СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиСлово владики Василя Івасюка у тридцяту річницю виводу військ з Афганістану
Війни не можуть бути чистими, бо вони несуть смерть, інвалідність, одягають у смуток тисячі сердець, сповнені материнським довічним смутком і болем. Війна має свій відлік з холодними очима і безжалісною арифметикою.
Вступ. «Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає» (Ів.14:27). Ці слова пригадують людям, що Бог — це Господь миру, а не війни.
І). «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мт.5:9). У величне свято Стрітення Господнього відзначають день пам’яті учасників бойових дій на території інших держав. Історичний календар позначає 15 лютого 1989 року, як день виведення радянських військ з Афганістану і зустріч наших воїнів на рідній землі. Іншими словами, перестали йти похоронки з Кандагару і Гардесу, Джелелебаду і Кабулу, тобто для багатьох закінчився відлік великих втрат життя молодих людей. Цей день і є закінченням афганської війни для неіснуючої вже на сьогодні держави — СРСР. Тоді закрилася остання сторінка героїчного і трагічного літопису боїв. Кровава війна забрала життя багатьох військових людей, а Тарас Шевченко у поемі «Кавказ» вже давно пророчо про це писав так: «Лягло костьми Людей муштрованих чимало». І далі поет висловлює невимовне горе матерів і страждання народу в образі сліз і крові: «А сльоз, а крові? Не ріки — море розлилось!».
ІІ). Правда про афганську війну різна. Здебільшого хвороблива і гірка. Афганська війна брудна, ніким і нікому не оголошена. Війни не можуть бути чистими, бо вони несуть смерть, інвалідність, одягають у смуток тисячі сердець, сповнені материнським довічним смутком і болем. Війна має свій відлік з холодними очима і безжалісною арифметикою.
Наша пам’ять назавжди увібрала в себе і береже імена та подвиги поколінь учасників Другої світової війни і назавжди прийняла новий біль афганських втрат, Небесної Сотні, Небесної Гвардії і теперішньої російсько-української війни. Афганська війна потребує глибокого осмислення, з якого можна було б почерпнути і винести всі уроки, політичні і військові, що необхідні для вирішення долі суспільства. Тому нехай пам’ять прокручує все, що і як було. «Війна… чужа, неждана, непотрібна. Геройство. Біль. Дочасна сивина. Пам’ятаймо, друзі, цих людей довіку, Тих, хто повернувся і поліг в боях. І їм вклонімось низько до землі, Квітами устелимо їх тернистий шлях. Афганістан… Ти в наших думках, як птиця в польоті. Ти в наших серцях, затихлих в скорботі».
ІІІ). «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мт.5:9). Ці слова можна віднести до наших воїнів-афганців у тридцяту річницю виводу військ з Афганістану. У теперішний час ця війна має продовження на нашій землі і в ній беруть активну участь воїни — афганці, показуючи приклади героїчної мужності. Їхню мужність можна порівняти із образом Прометея, в якому бачимо незламність українського народу, що протистоїть хижому двоголовому птахові, який кожний день розбиває добрі ребра й і п’є кров із сердець наших воїнів.
Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, береже наших воїнів афганців і дає їм здоров’я послужити Матері-Україні ще многая літа.
Господи, а всім полеглим у боях в Афганістані подай вічную пам’ять!
Благословення Господнє на вас!
† Василь Івасюк
Єпарх Коломийський
15 лютого 2019 року Божого
Пам’ятник воїнам афганцям м. Коломия
