«Світло Христової Пасхи освячує життєвий шлях кожного»: Великоднє послання владики Ярослава Приріза

ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ

єпарха Самбірсько-Дрогобицького владики Ярослава Приріза

(Пс. 67,2)

Всесвітліші та всечесніші отці!
Преподобні ченці та черниці!
Дорогі у Христі брати і сестри!

Христос Воскрес!

Цей вислів є не тільки християнським привітанням у пасхальний період, але й радісною вісткою, яка від апостольських часів уже багато століть проголошує, що звершилося спасіння світу, неправда і зло — минущі, гріх і смерть не панують безконечно, а людина має перспективу вічного життя в Бозі. Упродовж майже двотисячолітньої християнської історії ці слова втішили незліченну кількість людей, чимало осіб привели до віри, сповнили надією спасіння. І нині вони звучать у наших храмах і домівках, на вулиці й місці нашої праці чи навчання, осяяючи все Божественним світлом, проганяючи скорботу і смуток, нагадуючи про торжество життя над смертю і правди над брехнею. Промовляючи їх, ми віримо, що якщо воскрес Христос, то воскресне й кожен, хто вірує в Нього, адже Він пообіцяв: «Хто в Мене вірує, той, навіть і вмерши, житиме» (Йо. 11, 25).

Чудесна подія Христового Воскресіння дарувала світові нову, світлу сторінку людського буття на землі. Вона відбулася в певний момент історії на околиці Єрусалима, але змінила життя всього людства й кожного з нас, де й коли б ми не проживали. Христова Пасха стала центром і непохитною основою християнської віри, бо, за словами апостола Павла, «коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша» (І Кор. 15, 14). І хоч нам доводиться бачити, як смерть забирає наших дорогих і близьких, ми віримо і знаємо, що людина, яка в земному житті йде за Христом, не вмирає, а продовжує жити у Христі навіть після своєї земної кончини. Як каже св. Йоан Золотоустий: «Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос — і ти звалений. Воскрес Христос — і попадали демони. Воскрес Христос — і життя вільно пливе» (Огласительне слово на Пасху).

Святкуючи Пасху Христову, ми не просто згадуємо історичну подію, а переживаємо своє духовне оновлення та зміцнюємо нашу надію. Воскресіння Христове є не тільки серцевиною віри, воно становить суть життя й поведінки християнина. Господь наш Ісус Христос не лише звершив справу нашого спасіння, але й надихнув нас до боротьби з гріхом і злом в особистому, родинному та суспільному житті. Через Заповіді, старозавітних пророків і праведників, а накінець через особисту присутність і повчання Господь вказав нам шлях до спасіння й чеснотливого життя. Євангелист Йоан у пасхальному євангельському читанні благовістить нам: «У Ньому було життя, і життя було — світло людей» (Йо. 1, 4). Ісус Христос дарує перспективу вічного життя кожній людині, просвітлюючи її світлом істини.

Ситуація, яку спостерігаємо в теперішньому світі, коли люди із зіпсованим сумлінням намагаються проголосити нормою зло і гріх, а матеріалістична споживацька ідеологія витісняє християнські ідеали, щораз більше переконує нас у тому, що нехтування духовними цінностями несе занепад і руїну. Без Бога не може бути правдивого миру та гармонійного розвитку. За таких обставин пам’ятаймо, що на нас, християн, покладена особлива відповідальність. Ми маємо жити й діяти так, щоб свідчити про Христове Воскресіння через любов до ближнього, милосердя, сповнення євангельських заповідей.

Дорогі у Христі! Сьогодні вкрай важливо поглянути на все те, що відбувається довкола нас, у світлі пасхального досвіду. За Божим Провидінням, нашому поколінню доводиться жити в дуже непрості часи. Зараз українці переживають свій Страсний тиждень, тож є і юди, що зраджують, є ті, які заперечують наше існування, провадять на Голготу й розпинають, чимало є тих, які не наважуються підтримати й відсторонюються, проте знаходяться й такі, як Симеон Киринейський, що допомагають нести наш хрест — знамено перемоги і свободи… Уже декілька років наш боголюбивий український народ досвідчує жахіття російської збройної агресії. Гинуть наші рідні і близькі, зруйновано наші міста і села, нас переповнюють гіркі емоції через ріки сліз і крові… Терплячи й борючись, пам’ятаймо, що в такі моменти не тільки ми стаємо близькими до Христа, але й Він перебуває поруч із нами, підтримуючи й додаючи нам сили. Він молиться разом з нами аж до кривавого поту, коли нам страшно, молиться до Отця Небесного, щоб зберіг нас, доручає нас опіці Своєї Матері — Вона пережила смерть Свого Сина, тому вміє потішити нас у жалобі та скорботі.

