СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиСвятий Престол при ООН: умовою подолання бідності є справедлива торгівля
Виступаючи під час Третьої Конференції ООН щодо країн, що розвиваються і не мають виходу до моря, архиєпископ Ґабріеле Каччя підкреслив, що найголовнішою проблемою для цих країн залишається бідність, а однією із системних перешкод на шляху її подолання є несправедлива торгівля.
Міжнародна торгівля, якщо вона правильно організована, сприяє розвитку, створює нові можливості для працевлаштування та забезпечує корисні ресурси, але для цього торгівля повинна формуватися відповідно до вимог справедливості та солідарності. На цьому наголосив архиєпископ Ґабріеле Каччя, Постійний Спостерігач Святого Престолу при Організації Об’єднаних Націй в Нью-Йорку, виступаючи під час Третьої Конференції ООН щодо країн, що розвиваються і не мають виходу до моря (англ. Landlocked Developing Countries, LLDCs), яка проходила в Авазі, Туркменістан, від 5 до 8 серпня 2025 року. Про це повідомляє українська редакція «Vatican News».
Основною метою конференції було обговорення та пошук рішень для подолання викликів, з якими стикаються зазначені країни у сферах торгівлі, транспорту та сталого розвитку.
Країни, що розвиваються і не мають виходу до моря. Фото: ITU.
Бідність — найбільша проблема
У своїй промові, виголошеній у середу, 6 серпня, архиєпископ Каччя зауважив, що країни, які розвиваються і не мають виходу до моря, «хоча і відрізняються за географічними, культурними та економічними умовами, стикаються з однаковими системними проблемами, зокрема з непосильним борговим тягарем, високими транспортними витратами та вразливістю до кліматичних змін і зовнішніх потрясінь». «Проте найголовнішою і найнагальнішою проблемою для цих країн залишається бідність», — підкреслив він, додаючи, що «це не лише гальмує економічний поступ цих країн, але й принижує дану Богом гідність кожної людини, позбавляючи мільйони людей можливості задовольнити свої основні потреби».
Принципи справедливості та солідарності в міжнародній торгівлі
Бідність, за словами ватиканського дипломата, не є неминучою; «вона є наслідком несправедливих структур і політичних рішень, а тому її можна і потрібно долати». «Однією із системних перешкод на шляху викорінення бідності в багатьох країнах, що розвиваються і не мають виходу до моря, є несправедлива торгівля». Доповідач процитував Компендіум Соціальної Доктрини Церкви, в якому зазначається, що «міжнародна торгівля, якщо вона правильно організована, сприяє розвитку, створює нові можливості для працевлаштування та забезпечує корисні ресурси». «Однак для цього торгівля повинна формуватися відповідно до вимог справедливості та солідарності», — додав він.
Працівниці на полях Бутану. Фото: United Nations Development Programme.
Представник Святого Престолу зауважив, що торгівля повинна ґрунтуватися на принципі універсального призначення дібр, тобто для кожної людини і для всіх народів потрібно створити необхідні умови для цілісного розвитку. Країни, які страждають від несправедливих правил міжнародної торгівлі, за словами доповідача, часто стикаються з дефіцитом капіталу, що часто ускладнюється тягарем зовнішнього боргу. «У таких випадках інтенсивна і надмірна експлуатація навколишнього середовища, — підкреслив він, — є майже неминучою, що призводить до голоду і бідності. Більше того, сприяння розвитку не буде ефективним, якщо торгівля зводиться до обміну продуктами. Важливо заохочувати країни, що розвиваються, до наукової і технологічної автономії шляхом сприяння обміну науковими і технологічними знаннями та передачі технологій».
На завершення архиєпископ Ґабріеле Каччя підкреслив, що людина повинна залишатися в центрі всіх стратегій розвитку. «Торгівля та економічне зростання не є самоціллю, а радше засобами сприяння цілісному розвитку кожної людини та досягненню спільного блага», — сказав він.
Довідка
Відсутність територіального доступу до моря, ізоляція від світових ринків та високі торговельні витрати накладають серйозні обмеження на розвиток країн, що розвиваються, що не мають виходу до моря (LLDCs).
Не маючи прямого доступу до прибережних портів, країни, що розвиваються, що не мають виходу до моря, змушені покладатися на транзитні країни для зв'язку з міжнародними ринками. Це може призвести до збільшення транспортних торговельних витрат, затримок у переміщенні товарів та схильності до політичної та економічної нестабільності в транзитних країнах. Ці проблеми часто призводять до скорочення прямих іноземних інвестицій, обмежених експортних можливостей та уповільнення економічного зростання.
Це країни, які класифікуються як країни, що розвиваються, що не мають виходу до моря: Афганістан, Вірменія, Азербайджан, Бутан, Багатонаціональна Держава Болівія, Ботсвана, Буркіна-Фасо, Бурунді, Центральноафриканська Республіка, Чад, Есватіні, Ефіопія, Казахстан, Киргизстан, Лаоська НДР, Лесото, Малаві, Малі, Монголія, Непал, Нігер, Північна Македонія, Парагвай, Республіка Молдова, Руанда, Південний Судан, Таджикистан, Туркменістан, Уганда, Узбекистан, Замбія та Зімбабве.
