«Сьогодні ми звеличуємо Божу благодать, яка об’явилася в житті Пресвятої Богородиці», — владика Богдан Дзюрах у день Непорочного Зачаття

24 грудня 2020

У світлий празник Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною, 22 грудня 2020 року, владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, роздумував над значенням Божої благодаті для життя Пресвятої Богородиці та кожного християнина. За його словами, «людина не є „запрограмованою“ через благодать, не є позбавленою вільного вибору, який становить її унікальність і неповторну гідність посеред усіх створінь. І велич Пресвятої Богородиці полягає саме у тому, що Вона у досконалий спосіб співпрацювала з благодаттю Божою, Вона не змарнувала того неповторного унікального Божого дару у своєму житті».

«Сьогодні ми звеличуємо Божу благодать, яка об’явилася в житті Пресвятої Богородиці», — владика Богдан Дзюрах у день Непорочного Зачаття

Сьогодні — Свято Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. І в цьому святі ми звеличуємо діла Божі, Божу благодать, яка об’явилася в житті Пресвятої Богородиці. Цей дар, ця Божа благодать, якої удостоїлася Богородиця у самому своєму зачатті, не був даний лише для Неї самої, з огляду на Неї, але з огляду на Її покликання, на Її особливу місію на цьому світі. Вона мала стати Матір’ю Сина Божого, і тому Господь Бог від сотворення світу передбачив і зберіг для Неї цю особливу благодать, прихильність, ласку. Часами цей Божий дар, який Вона отримала, називають «привілеєм», мовляв, Вона отримала щось таке особливе, неповторне, унікальне з-поміж усіх людей на світі. І це — правда. Бо ця ласка Божа, яку Вона отримала, є справді особливою, неповторною: «Ти — єдина з людського роду від гріха первородного не була очищена, але наперед захоронена», — молимося ми в наших літургійних текстах (Кондак свята).

Людина не є «запрограмованою» через благодать

З іншого боку, мусимо пам’ятати, що привілей не означає чогось, що ставить людину неначе поза звичайним шляхом Божої ікономії, яка передбачає співпрацю людини з благодаттю Божою. У випадку Богородиці цей «привілей» зовсім не означав автоматичного діяння ласки Божої чи неможливості з Її боку втратити Божу благодать. Цей «привілей» не діє у духовній площині так само, як інстинкт у природній царині: автоматично, незалежно від вільного вибору створіння. Людина не є «запрограмованою» через благодать, не є позбавленою вільного вибору, який становить її унікальність і неповторну гідність посеред усіх створінь. І велич Пресвятої Богородиці полягає саме у тому, що Вона у досконалий спосіб співпрацювала з благодаттю Божою, Вона не змарнувала того неповторного унікального Божого дару у своєму житті і завдяки тому змогла сповнити в досконалий спосіб увесь Божий задум щодо себе, повністю реалізувати своє покликання на цьому світі. Вона була вільна від первородного гріха, але також Вона була вільна у своїх життєвих рішеннях і виборах. Бог ніколи не змушував Її діяти автоматично, всупереч Її волі, Господь завжди входив із Нею у вільний діалог любови, а Вона, зі свого боку, завжди у повній свободі обирала шлях єднання з Ним і служіння Йому: «Ось я — слугиня Господня, нехай зі Мною станеться за Твоїм словом!» (Лк 1, 38).

Божа благодать дається людині не тільки для її особистого освячення

Саме тому ця Божа благодать принесла такі прекрасні плоди в Її житті — не задля Неї самої, не задля Її тільки прослави, а задля спасіння всього роду людського. Бо саме так завжди діє Божа благодать: вона дається людині не лише на її власне освячення, але задля того, щоб через цю людину Боже світло, Божа правда і любов переходили на інших, передавалися іншим. Про це ми чули в нинішньому Євангелії: «Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло» (Лк 8, 16). Бо людина — істота суспільна, тісно пов’язана із ближніми і вона завжди «ділиться» з іншими тим, ким вона є і тим, що носить у своєму серці, у своїй душі. Якщо людина перебуває в Божій благодаті, перебуває близько Бога, то вона самим своїм буттям вказуватиме шлях до Бога, подібно як маяк своїм світлом вказує шлях до тихої і безпечної гавані. І навпаки, людина, загублена в житті, віддалена від Джерела життя, Яким є Бог, буде своєю поведінкою відводити від Бога своїх ближніх.

Єва: втрата Божої благодаті і ділення злом

Єва і Марія — паралель, яку дуже часто зустрічаємо у Отців Церкви і у наших літургійних текстах, в яких часто порівнюються Єва і Марія. І це не випадково. Бо варто пам’ятати, що Єва теж, коли була приведена на світ Господом Богом, не мала гріха. Але це не означало, що вона була позбавлена свобідної волі; вона як людина була вільною у своїх рішеннях і виборах. І вона була також покликана ділитися добром із своїм «ближнім» — Адамом, адже сказано, що вона була дана «до помочі» Адамові (див. Бут. 2, 20), тобто до помочі у ділі освячення, у ділі спасіння. Але що сталося? Коли Єва почала спілкуватися із супротивником Божим, то вона не тільки сама втратила оту Божу благодать, отой Божий дар невинності, святості, благодаті, непорочності, — вона відразу ж поділилася злом, в яке сама увійшла, із тим, кому вона мала допомагати, кого мала провадити до Бога, а не відтягувати від Бога. Так сталася трагедія у людському роді.