У ситуаціях, коли стикаємося з несправедливістю, злом і болем, які, здавалося б, повністю поглинають світ довкола, не маємо права зневірюватись і впадати у розпач. Ми знаємо, що після темряви ночі Христових страждань і смерті настав світлосяйний світанок Його тріумфального Воскресіння. Перемога Христа над смертю підтверджує, що труднощі, терпіння, зло, хрест, Голгота не є остаточними, бо в цій боротьбі, яка приносить багато страждань і ран, ми також бачимо найбільшу любов, яка освячує тих, що віддають своє життя за друзів, — дітей вільної України (пор. Йо. 15, 13). Тож разом з апостолом Павлом сьогодні кажемо: «Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії…» (2 Кор. 4, 8). Тому віруємо, що після важкого періоду випробувань неодмінно настане торжество добра і правди.

Упевненості додає нам не лише євангельське свідчення, але й приклади з нашої історії. 1035 років тому наш народ прийняв Свято-Володимирове Хрещення і, за словом апостола, «у Христа зодягнувся» (Гал. 3, 27). Відтоді християнська віра стала наріжним каменем українського родинного, громадського й національного життя. Як і Христос, упродовж століть наш народ зазнавав своєї Голготи, але крізь терни катакомб продовжував прямувати до світла воскресіння, памʼятаючи Його слова: «У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я-бо подолав світ» (Йо. 16, 33). Багато з нас ще є свідками того, що й у ХХ ст. тоталітарний атеїстичний режим репресіями й голодоморами не зумів знищити українську християнську душу.

Ми вдячні Богові за даровану нам на початку 90-х рр. ХХ ст. свободу, завдяки якій ми знову можемо вільно розбудовувати своє життя на основі Божих Заповідей. Цьому активно сприяють духовенство, монашество та миряни нашої Самбірсько-Дрогобицької єпархії, яка цього року відзначає 30-ті роковини від свого заснування, саме тоді Українська Греко-Католицька Церква отримала змогу відновити свої церковні структури після довгих років переслідування безбожним комуністичним режимом. Сьогодні, маючи за плечима дорогоцінний, хоч у багатьох випадках болісний досвід минулого, ми з християнською надією споглядаємо в майбутнє, твердо вірячи, що «Господь народові Своєму дасть силу, Господь благословить народ Свій миром» (Пс. 29, 11). І цьому не здатні перешкодити ні агресивні дії новітнього рашистського режиму, ні підступні намагання інших тоталітарних необільшовицьких ідеологій, які прагнуть вихолостити християнські моральні цінності з нашого суспільного й державного життя.

Дорогі у Христі! Вітаю всіх вас зі світлим празником Воскресіння Христового! Особливо вітаю наше звитяжне й доблесне воїнство, волонтерів, медиків і всіх тих, хто вимолює та виборює перемогу України. Вітаю тих наших співгромадян, які через війну були змушені покинути свої помешкання, а може, і втратили їх. Допоможімо їм пережити радість Христового Воскресіння. Лину думкою до домівок тих, хто оплакує загибель своїх рідних: хай Воскреслий Спаситель приведе їх до вічного блаженства, а живим дарує Свою розраду й пасхальну надію на воскресіння.

Нехай невечірнє світло Христової Пасхи освячує життєвий шлях кожного з нас, наповнюючи серця любовʼю до Бога і ближніх, і дарує надію, що Господь ніколи не залишить нас без Своєї допомоги. Нехай жодна скорбота і тривога не затьмарює та не применшує нашої пасхальної радості. Донесімо її засмученим і знедоленим, усім тим, хто потребує нашої уваги й підтримки.

Нехай радість Христового Воскресіння стане для кожного з нас джерелом християнської надії, яка вказує безпечний шлях серед темряви труднощів і випробувань. Нехай пасхальне світло Христа освітить наші сумніви та зробить нас учасниками Його вічної перемоги. Бажаємо, щоб Милість Божа сподобила нас ще довгі роки зустрічати це світле Великоднє свято й радісно вітати один одного словами пасхальної благовісті:

ХРИСТОС ВОСКРЕС! — ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!