«Справжні зміни приносить в історію Господь Бог, який діє через людину», — владика Богдан Дзюрах

9 січня 2021

У другий день Різдвяних свят, у який ми літургійно вшановуємо Собор Пресвятої Богородиці, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ владика Богдан Дзюрах запрошує приєднатися до революції ніжності, започаткованої Пресвятою Богородицею. За словами єпископа, «не вистачить лише виступити за необхідність змін, не вистачить заявити про свої права і домагатися пошани для своїх свобод і своєї гідності. Доконче треба самим бути готовими стати тими людьми, у яких і через яких Господь почне втілювати бажані зміни у нашому родинному, суспільному і державному бутті».

«Справжні зміни приносить в історію Господь Бог, який діє через людину», — владика Богдан Дзюрах

В Церкві є така традиція, що після кожного великого свята ми спогадуємо осіб, які були особливо причетні до нього. То ж сьогодні, на другий день після Різдва Христового, ми святкуємо Собор Пресвятої Богородиці, бо саме Вона є Тією, Хто найбільше спричинився до приходу на світ Воплоченого Сина Божого. Це про Неї заповідав старозавітній пророк Ісая: «Ось Діва зачала і породить Сина і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог!» (Іс. 7,14; Мт. 1, 23).

Бог є з нами, тому що Вона спершу допустила Бога до себе, дозволила, щоб Він замешкав в Ній і через Неї об’явився світові. Це сталося у Благовіщенні, коли Архангел Гавриїл сказав до Неї: «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою», а потім Вона почула від Архангела Боже запрошення стати Богородицею, тобто Тією, через Котру Слово стане тілом і замешкає між нами (пор. Йо 1, 14). На ці слова Пречиста Діва Марія покірно і з повною довірою сказала на цю Божу пропозицію своє людське «Так!»: «Ось я, слугиня Господня, нехай зо мною станеться по Твоєму слову». Цією фразою Пречиста Діва дала Богові карт-бланш на все, що Він мав намір довершити в Ній і через Неї у Її народі і у цілому світі.

Справжні зміни приходять від Бога через переміну людини

На перший погляд може здатися, що нема нічого простішого, ніж сказати слово «Так!», «Амінь!», «Нехай так станеться!». У нашій новітній історії під час першої мирної революції це слово красувалося на виборчих плакатах з великим знаком оклику. Ми, щоправда, прив’язували це «Так!» з одним конкретним прізвищем, не нашим. Тому дуже швидко розчарувалися і впали у тривалу депресію, яка призвела до фатального вибору, який залишив кривавий слід в нашій новітній історії. Чому так сталося? Бо ми хотіли змін, але ці зміни мали відбутися поза нами, без нас і не через нас. Якби ми спиталися у людей в Україні два роки тому, чи хтось бажає змін, то мабуть 90 % відповіли б ствердно: «Так, вже втомилися чекати на ці зміни, потребуємо і хочемо змін на краще». Проте на запитання, чи готові ви самі мінятися, відсоток ствердних відповідей різко впаде. А якщо виявиться, що за ці зміни треба ще й платити — своїм комфортом, своєю вигодою, своїми планами, своєю жертвою, — тоді охочих до змін різко меншає. Тоді знов шукаємо когось, хто має змінити світ для нас, але без нас. Але так не функціонує. Чому? Бо справжні зміни приносить в історію Господь Бог. А Бог діє через людину, від якої очікує навернення, тобто духовного відродження, яке призведе до переміни ментальності, а відтак до переміни поведінки, а ця переміна проявиться у готовності служити іншим, у готовності стати на дорогу Божої правди і Божої любові і не відступати від цієї дороги, навіть якщо це вимагатиме самопожертви і страждання. Вже на 40-й день після народження Ісуса старець Симеон, тримаючи на руках Ісуса, скаже до Богородиці: «Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі;… та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець» (Лк. 2, 34–35). Саме такою дорогою приходять справжні переміни в життя людини, народу і усього людства.

Революція ніжності

Папа Франциск називає таку поставу віруючої людини «революцією ніжності». І цей вислів дуже пасує до Різдва, бо і Дитя Ісус і Пресвята Богородиця є самим втіленням ніжності, ніжної і милосердної любови. Саме від Богородиці і з Богородицею, як зауважив Папа Франциск, Ісус започаткував «революцію ніжності», а Церква, споглядаючи на Дитя Ісуса, «покликана її продовжувати», покликана завжди казати Богові «так!», а гріхові — «Ні!», спішити назустріч кожній людині, яка потребує підтримки, помочі, розради, «приймати кожну людину, як свою дитину».

Різдво є саме таким запрошенням узяти участь в революції ніжної любові. Богородиця як ніжна Матір залишається вірною Богові аж до кінця, у радості і стражданні, вміє служити тихо і дискретно, без розголосу і реклами, не вимагаючи аплодисментів, слави і признання.

Мати ніжної і милосердної любові

Нехай Вона нам допоможе з довірою долучитися до цієї «революції ніжної любові», без якої Революція гідності ніколи не буде довершена. Бо не вистачить лише виступити за необхідність змін, не вистачить заявити про свої права і домагатися пошани для своїх свобод і своєї гідності. Доконче треба самим бути готовими стати тими людьми, у яких і через яких Господь почне втілювати бажані зміни у нашому родинному, суспільному і державному бутті.

О Мати Божа, Мати ніжної і милосердної любови, навчи нас відкриватися до дару Божої любови і ставати знаком і знаряддям поширення її у цьому світі. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
Секретар Синоду Єпископів УГКЦ