СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Святі апостоли Петре і Павле, моліть Бога за нас!» — владика Володимир Груца на свято Петра і Павла
«На нашій землі, в нашій Церкві, на цій парафії не бракує жінок і чоловіків, які своїм життям і прикладом показують актуальність апостольського служіння. Кожен може і повинен бути апостолом. Бог об’являється скоріше тим, які хочуть Йому служити ніж тим, які намагаються Його зрозуміти чи дослідити. Петро і Павло — це різні люди, різні історії життя, різні життєві дороги, але ціль одна — небо, служіння і святість життя!» Про це мовив владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, під час проповіді на свято Святих верховних апостолів Петра і Павла, 12 липня 2023 року.
Сьогодні маємо велике свято. А велич свята в тому, що це день великих людей — святих апостолів Петра і Павла. Святковий день дарує нам можливість поглянути на життя цих людей.
Апостол Петро: любов сильніша від гріха
Петро був покликаний до апостольського служіння при Галилейському морі, де займався рибальством. Саме там, на землях Галилеї, на ньому спочив погляд Вчителя з Назарету. Він залишає все: родину, працю, плани на майбутнє. Залишає все для того, щоб отримати ще більше. Петро стає рибалкою людей, скалою фундаментом Церкви, а ще більше — спадкоємцем Царства Небесного. Ісус Христос дає Петрові ключі Царства Небесного та владу в’язати та розв’язувати на землі, що буде аналогічне до неба.
Ісус Христос довірив простому рибаку Петрові велику інституцію — Церкву, тобто людські душі. Апостол Петро має близьке відношення до Ісуса Христа в часі його діяльності, його зустрічаємо у вирішальних моментах, зокрема на горі Таворі в час Преображення. Він в імені всіх апостолів визнає Божество Ісуса Христа. Був драматичний момент, коли Петро відрікся Ісуса. Але його сльози стають знаком покаяння. Згодом Ісус запитав тричі Петра, чи любить його. Визнання любові Петра було в очах Ісуса сильнішим від відречення чи гріховності. І це є немов би золоте правило Божої педагогіки: любов сильніша від гріха. Треба було мати дійсно велику любов, щоб наслідувати Ісуса, незважаючи на недосконалості та сумніви. Ця любов завела вкінці Петра на смерть за свого улюбленого Вчителя. Традиція передає, що Петро вважав себе негідним вмирати на хресті як Ісус. Тому просив, щоб його розіп’яли догори ногами. Це сталося 12 липня між 64 і 67 роками за панування цісаря Нерона (54–68).
Апостол Павло: любов, що штовхає до місійності
Святий Павло не належав до грона 12-ти апостолів, але за свою місійну працю, жертовність і терпіння в служінні Христові дістав титул Верховного апостола, як і Петро. Він мав високу освіту, римське громадянство. «Апостол» означає з грецької мови «посланий». Це післаництво почалося, коли сам Ісус Христос в чудесний спосіб в дорозі до Дамаску навертає Павла і кличе до великої школи, Церкви. Божа благодать проникла до глибини його серця. У своїй діяльностіі Павло відзначався сильним характером, великою силою, а передусім любов’ю. Ця любов робить великі місійні подорожі, вона організовує нові церкви. Вона готова на муки і смерть. Святий Павло, знову ж згідно передання, віддав життя за Христа 12 липня 65 або 67 року в Римі.
Христос прагне бути другом кожного
Ми можемо собі поставити питання: А що б було, якби святі Петро і Павло жили сьогодні, в наш час? Чи вони користувалися б сучасною технікою, інтернетом? Чи всі б прийняли їхню науку? Якщо ми чуємо сьогодні в Євангелії слова Ісуса: «За кого мають люди Сина Чоловічого?», то це означає, що є різні погляди, різні відповіді на це питання. Також в наш час. І ми можемо багато чого навчитися від Верховних апостолів.
Петро і Павло жили нашим людським життям, тому можуть нам допомогти усвідомити, ким для нас є Ісус Христос. Це дуже особисте питання. Для мене Ісус є передусім приятелем, другом. Він сам запропонував цю дружбу, кажучи в Євангелії Івана 15, 15: «Я називаю вас друзями, бо все вам об’явив». Він постійно знайомить мене з новими людьми, бо сам завжди мав справу з людьми, також з різними оригінальними постатями. Ісус цікавиться моїм життям. Коли спіткнуся, то подає руку допомоги. А найперше Ісус дарує мені себе самого. А це і є ознаки дружби. Так Ісус хоче бути приятелем кожної людини. Але дружба не може бути одностороння, вона вимагає взаємної відкритості.
Так було і в постатях Петра і Павла. Нині вони є близькі для нас. Що більше, вони наближають нам небо — іноді таке недосяжне, і землю, по якій самі ходили. На нашій землі, в нашій Церкві, на цій парафії не бракує жінок і чоловіків, які своїм життям і прикладом показують актуальність апостольського служіння. Кожен може і повинен бути апостолом. Бог об’являється скоріше тим, які хочуть Йому служити ніж тим, які намагаються Його зрозуміти чи дослідити. Петро і Павло — це різні люди, різні історії життя, різні життєві дороги, але ціль одна — небо, служіння і святість життя!
А сьогодні, в день великого свята, хочеться піднести серце до небес, промовляючи устами молитву: «Святі апостоли Петре і Павле, моліть Бога за нас!»
† Володимир Груца,
єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ
у свято Святих первоверховних апостолів Петра і Павла,
у храмі Святих первоверховних апостолів Петра і Павла,
с. Іваники (Львівська область)
