мерця, до того, хто вже не може нічого зробити самостійно.
«Христос не просто заохочує юнака віднайти у собі те, чого він не має, але дає йому те, що є цілковито відсутнє, — життя і Воскресіння», — пояснив проповідник.
Звернення Ісуса до померлого, за словами Глави УГКЦ, перегукується також із видінням пророка Єзекиїла про сухі кості, які чують Боже Слово й оживають (Єз. 37, 1–14). Так само, як у старозавітному пророцтві Боже Слово повертає життя тому, що видавалося остаточно мертвим, так і Христос промовляє до юнака, відкриваючи перед ним можливість воскресіння.
Блаженніший Святослав звернув увагу і на відповідь юнака: він підводиться та починає говорити: слово, яке повернуло йому життя, відновлює також його голос. Той, хто був позбавлений можливості говорити, знову стає учасником людського спілкування.
Перед тим як звернутися до юнака, Ісус промовляє до його матері: «Не плач».
Ці слова, на думку Блаженнішого Святослава, могли б прозвучати жорстоко, якби Христос лише заборонив жінці оплакувати втрату єдиного сина. Адже її горе справжнє, а її сльози — природна відповідь на смерть близької людини.
Проте Христос не знецінює материнського болю і не вимагає від неї приховати страждання. Його слова стають зрозумілими у світлі того, що відбувається далі: Він повертає синові життя. Христос не обмежується закликом не плакати — Він сам втручається в ситуацію, яка спричинила сльози.
У цьому, на думку Глави УГКЦ, відкривається особливий спосіб Божої присутності серед людського страждання. Господь не віддаляється від болю людини й не обмежується словами втіхи. Його милосердя діє, а Його слово відкриває перспективу, якої людина сама не могла побачити.
«Бог навідався до народу свого»
Після воскресіння юнака страх охопив усіх присутніх, і народ прославляв Бога словами: «Великий пророк устав між нами» та «Бог навідався до народу свого» (Лк. 7, 16).
За словами Блаженнішого Святослава, свідки події впізнали в ній відгомін історії пророка Іллі, але водночас побачили щось більше. Ісус не просто повторює давнє чудо. У Ньому сповнюється те, на що вказувала старозавітна історія: сам Бог приходить до свого народу.
Подія, яка почалася з особистого горя однієї вдови, стає свідченням для всієї спільноти. Христос повертає сина матері, але водночас об’являє себе як Господа життя, присутність якого змінює людську історію.
«Ісус є Бог, у якому є життя і воскресіння. І цей Бог навідався до свого народу», — підсумував проповідник.
«Юначе, кажу тобі, встань!»: звернення до студентів колегії
Звертаючись до студентів Папської української колегії святого Йосафата, які розпочинають новий навчальний рік у папських університетах Рима, Блаженніший Святослав наголосив, що євангельське звернення «Юначе, кажу тобі, встань!» сьогодні адресоване також і до них.
Він підкреслив особливість цієї Літургії, адже під час неї зі студентами молилися єпископи з різних частин світу. Ця зустріч, на думку Глави УГКЦ, з людського погляду може здаватися збігом обставин, але у світлі віри сприймається як Боже провидіння.
«Дорогі отці і брати, це означає, що Господь Бог вас бачить. І до кожного з вас каже сьогодні слово: „Юначе“», — зазначив Патріарх.
На його переконання, початок академічного року не можна зводити лише до інтелектуальних зусиль та здобуття знань. Навчання майбутніх душпастирів має стати простором глибокої зустрічі з Христом і досвіду сили Його Воскресіння.
«Ми сьогодні приїхали до вас, брати, з Божим словом. І тому кажемо вам: „Кажу тобі, встань“», — наголосив він.
Глава УГКЦ підкреслив, що йдеться не про те, щоб просто заохотити студентів працювати старанніше чи вимагати від себе більшого. Йдеться про те, щоб дозволити Божому слову діяти в тих обставинах, у яких людські здібності, мудрість і сила виявляються недостатніми.
«Якраз тоді, коли людські зусилля вичерпуються, там запалюється іскра Божої сили, мудрості і милосердя», — зазначив Блаженніший Святослав.
Саме тому богословська освіта не повинна залишатися лише накопиченням інформації. Усе, що студенти слухатимуть від викладачів, вивчатимуть і досліджуватимуть, має допомогти їм глибше пізнати силу Воскреслого Христа, яка покликана стати особистим досвідом і діяти в їхньому житті.
Обличчя української надії
Особливого звучання цей уривок, за словами Глави УГКЦ, набуває в контексті війни Росії проти України. Предстоятель зазначив, що молоді студенти, які готуються до служіння Церкві і Батьківщині, є також обличчям української надії.
«Дивлячись на вас, ми дивимося на обличчя української надії», — зауважив Блаженніший Святослав.
Ця надія, на його думку, не є запереченням болю чи намаганням не помічати трагедії. Проповідник нагадав про матерів, які сьогодні плачуть, і про щоденну боротьбу українців за життя. Війна постійно ставить людей перед досвідом втрати, безсилля та небезпеки, а тому євангельська розповідь про вдову з Наїна стає особливо близькою українському народові.
«Стільки сьогодні матерів плачуть. Весь світ дивується, звідки українці беруть силу для того, щоб кожного дня вставати і кожного дня боротися. Кожного дня виборювати черговий день у смерті, творячи простір життя», — наголосив Патріарх.
Джерело цієї надії, за його словами, є сила Божа, що виявляється в людській немочі:
«Ми відчуваємо, що ця іскорка є ніщо інше, як сила Божа, яка виявляється в людській немочі. Саме це є джерелом нашої надії. Ми в Україні кожного дня дякуємо Господу Богу і Збройним силам України, що ми ще живі, можемо далі жити, працювати і проголошувати Боже Слово про Воскресіння», — підсумував Блаженніший Святослав.
Вітання студентам і освячення нових риз
Після Літургії до студентів колегії з вітальним словом звернувся владика Віталій Скомаровський. Він побажав колегіантам сили, наснаги та Божого благословення в новому навчальному році, закликавши їх із відкритим серцем приймати нові знання та зростати у вірі й служінні Церкві.
Митрополит Борис Ґудзяк від імені українців-католиків, які перебувають за межами України, подякував Блаженнішому Святославові та владиці Віталію за приклад стійкості, єдності й незламності в умовах трагічних випробувань, які переживає український народ через війну. Він також привітав студентів колегії та подякував їм за приклад зрілості, внутрішнього спокою й миротворчості, які, за його словами, є важливими передумовами успішного майбутнього Церкви.
Отець Бернард Підгірний, ЧСВВ, ректор колегії, від імені студентів і працівників подякував Блаженнішому Святославові за духовне слово та присутність. Він зазначив, що ця подія є також виявом Божого провидіння, адже Глава УГКЦ уже другий рік поспіль бере участь в інавгурації нового навчального року в колегії.
Відтак Блаженніший Святослав освятив нові комплекти ієрейських та архиєрейських риз, пошиті для потреб колегії. Спільну молитву завершили виконанням молитви за Україну «Боже великий єдиний».