Марія: вірність Божій благодаті і служіння для спасіння

Богородиця є другою Євою, котра показує, що, будучи у такому самому стані, що й Єва, без гріха, Вона пережила різного роду випробування і спокуси, але у кожній такій ситуації Вона зберегла цілковиту вірність Богові. І саме за це ми Її величаємо. Не тільки прославляємо Божу благодать, яка проявилася в Її житті, але також вихваляємо Її вірність Божій благодаті, що Вона через цю свою вірність могла послужити багатьом, послужити спасінню всього людського роду.

Від першої сторінки Нового Завіту, де згадується Богородиця, і до останньої згадки про Неї — Вона виступає як та, що служить іншим: чи то після Благовіщення, коли Вона відразу вирушає у гірську околицю, у місто Юди, до своєї тітки Єлизавети, щоб послужити їй; чи то у Кані Галилейській на весіллі, коли Вона в молитві заступається за дочасні потреби молодят; чи то тоді, коли провадить своїх родичів на зустріч із Ісусом, як ми це чули в нинішньому Євангелії; чи тоді, коли, стоячи під Хрестом, Вона покріплює у вірі присутніх жінок і апостола Йоана; чи тоді, коли після Вознесіння Господа Ісуса Вона разом із першою громадкою Христових учнів в молитві і у вірності приготовляє їх і саму себе до нового народження — до народження Христового містичного Тіла, тобто Церкви. У кожній миті свого земного життя Марія служить іншим, провадить їх до Бога, допомагає їм спастися.

Богородиця — повна благодаті

Будучи обдарованою надзвичайними Божими дарами, Вона виявляє подиву гідне смирення і послух своєму Обручникові і опікунові Господа Ісуса — святому Йосифові. Як бачимо, Вона не сприймає отого Божого «привілею» як щось, що дає їй підстави і право панувати; цей Божий дар спонукає Її радше до ще більшого смирення, до ще ревнішого служіння. Вона не домагається якихось особливих почестей для себе, але із простотою серця приймає все, що Бог Їй посилає, Вона спокійно, тихо і смиренно служить. Ось — той образ Богородиці, який постає перед нами: повної благодаті, але також повністю вірної цій благодаті.

Унікальне покликання кожного із нас

Сьогодні маємо гарну нагоду просити у Богородиці заступництва для нас самих. Ми не повинні допускати навіть тіні думки, начебто Бог нам чогось не дав, не дав нам необхідного дару чи благодаті. Бо кожна людина — неповторна, кожна має свою особливу і неповторну місію на цьому світі, подібно як неповторною і особливою була місія Пречистої Діви Марії. Покликання кожної людини є неповторним і унікальним. Тільки ти, сестро, отче, брате, можеш виконати ту місію, яку Господь тільки тобі приготував і доручив; тільки ти маєш завдання, яке ніхто у всі віки до тебе і після тебе не отримав і не отримає; тільки ти маєш призначене коло людей, яких ніхто, окрім тебе не полюбить, і яким ніхто, окрім тебе, не послужить, яким тільки ти маєш допомогти спастися. Бо все, що Бог тобі дає, повинно служити не лише тобі, але щоб ти міг чи могла послужити ними іншим — їм на спасіння, на добро. Ми покликані бути для інших Марією, Матір’ю Ісуса, сприяти тому, щоб Господь через благодать і віру народився і замешкав у душах наших ближніх, а не бути для них Євою, яка губить, відтягує від Бога, ділиться з ними чимось недобрим, чимось деструктивним, чимось гріховним.

Вірність — це великий знак Божої благодаті

Ми сьогодні в особливий спосіб дякуємо Богові за дар у нашій Церкві Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. У цей святковий день наші Сестри відновлюють свої обітниці, а ми, зі свого боку, дякуємо Богові за вірність — за вірність Ваших засновників і засновниць, також за вірність Сестер в часах підпілля, і за вірність кожної Сестри аж до нині. Вірність — це великий знак Божої благодаті, бо без Божої благодаті ми не будемо вірні; а з іншого боку це також великий знак вашої витривалої співпраці з Божою благодаттю. Бо без цієї співпраці діло Боже не довершиться у вашому житті, а через вас — у нашій Церкві і в нашому народі. Молимося за вас сьогодні, дорогі Сестри, щоб ви були вдячні Богові за Його великий дар покликання, щоб цінили цей дар понад усе, бо кажуть духовні автори, що, після ласки сотворення і відкуплення, найбільшим даром Бога для людини є ласка, дар, покликання до духовного стану, до виключного і неподільного служіння Богові в любові. Бажаємо, щоб ви витривали у покликанні аж до кінця, освячуючись згідно Божого задуму самі і допомагаючи іншим людям наближатися до Бога, за молитвами Пресвятої Богородиці і за заступництвом Ваших Блаженних Співсестер. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
Секретар Синоду Єпископів УГКЦ