СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Щира віра друзів робить великі дива!» — владика Василь Івасюк у другу неділю Великого посту
У другу неділю Великого посту владика Василь Івасюк, єпарх Коломийський, пропонує усім застановитися над тим, який повинен бути справжній друг. Зокрема, владика задається запитанням: «А чи я, як християнин, є справжнім і вірним другом для своїх ближніх?»
«Встань, візьми постіль твою
та йди до дому твого» (Мр. 2, 11).
Вступ. Христос відпустив гріхи розслабленому чоловікові та оздоровив його завдяки вірі чотирьох друзів.
І). Настала друга неділя Великого посту. Першої неділі ми бачили чудотворну дію присутності Сина Божого на людей. Натанаїл засумнівався в словах апостола Филипа, що у світ прийшов Месія в обличчі Ісуса Христа з Назарету. Усім відомо, що з того краю нічого доброго не може бути. Згодом Натанаїл сам опинився в присутності Ісуса й одразу визнав Його Сином Божим. Друга неділя Великого посту говорить про надзвичайні старання і працю людей, які хотіли допомогти безпомічній людині бути біля ніг Господа.
Четверо друзів несли вулицями розслабленого чоловіка на ліжку. Хворий був у безпорадному становищі, так що навіть не міг рухатися. Вони намарне проштовхувались через багатолюдний натовп, щоби наблизитись до Сина Божого. І тоді товариші вирішили піднятись на покрівлю даху і з великими зусиллями розібрали його та спустили розслабленого до ніг Спасителя. Це свідчить про їхню велику віру.
1.1). «Сину, відпускаються тобі гріхи твої» (Мр. 2, 5). Господь не чув визнання їхньої віри устами, однак Він бачив її в їхніх серцях. Прозорливість Ісуса проникає до найглибших закутків серця. Господь побачив і пізнав очевидну віру чотирьох товаришів.
Ісус Христос також розпізнає думки книжників, які були під час оздоровлення паралізованого та питали: «І як може цей так говорити? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, крім одного лише Бога?» (Мр. 2, 7). Ісус починає м’яко їм докоряти: «Чого таке ось намислюєте у ваших серцях» (Мр. 2, 8). Прозорливий Господь дуже легко бачить чисті і нечисті серця. Він відразу побачив чисте та без лукавства серце Натанаїла; так і нині Він побачив нечисті серця книжників, наповнені лукавством. Господь має владу над тілами й душами людськими, бо прощає гріхи та лікує тіла. Тому Він наказав розслабленому: «Встань, візьми постіль твою та йди до дому твого» (Мр. 2, 11). У відповідь на такий твердий і владний приказ хворий негайно взяв ліжко і «вийшов на очах у всіх; тож чудувалися всі, хвалили Бога й мовили: „Ніколи ми такого не бачили!“» (Мр. 2, 12).
ІІ). Віра друзів виліковує. Подія, яку описує Євангелист Матей, мала місце у Капернаумі, містечку, що міститься на березі Галилейського моря. Тут проживав апостол Петро з родиною. Десь недалеко проживав Ісус Христос та сплачував податок на Єрусалимський храм. У Капернаумі та його околицях Ісус виголосив більшість своїх наук, зокрема добре відому Нагірну проповідь. Євангелисти звертають увагу на те, що Христос, окрім проповідей до народу, вигоював його рани й недуги.
У старозавітному розумінні кожна хвороба була наслідком гріха. Відповідно, людина, яка хворіла, мала найперше покаятися перед Богом, який єдиний може відпускати гріхи. Лише опісля вона могла очікувати оздоровлення.
Розслаблений не міг сам прийти до Ісуса, адже був фізично слабий, кволий і немічний. Він згодився на ласку й милосердя тих, які його знали, бо навіть не мав родини. Ми не знаємо достеменно, що керувало друзями, що вони настільки бажали його оздоровлення, що спромоглися на такий подвиг.
Євангелист Матей зауважує, що друзі розслабленого принесли його не з відчаєм, а з вірою. Саме з огляду на їхню віру Ісус чинить дві неординарні речі, що були незрозумілими для його сучасників: відпускає розслабленому всі його гріхи та оздоровляє його.
Коли Христос промовив слова: «Бадьорися, сину, твої гріхи відпускаються», то почув галас книжників, які кричали, що він промовив хулу. З погляду юдаїзму, він повинен вмерти, адже посягнув на Бога, який єдиний може відпускати гріхи. До речі, звинувачення в хулі фарисеї та книжники використають і опісля, щоб винести Христові смертний вирок. Однак Христос не звертає уваги на їхній галас, бо він свідомий своєї місії — місії Божого Сина. Тому проявляє себе як повновладний, який може гріхи відпустити, а далі творить чудо, що навело страх на присутніх, — і вони почали славити Бога.
Основне в сьогоднішній євангельській розповіді — велика віра, з якою друзі принесли хворого чоловіка до Ісуса. Саме завдяки цій вірі Христос і відпустив розслабленому гріхи та оздоровив його. Щира віра друзів робить великі дива!
У нашому житті присутність друзів є визначальною. Від того, чи ми маємо їх і яких саме, залежить краса нашого життя. Як же слушно говорить старозавітній Сирах: «вірний приятель — міцна захорона: хто знайшов його, той знайшов скарб. Вірному другові немає ціни, і немає ваги, щоб вартість його зважити. Приятель вірний — то лік життя» (Сираха 6, 14–16). У дружбі не буває порівнянь. Лиш справжній друг за тебе без вагань може віддати все і навіть більше — життя.
ІІІ). Україно, піднімись оправдана й оздоровлена Богом і не будь більше розслабленою, а йди «до дому твого» (Мр. 2, 11). Блаженніший Святослав називає головні рани українського суспільства, що роблять наш народ розслабленим. Першою раною є те, що ми не вміємо бути вільними. Свобода — це великий Божий дар і здатність чинити добро. Хоча ми дуже часто трактуємо її як можливість чинити будь-що: і добро, і зло. Можна отримати зовнішню свободу від якогось поневолення, але не вміти правильно використовувати цей Божий дар: навчати дітей, лікувати, будувати і т. д.
Друга вада — брак відповідальності. Зрілість у нашому особистому, церковному і громадському житті дозволяє брати на себе відповідальність за свої вчинки, за долю свого народу, за своє майбутнє. Ми ж перебуваємо на стадії дозрівання.
Третьою раною в умовах незалежної держави є нігілізм. Іншими словами, не шануємо законів власної держави. Рік пандемії дуже виразно це показав. Багато століть не мали своєї держави, жили в наймах на рідній землі. Маючи свою державу, продовжуємо сумніватися, що вона є нашою.
Четверта рана — зневага закону, що стоїть на сторожі спільного блага. Через цю глибоку рану виникає суспільна хвороба — корупція, що є одним зі способів нищення закону. Нерідко бачимо, як законотворці є першими корупціонерами, першими порушниками законів.
На переконання Блаженнішого, таких моральних хвороб в українського суспільства немало. І всі вони роблять наш народ паралізованим, хоча маємо доволі талановитих людей. Тому наше спільне завдання, зокрема й Церкви, як матері та вчительки, — лікувати їх, виховувати нову свідомість, яка допомогла б нам збудувати справедливе, здорове суспільство, щоб у ньому хотілося жити, а не покидати його і шукати щастя в чужих державах.
Наш порятунок — впасти до стіп Христових цього посту всім народом і відкрити Ісусові всі наші гріхи, а від Нього прийняти оздоровлення.
Висновки. Україна має прийти та стати на коліна перед живим Ісусом Христом з вірою, щоб відчути присутність невидимого Бога так, як Натанаїл. Господь своїм поглядом проникає в серця людей, відкриває віру в одних і лукавство в інших; прощає гріхи й оздоровляє паралізованих. Ось така велика, страшна, чудодійна і лікувальна присутність Бога живого! Подякуймо сьогодні Господеві за наших друзів — вони наш скарб і лік!
Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», допоможи народу України клякнути з покорою у стіп терплячого Христа.
Господи, благослови Україні знайти таких друзів, щоб за їхньою вірою перебороти параліч і встати на власні ноги за волею Божою. Амінь.
Благословення Господнє на вас!
† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський
28 березня 2021 року,
у другу неділю Великого посту,
у катедральному храмі Преображення Господнього,
м. Коломия
